Лопя́ло Карл Карлович(рос. Лопяло Карл Карлович) — російський художник, архітектор, ілюстратор 50 книг. Працівник музею історії Москви. Багаторічний співпрацівник-художник І. Е. Грабаря та П. Д. Барановського
| Лопяло Карл Карлович | |
|---|---|
| Народження | 5 листопада 1914 Петроград, Російська імперія |
| Смерть | 26 лютого 1979[1](64 роки) |
| Ленінград, РРФСР, СРСР | |
| Країна | СРСР |
| Жанр | Паперова архітектура і архітектурний виглядd |
| Навчання | Московський архітектурний інститут (березень 1939) і Московський державний академічний художній інститут імені Василя Сурикова (1950) |
| Діяльність | реставратор, архітектор, ілюстратор |
| Член | ВТОПІтКd |
| Партія | ВКП(б) |
| Учасник | Німецько-радянська війна |
| Нагороди | |
Життєпис
Народився в Петербурзі, котрий перейменували на Петроград 1914 року після початку 1-ї світової війни. Батько був слюсарем. Батьки переїхали спочатку в містечко Рославль, а 1924 року родина перебралась у Москву. Батько займався партійною роботою, згодом перейшов на профспілкову. Зацікавленості хлопцем малюванням не заважав. З 1925 року став учнем 53 московської школи, котру закінчив в травні 1930 р. Комуністичний уряд розпочав так звану соціалістичну реконструкцію Москви, мета якої зробити старовинне, заплутане місто добре прострілюваним для урядових полків на випадок заворушень. Ще середньовічне розпланування прорізають низкою прямих шляхів і шосе, не рахуючись із низкою історичних пам'яток як храмової, так і світської архітектури. Юнаком Карл Лопяло був невільним свідком руйнації Сухарьової вежі, уславленої пам'ятки світської архітектури 1695 р.
Освіта
Навчання в Московському дорожньому технікумі суміщав із працею на будівництві поселення в Ізмайлово, де працював як будівельник і декоратор. З 1933 року покинув технікум і влаштувався в Московський архітектурний інститут. З 1935 р. почалась його праця як архітектора, за проектами К. К. Лопяло вибудували млин та декілька типів житлових будинків. Його проект для села Голубівка (Чернігівська область) був реалізований майже повністю. В березні 1939 року Карл Лопяло закінчив Московський архітектурний інститут, факультет житлових та суспільних споруд. Дипломний проект отримав схвальний відгук архітектора О. В. Щусева та оцінку «відмінно».
Війна
З червня 1941 року — Карл Лопяло на Західному фронті. Мав звання гвардії молодшого сержанта в складі 1-го Гвардійського полку зв'язку, спершу в 16-й, згодом в 11-й Гвардійській армії. Брав участь в військових операціях під Оршею та Руднею, Вітебськом та Смоленськом, під Москвою та містом Можайськ. На відміну від батька, що загинув в війні, повернувся живим. Мав важке поранення і був інвалідом війни. Член КПРС з 1943 року.
Повоєнний період і співпраця з Петром Барановським
З 1944 року навчався в Московському художньому інституті на факультеті живопису. Згодом перейшов на монументальний і графічний, бо відчув значний потяг до графічних технік та малюнку. З 1949 року — знайомий архітектора-реставратора Барановського Петра Дмитровича. Обидва архітектори, вони знайшли спільну мову і вдало доповнювали один одного. Монотонні і сухі низки обмірів, креслеників і графічних відтворень Карл Лопяло міг перетворити на художньо значущі і повні привабливості реконструкції-картини. Знання старовинних стилів робило картини і малюнки Лопяло повними поезії і достовірності, що помітно підвищило художній рівень цих службових реконструкцій. Їх високо поціновував П. Барановський (бо був архітектором-практиком, а не художником), і надав праці Карла Лопяло нового напрямку — науково обґрунтованих картин-реставрацій.
Розпочалася багаторічна співпраця архітектора-реставратора Петра Барановського та художника Карла Лопяло. Разом із Петром Барановським роками робив дослідження, обміри, графічні реконструкції та фіксації різноманітних пам'яток архітектури, особливо в Москві, де руйнація історичної забудови комуністичним урядом набула розмірів катастрофи. Карл Карлович виконав низку малюнків-реконструкцій Москви до пожежі 1812 р., акварелі, декілька графічних панорам Москви. Його малюнки друкують як радянські періодичні видання (журнали «Наука и жизнь», « Наука и религия»), так і беруть ілюстраціями до наукових монографій.
Співпраця з Ігорем Грабарем
Важливими сторінками життя і творчості художника і архітектора була співпраця із мистецтвознавцем Ігорем Грабарем. По закінченню Московського архітектурного інституту 1950 року Карла Лопяло взяли на роботу в Інститут історії мистецтв. Так Карл Лопяло був залучений до роботи великого колективу відомих російських науковців-мистецтвознавців зі створення багатотомового видання «Історії російського мистецтва». Праця з Ігорем Грабарем в Інституті історії мистецтв над реконструкціями для багатотомової «Історії російського мистецтва» надала можливість Карлу Карловичу Лопяло проявити як талант художника, так і архітектора-історика, накопичити ті знання з теорії та історії архітектури, котрі він потім блискуче застосовував і в роботі з Петром Барановським. Від початку створення Всесоюзного товариства охорони пам'яток історії і культури Карл Лопяло став його активним членом. Брав участь у декількох архітектурних, археологічних та краєзнавчих експедиціях.
Участь у виставках
Починаючи з 50-х років бере участь у художніх виставках. Серед них — низка виставок ветеранів війни 1941—1945 рр.
- Сам створив близько сорока портретів ветеранів війни Смоленського краю.
- «Пам'ятки архітектури в творах московських художників» (1970)
- «Москва Історична» (1972)
Друковані твори К. К. Лопяло
- «Ідеальне місто Альбрехта Дюрера»
- альбом «Ордери античної архітектури Північного Причорномор'я»
- «До примірної реконструкції Золотої палати Кремлівського палацу і її монументального живопису»
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Лопяло Карл Карлович, Що таке Лопяло Карл Карлович? Що означає Лопяло Карл Карлович?