Васи́ль Чапле́нко (18 березня 1900, с. Миколаївка Новомосковського повіту Катеринославської губернії — †4 лютого 1990, Матаван, Нью-Джерсі, США) — український письменник, драматург, літературо- і мовознавець, критик, редактор, дійсний член УВАН та НТШ.
| Чапленко Василь Кирилович | |
|---|---|
Меморіальна дошка на фасаді будинку проспект Д. Яворницького, 102 у Дніпрі | |
| Ім'я при народженні | Чапля Василь Кирилович |
| Псевдонім | В. Гірчак, В. Світайло, В. Ватрослав, В. Кириленко, В. Кубанець, В. Недолюбень, Гедзь, Вс, Вч, ВЧ-о |
| Народився | 18 березня 1900[1] Миколаївка, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Помер | 4 лютого 1990[1](89 років) Матаван, Монмаут, Нью-Джерсі, США |
| Поховання | Цвинтар святого Андрія (Саут-Баунд-Брук) |
| Країна | СРСР США |
| Місце проживання | Бруклін |
| Діяльність | письменник, драматург, мовознавець, літературознавець, літературний критик, літературний редактор |
| Членство | Плуг і Наукове товариство імені Шевченка |
Псевдоніми та криптоніми — В. Гірчак, В. Світайло, В. Ватрослав, В. Кириленко, В. Кубанець, В. Недолюбень, Гедзь, Вс, Вч, ВЧ-о та ін. Справжнє ім'я та прізвище — Василь Кирилович Чапля.
З біографії
Народився у селі Миколаївка (сучасний Самарівський район на Дніпропетровщині). Вчився в двокласній міністерській школі з п'ятирічним навчанням. Закінчив школу навесні 1916, потім — Павлоградську вчительську семінарію (1920), учителював у с. Юріївка Павлоградського повіту (нині — райцентр). Продовжив навчання на літературно-мовному відділенні Катеринославського вищого інституту народної освіти, вступив до аспірантури при науково-дослідній кафедрі українознавства (1925).
Дебютував у літературі 1919 віршем у павлоградській газеті «Плуг и молот». Друкувався в катеринославських часописах «Споживач», «Зоря». Був членом літературної організації «Плуг», редколегії журналу «Зоря». 1927 року у Києві вийшла перша книжка оповідань «Малоучок».
Репресований у 1929 році у справі «СВУ», відбув сім місяців ув'язнення, потім влаштувався на робітфак Дніпропетровського металургійного інституту. У 1932 р. шукав роботи в різних містах: Сталіно, Луганську, Ашхабаді, Ставрополі, П'ятигорську.
У роки війни повернувся до Дніпропетровська, працював викладачем української мови у транспортному інституті. У 1943 р. виїхав до Німеччини, потім — до США (1949). Спочатку заробляв фізичною працею (на фабриці, у шпиталі), у 1952—1953 рр. був головним редактором недільного додатку до газети «Свобода», видавав часопис «Всесвіт». Заснував в УВАН «Постійну комісію для збереження літературної та мистецької спадщини В. Винниченка».
Жив у Брукліні. Помер 4 лютого 1990 р. у м. Матаван (штат Нью-Джерсі).
Похований на українському православному цвинтарі в Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.
Перша дружина — Марія Балко, педагог, в 1920-х друкувалася в ж. «Зоря». Мати двох синів письменника — Юрія і Ярослава. Померла в Києві.
Син від першого шлюбу Юрій Чапленко (нар. 1924) — автор двох книжок, виданих у повоєнній Німеччині. Виступав під псевдонімом Юрій Балко. 1949-го разом з батьком переїхав до США. Був одружений першим шлюбом з донькою художника Юхима Михайлова Тетяною (померла 1989), видав монографію «Юхим Михайлів. Його життя і творчість» (укр. і англ. мовами, Нью-Йорк, 1988).
Творчість
Автор збірок оповідань «Малоучок» (1927), «Любов» (1946), «Муза» (1946), «Увесьденечки» (1948), «Зойк» (1957); повістей «Пиворіз» (1943) [Архівовано 18 вересня 2020 у Wayback Machine.], «На узгір'ї Копет-Дагу» (1944), «У нетрях Копет-даґу» (1951), «Люди в тенетах» (1951), «Півтора людського» (1952), «Українці» (1960), «Сумна доля добродія Безорудька» (1975); «Загибель Перемітька» (1961), історичного роману «Чорноморці» (1948—1957), історично-побутової комедії «Знайдений скарб» (1944), історичної комедії «Гетьманська спадщина» (1947), сатиричних творів «Ісько Ґава» (1949), драматичних творів «Третя сила» (1950), «Чий злочин?» (1952); праці «Сонет в українській поезії» (1930), «Пропащі сили. Українське письменство під комуністичним режимом 1920—1933» [Архівовано 16 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (Варшава, 1988).
Найважливіша мовознавча праця — «Українська літературна мова XVIII ст. до 1917 p.», Нью-Йорк 1955; друге видання — «Історія нової української літературної мови», Нью-Йорк 1970), поширене й доведене до 1933 р. Як літературний критик виступає з позицій напряму, який він зве збагаченим реалізмом. Писав також про українізми у творчості М. Гоголя, про поодинокі проблеми української літературної мови, про етногенезу слов'ян тощо.
Вшанування пам'яті
У Дніпрі є вулиця Василя Чапленка (колишня Фрунзе).
У Дніпрі по пр. Дмитра Яворницького, 102, на розу з вул. Василя Чапленко (на будівлі колишнього металургійного робітфаку, де викладав Василь Чапленко) відкрито меморіальну дошку на його честь.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Чапленко Василь Кирилович, Що таке Чапленко Василь Кирилович? Що означає Чапленко Василь Кирилович?