Токарєв Борис Васильович

Борис Васильович Токарєв (рос. Бори́с Васи́льевич То́карев; нар. 20 серпня 1947, Кісєльово, Калузька область, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор, кінорежисер, продюсер. Заслужений артист РРФСР (1976). Заслужений діяч мистецтв Російської Федерації (2001). Перший віцепрезидент Гільдії акторів кіно Росії, генеральний продюсер студії «Дебют».

Борис Васильович ТокарєвБорис Васильевич ТокаревДата народження20 серпня 1947(1947-08-20) (78 років)Місце народженняКисєлево (Калузька область), Боровський район, Калузька область, РРФСР, СРСР Громадянство СРСР
 Росія Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії Професіякінорежисер, актор, сценарист, продюсерКар'єра1959 — по теперішній часЧленствоСК СРСР Нагороди

IMDbID 0006491  Токарєв Борис Васильович у Вікісховищі 

З життєпису

Закінчив акторський (1969, майстерня Б. Бібікова, О. Пижової) і режисерський (1977, майстерня С. Герасимова) факультети Всесоюзного державного інституту кінематографії.

Знімається у кіно з 1959 р., зіграв близько п'ятдесяти ролей (зокрема, у фільмах: «Синій зошит» (1963), «Гарячий сніг», «А зорі тут тихі…» (1972), «Два капітани» (1976) та ін.).

Поставив понад десять кінокартин і телесеріалів.

Удостоєний нагород і премій.

Одружений, дружина — кіноактриса Людмила Гладунко.

Фільмографія

Актор

• «Врятоване покоління» (1959, Віктор Іванов)
• «Синій зошит» (1963)
• «Вступ» (1963, Володя Якубовський)
• «Де ти тепер, Максиме?» (1964, Максим Бобцов)
• «Палата» (1964, Міша Новиков)
• «Дорога до моря» (1965, Толік Колокольцев)
• «Вірність» (1965, лейтенант (немає в титрах); Одеська кіностудія)
• «Шосте літо» (1967, к/м, Костя Лапін)
• «Князь Ігор» (1969)
• «Спекотне літо» (1969)
• «Казка про казку» (1969, к/м, сажотрус)
• «Морський характер» (1970, Андрій Кроткіх)
• «Вкрадений поїзд» (1970, Рубашкін)
• «Якщо ти чоловік...» (1971, Пашка Снегірьов)
• «Гарячий сніг» (1972, Микола Кузнецов, лейтенант, командир вогневого взводу)
• «А зорі тут тихі…» (1972)
• «Бешкетні частівки» (1973, к/м, Володя)
• «Високе звання» (1974, Павло Шаповалов)
• «Це ми не проходили» (1975)
• «Від зорі до зорі» (1975, Мотя Захаров)
• «Два капітани» (1976, Олександр Григор'єв)
• «Ранкові зірки» / пол. Gwiazdy poranne (1979, Михайло Лавров; Польща)
• «Світанок тривав усю ніч» / Svítalo celou noc 1980, Окунєв; Чехословаччина)
• «Олександр Маленький» (1981)
• «Розставання» (1984)
• «Доручити генералу Нестерову...» (1984, Бакулін)
• «Береги в тумані» (1986, Воронов)
• «Нічний екіпаж» (1987)
• «Особливий випадок» (1987, кіноальманах; Антон)
• «Загін» (1987, Саша, співробітник посольства)
• «Гол у Спаські ворота» (1990, Олександр Шелепін, комсомольський працівник)
• «President і його жінка» (1996, Гліб)
• «Д. Д. Д. Досьє детектива Дубровського» (1999, депутат Войтов)
• «З новим щастям!» (1999, Вадим Вадимович, великий бізнесмен)
• «Маросейка, 12» (2000)
• «Не залишай мене, кохання» (2001, Олег Зубарєв)
• «Маска і душа» (2002, Куклін)
• «Останній бій майора Пугачова» (2005, Артем'єв, генерал)
• «Екстрений виклик» (2006—2007, т/с, Артем Миколайович Мамаєв, генерал міліції)
• «Моя Пречистенка» (2006—2007, Микола Миколайович Рєпнін, князь)
• «Код апокаліпсису» (2007, офіцер ФСБ)
• «Динозавр» (2018, слідчий на пенсії) та ін.

Режисер-постановник

• «Катіна служба» (1977, співавт. сценарію)
• «Молодість» (кіноальманах), новела «Ангел мій» (1978)
• «Нас вінчали не в церкві» (1982)
• «Площа Повстання» (1985, співавт. сценарію))
• «Нічний екіпаж» (1987)
• «Затвірник» (1992)
• «Не залишай мене, кохання» (2001, продюсер)
• «Перерване танго. Пахомова і Горшков» (2006, документальний)
• «Моя Пречистенка» (2006—2007т/с, у співавт.)
• «Віщун Омар Хаям. Хроніка легенди» (2012, продюсер, Іран—Росія)
• «118 секунд, до... і після» (2014)
• «Залізна троянда Івана Баташова» (2020, у співавт.; документальний фільм із циклу «Сіль землі» про промисловців Андрія та Івана Баташових)