Церква святого Миколая Чудотворця (церква Миколи Притиска) — цегляний храм у Києві на Подолі на вулиці Хорива, 5-а. Зведений у 1695—1707 роках на місці дерев'яного храму 1631 року. Названий на честь святого Миколая Чудотворця.
| Церква Миколи Притиска | |
|---|---|
| 50°27′54″ пн. ш. 30°30′48″ сх. д. / 50.465° пн. ш. 30.513333333333° сх. д. | |
| Тип споруди | православний храм |
| Розташування | Україна , Київ |
| Будівельна система | цегла |
| Стиль | бароко і українське бароко |
| Належність | православ'я |
| Єпархія | Київська єпархія ПЦУ |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Оригінальна назва | Притисько-Микильська церква |
| Епонім | Миколай Чудотворець |
| Присвячення | Миколай Чудотворець |
| Вебсайт | pritiska.com.ua |
Церква Миколи Притиска (Україна) | |
| Церква Миколи Притиска у Вікісховищі | |
Історія
За усталеною в літературі версією, церква була зведена 1631 року київським міщанином, на прізвисько Залізний Гріш. Дослідження, здійснені в 1980-х роках Михайлом Дегтярьовим, Зинаїдою Нестеровською та Ніною Селівановою, на підставі писемних джерел та аналізу цегли довели, що нинішня цегляна споруда була зведена у 1695—1707 роках на місці старої дерев'яної.
Одна з версій походження назви «Притиська» заглиблює історію храму аж до княжих часів, коли в гирлі річки Почайна біля притики, тобто порту на шляху з варяг у греки, постала одна з перших на теренах Русі церков, присвячена Святому Миколі. Згідно з іншою версією, при спробі пограбування храму, Святий (або його ікона) притис злодія і тримав до появи вірян.
Храм зазнав суттєвих пошкоджень під час пожеж 1718 та 1811 років, після чого споруду відновлювали (зокрема, у 1820-х роках — за проєктом Андрія Меленського). Роботи з розбудови храму (розширення теплої Стрітенської церкви на першому ярусі дзвіниці, прибудова каплиці, утеплення основного приміщення церкви) здійснювалися у 30-х, 60-х і 80-х роках ХІХ століття. Крім того, в другій половині ХІХ ст. зведено другий ярус дзвіниці.
У перші роки ХХ ст. в інтер'єрі храму виконано сюжетні розписи, близькі за манерою до розписів Володимирського собору. Вони доповнили більш ранні розписи 1830 року.
Пам'ятка зазнала руйнувань за часів Другої світової війни: постраждала покрівля споруди, було зруйновано верх бані, в стінах і склепіннях з'явилися тріщини. У 1956—1958 pp. науково-реставраційні виробничі майстерні Держбуду УРСР провели капітальні ремонтно-реставраційні роботи. За проєктом архітектора М. Александрової завершення храму набуло форми, яку воно мало у XIX ст.
1 січня 1960 р. церкву, за рішенням Київського міськвиконкому, було закрито для богослужінь. Відтоді й до середини 1970-х pp. в ній розташовувався склад Укркниготоргу.
Від початку 1980-х відбувався новий етап реставраційних робіт, тут планувалося відкрити Театр поезії.
У 1983 через підтоплення ґрунтовими водами стався обвал південно-східної частини споруди, внаслідок чого зруйнувалися баня та перекриття підкупольного простору.
У 1990 р. храм повернуто віруючим та передано УАПЦ. Пізніше — увійшов до юрисдикції УПЦ КП. З 2019 належить ПЦУ. У ході реставраційних робіт розпис підкупольного простору та нави виконав Микола Стороженко (1997 — 2000). За цю роботу художник був відзначений Золотою медаллю Національної Академії мистецтв України.
На сьогодні це хрестоподібна в плані будівля, в її зовнішньому вигляді поєднані елементи українського бароко та класицизму.
Внутрішні приміщення оздоблені розписами, різьблений позолочений іконостас виконано у стилі бароко.
Просторова орієнтація храму не збігається з сусідніми будівлями не лише через православну традицію ставити храм вівтарем на схід, але й нагадує про колишнє планування вулиць міста, до пожежі 1811 року. Порівняти: Будинок Петра I, Будинок Мазепи, Храм Миколи Набережного також стоять «кособіч» до сітки сучасних вулиць.
Поблизу храму є Притисько-Микільська вулиця, що отримала назву від назви храму.
На південному фасаді храму встановлено меморіальну дошку на честь останнього митрополита Української автокефальної православної церкви Івана Павловського, який мав тут кафедру в 1934—1935 pp.
Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 по 1920 рік) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України).
Службу Божу у храмі нині відправляє священство ПЦУ.
На Подолі є або існували й інші святині присвячені Миколі Чудотворцю:
- Церква Миколи Набережного
- Храм Миколи Доброго
- Храм святителя Миколая
- Церква Миколи Чудотворця (на воді)
- Церква святого Миколи Йорданського та Йорданський Миколаївський жіночий монастир
Див. також
- Список мурованих храмів у стилі українського бароко
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Церква Миколи Притиска, Що таке Церква Миколи Притиска? Що означає Церква Миколи Притиска?