Титло

Ти́тло, або титла (з грец. τίτλος ← лат. titulus — «напис») — в середньовічній латинській, грецькій і слов'янській писемностях надрядковий діакритичний знак у виді хвилястої або зиґзаґоподібної лінії, що вказує на скорочення написаних під ним слів або числове значення букв.

Історія

Виникло в латинській писемності як один з елементів винайденої Тіроном (I століття до н. е.) системи скорочень; з латиниці прийшло у грецьке письмо, звідти — в старослов'янське та інші варіанти кириличної і глаголичної писемності.

В давній кирилиці титло ставилось особливо над назвами божественних осіб, спершу зважаючи на письмове табу (наприклад: Бг҃ъ = Богъ), а потім просто для скорочення і обов'язково над буквами з числовим значенням (наприклад: а҃= 1). За візантійським зразком титло могло також покривати надрядкові букви.

Знайшло застосування в криптографії і стенографії. Графічні варіанти титла служать палеографічною прикметою, яка дозволяє уточнити датування рукопису.

Існував вислів «за титлу зачепивсь» — тобто «почав розбирати написане» (наприклад, у «Марусі» Г. Ф. Квітки-Основ'яненка: «Так отже за титлу було зачепився та й розібрав потроху…»).

Варіанти

У церковнослов'янській мові, вживаються принаймні шість варіантів титла:

• титло (просте)
• слово-титло
• добро-титло
• рци-титло
• глаголь-титло
• он-титло

Титло і слово-титло згадані у «Граматиці Мелетія Смотрицького» (1619).

• Слово-титло
• Добро-титло
• Рци-титло
• Глаголь-титло
• Он-титло

Галерея

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Титло

• старослов'янська цифра «один»
• Старослов'янська цифра «чотири»
• Титло в Мирославовому Євангелії
• Написання слова «Господь» з використанням титла

Див. також

• Кирилична система числення