Тара́с Іва́нович Франко́ (9 березня 1889, Львів — 13 листопада 1971, Київ) — український письменник, педагог. Член Спілки письменників СРСР. Син Івана Франка та Ольги Франко (Хоружинської), брат Андрія Франка, Петра Франка й Анни Ключко (Франко). Сотник УГА та ЧУГА.
| Тарас Іванович Франко | |
|---|---|
Тарас Франко, 1936 р. | |
| Народився | 9 березня 1889 Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія |
| Помер | 13 листопада 1971 (82 роки) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство | Австро-Угорщина → ЗУНР → II Польська Республіка → СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | письменник, класичний філолог, викладач університету |
| Сфера роботи | класична філологія[1] і творче та професійне письмоd[1] |
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка |
| Заклад | ЛНУ ім. І. Франка і Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка |
| Знання мов | українська[1] |
| Батько | Франко Іван Якович |
| Мати | Франко Ольга Федорівна |
| У шлюбі з | Франко Катерина Іванівна |
| Діти | Франко Зиновія Тарасівна , Франко Роланд Тарасович |
| Роботи у Вікіджерелах | |
Життєпис
Народився 9 березня 1889 року у Львові.
Навчався в Українській академічній гімназії, після закінчення якої студіював філологію на філософському факультеті Львівського університету. Студентом перекладав твори грецьких і латинських письменників, писав вірші, які опублікував під спільним заголовком «Старе і нове вино». Для поглиблення знань поїхав на рік до Віденського університету. Після закінчення Львівського університету учителював у місцевій гімназії. Під час Першої світової війни мобілізований Т. Франко захворів на тиф. Одужавши, поїхав у відрядження в підрозділ зв'язку на російсько-австрійський фронт.
Згодом вступив до Легіону Січових Стрільців Української Галицької Армії (УГА), в якому воював його молодший брат Петро. У 1919 р. у складі УГА опинився за Збручем.
Навесні 1920 р. потрапив у Кожухівський більшовицький концентраційний табір.
Достоту невідомо, коли вирвався на волю.
Згодом повернувся до Львова, де також учителював (перед тим учителював в Одесі). Написав велику наукову розвідку про твір Івана Франка «Лис Микита».
У 1939 році переїхав жити до Станіславова, де перебував до 1945 року. Спочатку викладав російську мову і літературу в гімназії, після вторгнення нацистської Німеччини викладав німецьку мову в Станіславській торговельній гімназії. Пізніше, із приходом радянської влади, знову викладав російську мову і літературу. Там він проживав разом із своєю сім'єю — дружиною Катериною, дочками Зіновією та Дарією і сином Роландом в будинку, що знаходиться на початку алеї парку імені Т. Шевченка за адресою вул. Шевченка, 95.
З 1945 року викладав класичну філологію у Львівському університеті; кандидатська праця: «Іван Франко і Борислав» (1953). У 1947–1949 роках був директором Літературно-меморіального музею Івана Франка у Львові.
Був професором фізкультури («руханки») в Українській Академічній Гімназії, завзятим спортовцем та пропагандистом спорту серед молоді Львова.
У 1950–1963 роках — співробітник Інституту літератури АН УРСР.
Помер 13 листопада 1971 року у віці 82 років у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1).
Творчість
Починаючи з 1913 окремими виданнями вийшло дев'ять книжок Т. Франка, серед яких особливу цінність становлять його спогади «Про батька» (1956).
Тарас Франко — автор оригінальних віршів і переспівів, переважно римських і грецьких поетів; написав «Нариси історії римської літератури» (1921), збірки гуморесок «Вздовж і впоперек» (1965).
Як франкознавець брав участь у підготові 20 томів творів Івана Франка; книги «Про батька. Статті, спогади, оповідання» (1956). Автор оригінальних віршів і переспівів, головним чином з римських і грецьких поетів; підручник «Нариси історії римської літератури» (1921); збірки гуморесок «Вздовж і впоперек» (1965).
У нарисі «По той бік добра і зла» Тарас Франко наводив шокуючі факти, що розкривали реальні обставини соціалістичного «господарювання» в Україні.
Найповніше зібрання творів Тараса Франка — «Вибране» у 2-х томах; упорядники Євген Баран, Наталя Тихолоз (Івано-Франківськ, 2015).
У 2019 році за сприяння Міжнародного фонду Івана Франка було видано збірку спогадів Тараса Франка «Як Франко з синами спорив».
Вшанування пам'яті
На будинку, де він жив, що знаходиться на початку алеї парку імені Т. Шевченка за адресою вул. Шевченка, 95 у місті Івано-Франківськ йому встановлено меморіальну дошку.
У 2016 році, в Києві, за ініціативи Роланда Франка було відкрито меморіальну квартиру-музей родини Івана Франка, у приміщенні, куди в 1950 році радянська влада насильно переселила родину другого сина Івана Франка зі Львова. До 130-річчя від дня народження Тараса Франка було відкрито експозицію «Загартований Франковий сокіл».
Зображення
- Будинок в Івано-Франківську, де жив Т. Франко на stanislaw.in.ua
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Франко Тарас Іванович, Що таке Франко Тарас Іванович? Що означає Франко Тарас Іванович?