Ферсман Олександр Євгенович

Олександр Євгенович Ферсман (27 жовтня (8 листопада) 1883(18831108), Санкт-Петербург — 20 травня 1945, Сочі) — радянський геохімік і мінералог, один з основоположників геохімії. Дійсний член, віце-президент (1926—1929) Академії наук СРСР.

Ферсман Олександр Євгенович
Народився	27 жовтня (8 листопада) 1883^[4]^[3]  Санкт-Петербург, Російська імперія^[1]
Помер	20 травня 1945(1945-05-20)^[1]^[2]^[3](61 рік)  Сочі, РРФСР, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  Російська республіка  Російська СФРР  СРСР
Діяльність	мандрівник-дослідник, мінералог, геохімік, хімік
Галузь	геохімія і мінералогія
Alma mater	фізико-математичний факультет Московського університету^d (1907)
Науковий керівник	Вернадський Володимир Іванович
Вчителі	Вернадський Володимир Іванович
Знання мов	російська
Заклад	Геологічний інститут РАН^d, МДУ, Fersman Mineralogical Museum^d, Російська академія наук, Kola Science Centre RAS^d, Московський міський народний університет імені А. Л. Шанявського^d і Бестужевські курси
Членство	Російська академія наук
Батько	Eugen Versman^d
Мати	Maria Kessler^d
У шлюбі з	Olga Obolenskaya^d
Діти	Aleksandr Fersman^d
Автограф
Нагороди

Біографія

Олександр Євгенович Ферсман народився у Санкт-Петербурзі.Батько був професійним військовим, тому родина змінювала місце проживання. Олександр Ферсман закінчив із золотою медаллю Одеську класичну гімназію у 1901 р. Відомо, що його батько, Ферсман Євген Олександрович, п'ять років (з 1898 р. по серпень 1903 року) був начальником Одеського піхотного юнкерського училища. Юний Олескандр вивчав колекції мінералів Новоросійського університету будучи ще дитиною. Він з юних років почав збирати свою колекцію мінералів. Його знання щодо мінералів були такими глибокими та обширними, що батько доручив йому, ще гімназисту, вести підготовчі заняття з мінералогії в кадетському корпусі.

Поступив у Новоросійський університет, потім перевівся у Московський університет. Учень В. І. Вернадського — згодом першого Президента Академії наук України. Перші кроки у мінералогії О.Ферсман здійснив у Криму, біля Сімферополя, у лабораторії свого дядька А. Е. Кесслера. Тут ще раніше серед багатої кримської природи він виростав у дитинстві. У юнацтві здійснив багато походів по Криму.

У 1905 р. під керівництвом В. І. Вернадського студент Московського університету О. Ферсман публікує свою першу наукову працю присвячену мінералам Криму.

Аспірантуру Ферсман проходив у Німеччині, під керівництвом В. М. Гольдшміта, де досліджував кристали алмазу.

Результатом роботи стала його добре ілюстрована монографія «Алмаз». Пізніше не покидає цю тематику досліджень.

У 1912 р. Олександр Євгенович Ферсман стає професором Московського університету, де читав курс геохімії. У цей період продовжує вивчати кримські мінерали, зокрема соляні озера.

У 1917–1945 рр. — директор Мінералогічного музею академії. У 1920 р. ініціював створення Ільменського заповідника. Відкрив Мончегорське мідно-нікелеве родовище, Хібінське родовище апатиту, родовища сірки в Середній Азії та інші.

Академик Петербурзької академії наук з 1912, академік АН СРСР з 1919). В 1926—1929 рр. віце-президент АН СРСР.

В роки Другої світової війни — голова комісії по геолого-географічному обслуговуванню Радянської армії.

Нагороди і премії

• Ленінська премія (1929)
• Сталінська премія (1942)
• Орден Трудового Червоного Прапора (1943)

Пам'ять

На його честь названі мінерали ферсміт та ферсманіт, одна з вулиць Москви.

У Криму поблизу Сімферополя є селище Ферсманове.

Твори

Автор фундаментальних праць:

• «Геохимия» (тома 1—4, 1933–1939),
• «Пегматиты» (1931).
• Полезные ископаемые Кольского полуострова (1940).
• «Занимательная минералогия» (1928).
• Воспоминания о камне (1940).
• «Занимательная геохимия».
• Рассказы о самоцветах

Крім того, близько 1500 статей з кристалографії, мінералогії, геології, геохімії, географії та ін.

Див. також

• Мінералогічний музей імені О. Є. Ферсмана
• Ферсман (кратер)
• Гора Ферсмана
• Перевал Ферсмана