Фольварочний Василь Іванович

Васи́ль Іва́нович Фольва́рочний (30 січня 1941, Нападівка — 5 лютого 2022, Київ) — український поет, прозаїк і драматург. Член НСПУ (1969), член НСТДУ (1973). Заслужений діяч мистецтв України (2001). Депутат Чернівецької обласної ради (1990). Чоловік письменниці Тетяни Пишнюк.

Фольварочний Василь Іванович
Народився	30 січня 1941(1941-01-30)^[1]  Нападівка, Лановецький район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Помер	5 лютого 2022(2022-02-05) (81 рік) або 2022^[2]  Київ, Україна
Поховання	Центральний цвинтар
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	письменник
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Роки активності	1962 — 2022
Жанр	проза
Членство	Національна спілка письменників України
У шлюбі з	Пишнюк Тетяна Володимирівна
Нагороди	Літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича Мистецька премія «Київ» Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких Літературна премія імені Дмитра Загула Золоті письменники України
Фольварочний Василь Іванович у Вікісховищі

Життєпис

Народився 30 січня 1941 року в селі Нападівка, нині Кременецького району Тернопільської області.

Навчався в Чернівецькому університеті (від 1958, нині національний університет), закінчив Львівський університет (1963).

Працював учителем; журналіст у редакціях газет Буковини і Житомирщини, завідувач літературної частини Житомирського обласного музично-драматичного театру. У Чернівцях: заступник начальника обласного управління культури, заступник голови облвиконкому (1990), заступник голови ОДА (1991—1993), заступник директора Науково-дослідного центру буковинознавства при Чернівецькому університеті (1993—1997).

Від 1974 — секретар, 1976—1990 — відповідальний секретар Чернівецького осередку НСПУ. Голова обласної організації Конгресу української інтелігенції (1997—2001). Від жовтня 2003 — 1-й заступник голови Київської організації, 2003 — голова об'єднання драматургів НСПУ. 2002—2006 — директор Будинку письменників НСПУ. Від травня 2008 — 1-й заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка.

Помер 5 лютого 2022 року у віці 81 року в Києві. Був похований 9 лютого на Центральному цвинтарі Чернівців.

Громадська діяльність

Член ради, заступник голови Громадської організації Земляцтво буковинців у м. Києві «Буковина», заступник Голови ради Київської організації Національної спілки письменників України, Голова творчого об'єднання драматургів та кінодраматургів, очільник столичного Клубу бібліотекарів.

Творчість

Друкувати літературну творчість почав 1960 року.

На творчі вечері з нагоди 70-річчя письменник презентував дві свої книги — історичну «Хрещеники Сталіна» та біографічну «Зорі отчого краю». З нагоди 75-річчя Буковинське земляцтво поздоровило Василя Івановича з ювілеєм з присвятою на вірші Володимира Мельникова.

У 2010 — прем'єра вистави у народному театрі «Дивосвіт» (Тернопільська ЗОШ № 22).

Доробок

• збірки поезій:
  • «Тривога» (1966),
  • «Ростуть сини» (1967),
  • «Досвіток» (1968),
  • «Уроки вірності» (1975),
  • «Течія» (1982),
  • «Родовід» (1992),
  • «Поезії» (2000),
  • «Соняшник на балконі» (2005);
• документальні повісті:
  • «Сонце в зернині» (1972),
  • «Цілющі джерела» (1975),
  • «Під зорями братерства» (1975),
  • «Земля Жижиянових правнуків» (1980);
• п'єси:
  • «Складна гама» (1968),
  • «Друге цвітіння» (1969),
  • «Екзамен на зрілість» («Жива вода»; 1974),
  • «Не проспати роси» (1976),
  • «Вода з отчої криниці» (1978; 1983 поставлена у Тернопільському обласному музично-драматичному театрі)
  • «Травнева музика» (1979),
  • «І прийде день» (1988),
  • «Світлиця для прийдешнього» (1988),
  • «Дитячі забави» (1988),
  • «Богдан» (2003),
  • «Петлюра» (2005),
  • «Доки море перелечу» (2005),
  • «Пастка» (2006);
• збірники п'єс:
  • драма «Спокуса» (2000),
  • комедії «Пересолений мед» (2000);
• романи:
  • «Сказ» (2004),
  • «Обірвані струни» (2004),
  • «Чорний бумер» (2006),
  • «Симон Петлюра» — т. 1, 2, 3, 4,
  • «Хрещеники Сталіна»,
  • «Розчахнута душа»,
  • «На висотах орлиного лету», присвячений Дмитру Гнатюку (презентація роману відбулася 16 листопада 2015 року в Національній музичній академії).

Родина

Дружина — письменниця Тетяна Пишнюк.

Нагороди

• Заслужений діяч мистецтв України(2001)

ордени та медалі:

• Повний кавалер ордена «За заслуги» (2006, 2010, 2016),
• рівноапостольного Кирила і Мефодія (2006).

почесні відзнаки:

• «Знак пошани» (1986),
• «Будівничий України» (2001),
• «Золоті письменники України» (2018).

премії:

• Всесоюзного конкурсу за найкращу п'єсу (1977)
• обласна літературна премія імені Дмитра Загула (2009, м. Чернівці),
• літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича (2000),
• премії Фундації родини Воскобійників (США) (2010),
• Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2016).

стипендії:

• Дворічна державна стипендія (2017)