Анто́н Володи́мирович Яце́нко (нар. 13 липня 1977, Київ) — український проросійський політик, фігурант антикорупційних розслідувань.
| Яценко Антон Володимирович | |
|---|---|
| Народився | 13 липня 1977 (48 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна | Україна |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана |
| Науковий ступінь | доктор економічних наук[d] |
| Членство | Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання, Верховна Рада України VII скликання і Верховна Рада України VI скликання |
| Посада | народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України і народний депутат України |
| Партія | БЮТ (до 2007) Партія регіонів (з 2012 по 2014) Партія відродження (з 2014) |
| Народний депутат України | |||
|---|---|---|---|
| VI скл. | |||
| Блок Юлії Тимошенко | 23 листопада 2007 | — | 12 грудня 2012 |
| VII скл. | |||
| Партія регіонів | 12 грудня 2012 | — | 27 листопада 2014 |
| VIII скл. | |||
| безпартійний | 27 листопада 2014 | — | 29 серпня 2019 |
| IX скл. | |||
| За майбутнє | 29 серпня 2019 | — | 18 травня 2021 |
| IX скл. | |||
| ВО «Батьківщина» | 18 травня 2021 | — | 24 березня 2022 |
| IX скл. | |||
| безпартійний | 24 березня 2022 | — | |
| Картка на сайті Верховної Ради України | |||
Народний депутат VI, VII, VIII і IX скликань від Блоку Юлії Тимошенко, Партії регіонів та «За майбутнє». Голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року та 2012 року — за «Закон Ківалова-Колесніченка»[⇨].
Життєпис
1993—1998 — навчався в Київському економічному інституті менеджменту за спеціальністю — менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства, кваліфікацією — менеджер-економіст.
1997—2002 р. — навчався в Київському економічному університеті за спеціальністю правознавство, кваліфікацією — юрист.
Має науковий ступінь доктора економічних наук.
Кар'єра
1998-2001 — помічник-консультант народного депутата України.
2002-2003 — завідувач інформаційно-аналітичного відділу Управління з суспільно-політичних питань Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України.
2003-2004 рр. — помічник Першого віце-прем'єр-міністра України.
2004-2005 рр. — проректор Київського економічного інституту менеджменту.
2007 р. — в.о. старшого наукового співробітника наукового відділу глобальних систем сучасної цивілізації Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
З 2007 року по 2012 р. — народний депутат України VI скликання від Блоку Юлії Тимошенко, голова підкомітету з питань регулювання ринку державних закупівель, державного замовлення, конкурсів та діяльності державних підприємств Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики.
З 2011 по 2014 — член Партії регіонів.
10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики».
На Парламентських виборах в Україні 2012 р. балотувався по одномандатному виборчому округу № 200 (Черкаська область) від Партії регіонів. Пройшов у парламент, набравши 29,9 % голосів. Займав посаду Голови підкомітету з питань цінних паперів, фондового ринку, діяльності державних підприємств, операцій, пов'язаних з реалізацією окремих видів майна, діяльності рейтингових агентств Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.
В червні 2013 року в числі 148-ми народних депутатів України підписав Звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів». Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук назвав національною зрадою.
16 січня 2014, під час Євромайдану, голосував за пакет законів, які стали відомі як «Закони про диктатуру».
На позачергових парламентських виборах у жовтні 2014-го був в черговий раз обраний народним депутатом як самовисуванець і в парламенті не приєднався до жодної з фракцій чи депутатських груп. У Раді 8-го скликання зайняв посаду Голови підкомітету з питань законодавства про адміністративні правопорушення Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
З 2019 року — народний депутат IX скл., член депутатської групи «За майбутнє». Член Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування.
18 травня 2021 року перейшов до фракції Батьківщина, 24 березня 2022 покинув фракцію.
Наприкінці 2022 року проголосував за містобудівну реформу (номер 5655), яка впроваджувалася в інтересах забудовників і нівелювала вплив громадян на відбудову України.
Критика та звинувачення
Неодноразово помічений в «кнопкодавстві» під час голосування у Верховній Раді.
За даними журналістів «Дзеркала тижня», у 2015 році Антон Яценко через родичів та пов'язаних осіб контролював спілку громадських організацій «Тендерна палата України», яка мала виняткові повноваження з контролю над державними закупівлями.
У розслідуванні Bihus.Info 2017-го року, стало відомо що родичі Антона отримали у власність елітну житлову та комерційну нерухомість.
У червні 2018-го Антон Яценко звинуватив у вбивствах мирних жителів та мародерстві учасника боїв за Донецький аеропорт Олега Герваса. Після цього «кіборг» подав на нардепа позов до Печерського районного суду Києва. 24 січня 2020 року суд виніс ухвалу в якій зобов'язав Яценка спростувати неправдиву інформацію та виплатити на користь позивача 5 тисяч гривень моральної компенсації.
У 2022 році очільниця Умані Ірина Плетньова звинуватила Яценка в тому, що той нібито «натякав» про потенційні домовленості з російськими окупантами, у разі їхнього успішного наступу. Сам Яценко таку заяву очільниці Умані спростував.
У 2023 році Яценко опублікував відео із передачею прапора з подякою від 3-ої окремої штурмової бригади ЗСУ, який начебто подарували нардепу бійці з передової. У бригаді згодом спростували інформацію про передачу прапора та зазначили, що це є спробою дискредитації 3-ої ОШБ.
У 2025 році журналісти «Радіо Свобода» з'ясували, що в приміщенні дружини Яценка розміщувався кол-центр міжнародної кібершахрайської мережі. За даними розслідувачів, шахраї, які орендували квартиру у дружини Яценка – Людмили Кравчук, під виглядом інвестицій у криптовалюту упродовж 2021-2025 років виманили у 33 тисяч людей по всьому світу понад 275 мільйонів доларів.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Яценко Антон Володимирович, Що таке Яценко Антон Володимирович? Що означає Яценко Антон Володимирович?