Ткачик Богдан Іванович

Богдан Іванович Ткачик (нар. 12 серпня 1951, м. Самбір Львівської області, Україна) — український художник, громадський діяч. Чоловік Ганни Ткачик, батько Соломії Ткачик. Народний художник України (2016). Депутат Тернопільської обласної ради (1990—1994). Член НСХУ (1982).

Богдан Іванович Ткачик
~~\|Премії=~~


Народження	12 серпня 1951(1951-08-12) (74 роки) м. Самбір, Львівська область, Україна
Національність	українець
Країна	Україна
Навчання	Львівське училище прикладного мистецтва імені Івана Труша (1971)
Діяльність	художник, державний діяч
Член	Національна спілка художників України
Звання	Народний художник України
Премії	імені Михайла Бойчука, імені братів Богдана і Левка Лепких
Нагороди


Ткачик Богдан Іванович у Вікісховищі

Життєпис

Початкову художню освіту здобув 1961—1962 року в Самбірській дитячій художній студії під керівництвом Миколи Прокопенка. Навчався в Київській республіканській середній художній школі ім. Т. Шевченка (1963—1970 рр.) і на відділенні монументального розпису Львівського училища прикладного мистецтва (1970—1971 рр., нині коледж декоративного та ужиткового мистецтва).

Від 1973 р. — у м. Тернопіль: працював у художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР, від 1978 р. — в обласному художньо-оформлювальному комбінаті.

Від 1975 р. — учасник збірних виставок у містах Дніпропетровськ, Запоріжжя, Київ, Львів, Москва, Пенза, Братислава (Словаччина), Сливен (Болгарія), Тернопіль; персональні виставки в містах Львів (1981), Тернопіль (1986, 1991, 1994, 1996, 2001, 2006), Самбір (1986, 1991, 1994, 1996, 2001), Стрий (1986, 1991; обидва — Львівської області), Бережани (1991), у Львівському національному художньому музеї і в НСХУ (м. Київ; обидві — 2001), у Києво-Могилянській академії та Музеї-майстерні Івана Кавалерідзе (м. Київ, обидві — 2002).

Від 1989 р. — член Політичного проводу Крайової Ради НРУ; від 1990 — член Великої ради НРУ.

У 1992—2000 роках — голова Тернопільської організації НСХУ.

Творчість

Працює в галузі станкового (пейзаж, натюрморт, портрет, жанрові композиції) та монументального (темпера, розпис) живопису.

Станкові твори (картини)

«Мій дід» (1975)
«Земля подільська» (1981)
«Колись у дитинстві» (1985)
портрети І. Блажкевич (1975), С. Людкевича (1977), М. Бойчука, М. Вінграновського, П. Пікассо (всі — 1983), М. Левицького, М. Колесси (обидва — 1984), Леся Курбаса (1985), Г. Тютюнника, Б. Демківа (обидва — 1986), Т. Шевченка, І. Ґерети (обидва — 1988)
«Христос воскрес — воскресла Україна» (1995)
«Гошів Різдвяний»
«Дорога до неба» та інші.

Монументальні розписи

«Земля подільська» (кафе Хоростківського цукрового заводу Гусятинського району, 1980)
«Троянди і виноград» (санаторій-профілакторій «Збруч» у смт Гусятин, 1982—1983)
«Вікно до знань» (Тернопільська центральна міська бібліотека, 1985)
«Історія медицини» (2-а міська лікарня м. Тернополя, 1987).

Роботами Ткачика проілюстрована низка книг Ярослава Сачка, інших тернопільських авторів.

Іконопис

Богдан Ткачик серед інших розписував такі церкви:

стінопис церкви Воздвиження Чесного Хреста (1993, Тернопіль);
іконопис церкви с. Юсинівка на Хмельниччині (60 ікон, 1996);
іконопис церкви с. Буглів, Лановецький район, Тернопільська область (54 ікони, 1997);
іконопис церкви св. Димитрія, с. Новики, Збаразький район, Тернопільська область (58 ікон, 2006).

Виставки

Твори експонуються у ТОХМ, Івано-Франківському художньому музеї, Самбірській дитячій картинній галереї; зберігаються у Львівському національному художньому музеї, в м. Батурин Чернігівської обласіт, Збаразькому замку, в ТОКМ і ТОХМ, у приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Відзнаки

Обласна мистецька премія ім. М. Бойчука (1996),
Заслужений художник України (1999),
Орден «За мужність» 3-го ступеня (2009),
Премія імені братів Богдана і Левка Лепких (2015).
Орден святих Кирила і Мефодія Української Православної Церкви Київського патріархату.