Олександр Никифорович Якименко (20 березня 1921, Миколаївка, тепер Вишгородського району Київської області — 24 листопада 2004, місто Київ) — український правник і державний діяч, кандидат юридичних наук (з 1968 року), заслужений юрист України, Голова Верховного Суду України в 1970—1993 роках. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1976—1981 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 8—11-го скликань.
| Якименко Олександр Никифорович | |||
|---|---|---|---|
| Народився | 20 березня 1921 Миколаївка | ||
| Помер | 24 листопада 2004 (83 роки) Київ | ||
| Поховання | Байкове кладовище | ||
| Громадянство | Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Діяльність | суддя, політик | ||
| Науковий ступінь | кандидат юридичних наук | ||
| Знання мов | українська | ||
| Учасник | Німецько-радянська війна | ||
| Посада | Голова Верховного Суду України | ||
| Термін | жовтень 1970 — листопад 1993 | ||
| Попередник | Зайчук Володимир Гнатович | ||
| Наступник | Бутенко Георгій Андрійович | ||
| Партія | КПРС | ||
| Нагороди | |||
Біографія
Народився 20 березня 1921 року в селі Миколаївці (тепер Вишгородського району Київської області) в бідній селянській родині. Закінчивши семирічку, з 1935 року працював обліковцем у місцевому колгоспi «Червона нива». У 1937–1940 роках — діловод бюро ЗАГСу, інспектор Димерського районного відділу міліції НКВС Київської області.
З 1940 року — на військовій службі: курсант окружної школи Казахстанського прикордонного округу НКВС. Був заступником політрука, секретарем комсомольської організації кавалерійського прикордонного загону. Член ВКП(б) з 1940 року.
Брав участь у німецько-радянській війні з 1941 року, невдовзі став політруком роти на Ленінградському та Калінінському фронтах. У 1942 році брав участь в обороні Сталінграда, був тяжко поранений, лікувався в госпіталі в місті Лисьві Молотовської області, а згодом, після звільнення за станом здоров'я в запас, завідував Лисьвенським міським відділом соціального забезпечення.
З 1944 року — заступник голови виконавчого комітету Печерської районної ради депутатів трудящих міста Києва, з 1945 року — завідувач організаційно-інструкторського відділу, секретар Печерського районного комітету КП(б)У міста Києва.
1948 року був обраний народним суддею 2-ї дільниці Радянського районного народного суду Києва.
У 1949 році закінчив Київську філію Всесоюзного заочного юридичного інституту.
У 1950—1954 роках — суддя, а в серпня 1954 — квітні 1963 року — заступник голови Верховного суду Української РСР із цивільних справ. У квітні 1963—1970 роках — голова Юридичної комісії при РМ УРСР. У 1968 році захистив кандидатську дисертацію «Питання позовної давності в радянському цивільному праві» (Сектор держави та права АНУ, Київ).
З жовтня 1970 по 16 листопада 1993 року — голова Верховного суду Української РСР/України.
Помер 24 листопада 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).
Праці
Автор праць з цивільного права, правосуддя; відповідальний редактор збірки «Законодавство про пам'ятники історії та культури» (1970) і науково-практичних коментарів Цивільного кодексу УРСР (1971, 1981).
Відзнаки
Нагороджено багатьма державними нагородами, зокрема: орденами Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора (1967), Вітчизняної війни I ступеня, Богдана Хмельницького III ступеня, «Знаком Пошани», 18 медалями, Почесними грамотами Верховної Ради УРСР та відзнакою Верховного Суду України «За вірність Закону». Заслужений юрист України (з 1991 року).
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Якименко Олександр Никифорович, Що таке Якименко Олександр Никифорович? Що означає Якименко Олександр Никифорович?