Тимошенко Максим Олегович

Максим Олегович Тимошенко (20 квітня 1972, Київ) — український науковець-культуролог і мистецтвознавець, громадський діяч, хоровий диригент. Доктор філософії, професор, президент екологічної організації «Зелений Хрест» («Green Cross» Ukraine) в Україні, член ради директорів міжнародного Зеленого Хреста (з жовтня 2017). Заслужений діяч мистецтв України. З 11 червня 2018 по 1 серпня 2018 — в.о. ректора, а з 13 листопада 2018 — ректор Музичної академії України ім. Чайковського, член-кореспондентом Національної академії мистецтв України., член атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України у 2021—2023 р., Голова Ради ректорів та директорів мистецьких закладів України., З 2023 року член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, 13.07.2023 Рішенням Київської міської ради Присвоєно звання "Почесного громадянина міста Києва" [5], 4 липня 2025 року на загальних зборах Національної академії мистецтв України одноголосно обраний Академіком Національної академії мистецтв України. [6]

Народився

20 квітня 1972 (53 роки)
Київ

Місце проживання

Київ

Країна

Україна

Діяльність

культуролог, викладач університету, художній критик, хоровий диригент

Галузь

культурологія, педагогіка

Заклад

Національна музична академія України імені Петра Чайковського

Посада

Ректор

Вчене звання

професор,
академік НАМУ

Батько

Тимошенко Олег Семенович

Мати

Тимошенко Віра Петрівна

Діти

донька

Нагороди

Трудові:

Релігійні:

Україна:

Лауреат Національного рейтингу «Топ-100 видатних чоловіків Київщини» в номінації «Гордість Київщини»; Орден Христа Спасителя; Посол Миру

Автограф

Тимошенко Максим Олегович у Вікісховищі

Життєпис

Народився 20 квітня 1972 року в Києві.

1990 — закінчив Київську спеціалізовану музичну школу-інтернат ім. Лисенка за спеціальністю хорове диригування (клас Виноградової Е. О., Мисько В. І.);
1991 — вступив до Київського університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого (викладач — Заболотна В. І.);
1994 — вступив до Київського економічного університету (магістр «Ділового адміністрування», 1996).
2012 — закінчив Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв.
1991—1992 — завідувач зовнішньоекономічного відділу Київського фонду культури;
1992—1993 — директор Київського фонду культури;
1993—1997 — Голова правління АКБ «Незалежність»;
з 1997 — голова правління Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» (з 2003 — почесний голова);
1999—2000 — лінгвістичний центр «Berlitz Miami», США;
2003—2014 — працював в апараті Верховної Ради України;
з 2007 — старший викладач кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
у 2012 — захистив дисертацію на тему: «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» та отримав науковий ступінь кандидата культурології, доктора філософії;
з 2013 — на посаді доцента Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
з 2014 — професор Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
з 2015 — професор Кафедри менеджменту соціокультурної діяльності та зовнішньокультурних зв'язків в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
з 2016 — професор Кафедри Артменеджменту та івент технологій.
27 квітня 2017 року рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України присвоєно вчене звання професора кафедри сценічного та аудіовізуального мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
З 3 січня 2018 року — Проректор з міжнародних зв'язків Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
З 11 червня 2018 року і до 1 серпня 2018 — в.о. ректора Національної музичної академії України імені Петра Чайковського. Зняття з посади стало несподіванкою для багатьох і викликало обурення, зокрема акції протесту під стінами Мінкульту..
26.01.2019 — присвоєно звання почесного професора Хеншуйського університету Китайської Народної Республіки.
10.09.2020 — увійшов до складу Атестаційної колегії Міністерство освіти і науки України.
31 березня 2021 року — присвоєно звання почесного професора Таджицької Національної консерваторії ім. Т. Сатторова — головного мистецького вишу Таджикистану.
11 червня 2021 року — обраний членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України
12 жовтня 2021 року — обраний Головою Ради Ректорів та директорів мистецьких закладів України.
25.10.2022-Присвоєно звання "Doctor Honoris Causa Національної академії театрального і кіномистецтва «Крестьо Сарафов» Болгарія, Софія [7]
з 27 червня 2025 року почесний професор Українського державного університету імені Михайла Драгоманова [8]
4 липня 2025 року — Академік Національної академії мистецтв України [9]

Громадська діяльність

з 2006 — президент Міжнародної суспільно-патріотичної фундації «Дні України»;
з 2012 — президент екологічної національної організації «Зелений Хрест» («Green Cross» Ukraine) в Україні;
у 2013 — обраний дійсним членом Української технологічної Академії по відділенню «Екологія» з присвоєнням звання Академіка;
з 2014 — Обраний дійсним членом Української академії наук;
2 жовтня 2017 обраний членом ради директорів Міжнародного Зеленого Хреста — екологічної організації при ООН;
З травня 2019 року — співголова оргкомітету Всеукраїнської відкритої музичної олімпіади «Голос Країни».
З липня 2019 року — співголова оргкомітету Всеукраїнського конкурсу піаністів ім. Прокоф'єва.
31 березня 2021 року — присвоєно звання почесного професора Таджицької Національної консерваторії ім. Т. Сатторова.
11 червня 2021 року — обраний членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України
12 жовтня 2021 року — обраний Головою Ради ректорів та директорів мистецьких закладів України.
2021 ріку — обраний членом Президії Всеукраїнськоі Ради ректорів та директорів мистецьких закладів України та призначений відповідальним за діяльність закладів вищої освіти культури
25.10.2022-Присвоєно звання "Doctor Honoris Causa Національної академії театрального і кіномистецтва «Крестьо Сарафов» Болгарія, Софія [10]
З 2023 року член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО

Ректор НМАУ

У вересні 2018 переміг на виборах ректора консерваторії, випередивши Юрія Чекана та попереднього ректора — Володимира Рожка, і 13 листопада 2018 року призначений ректором за контрактом, як такий, що пройшов за конкурсом, того ж дня новообраного ректора представив Міністр культури України Євген Нищук.

На посаді ректора розпочав довгоочікуваний ремонт даху приміщення, підписав угоду про співробітництво з Університетом міста Хеншуй в Китаї, в рамках якої передбачене відкриття консерваторії у Хеншуї за участі НМАУ, співробітництво у підготовці музичних кадрів та матеріальна допомога.

У травні 2020 року завершив ремонт даху та заміну вікон в основній будівлі Академії. Також у травні 2020 року було отримано ліцензію від Міністерства освіти Китаю щодо створення Міжнародної академії музики і мистецтв ім. П. І. Чайковського в КНР.

На посаді ректора вручив звання почесного професора Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського Рікардо Муті, Пласідо Домінго та Джек Ма.

Наукова діяльність

Автор понад 20 публікацій з своєї наукової спеціальності (культурології) в академічних збірниках і періодиці. Зокрема, це провідні видання з культурології, затверджені ВАК України: «Культура і сучасність», «Актуальні проблеми теорії, історії та практики художньої культури», «Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв» (нині «Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв»).
Учасник наукових конференцій. У 2012 захистив дисертацію на тему «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» і отримав науковий ступінь кандидата культурології та доктора філософії.
Співавтор академічної 5-томної «Української етнокультурологічної енциклопедії» (2013). Співавтор «Української енциклопедії етномистецтвознавства і етнокультурології» (2014) в 5-ти томах. Обидва п'ятитомника випущені під егідою Національної академії мистецтв України та Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Це єдині в Україні академічні енциклопедичні видання з культурології.
Автор підручника «Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика.», затвердженого Міністерством освіти і науки України як підручник для вищих навчальних закладів.
Рішенням вченої ради Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв від 20 квітня 2017 року (протокол № 12) та Рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки від 27 квітня 2017 року (АП № 000082) присвоєно вчене звання професора.

Публікації

Гуманітарні аспекти державної культурної політики сучасної України [Архівовано 27 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Трансформація освіти і культура: традиції та сучасність: Матеріали Міжнар. наук.-творчої конференції, Одеса–Київ–Варшава, 2–3 травня 2012 р. К., 2012. С. 95;
Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен [Архівовано 27 квітня 2015 у Wayback Machine.]: Автореф. дис. … канд. культурології: 26.00.01. К., 2012. 20 с.;
Персоніфікація композиторської творчості як спосіб усвідомлення та презентації ціннісного культурного досвіду // Культура і сучасність. К., 2013. № 1. С. 99–104;
До питання про національно-стильові чинники в культурно-мистецькому просторі // Культура і сучасність. К., 2014. № 1. C. 77–82.
Українська етнокультурологічна енциклопедія: У 5-ти тт. / ред. рада: В. А. Бітаєв, Ю. П. Богуцький, А. В. Чебикін та ін.; Нац. акад. мистецтв України, Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв; Ін-т культурології НАМ України. — К.: НАКККіМ, 2013. — Т. I. — 552 с.; Т. II. — 544 с.; Т. III. — 556 с.; Т. IV. — 548 с.; Т. V. — 534 с.
Українська енциклопедія етномистецтвознавства та етнокультурології: У 5-ти тт. / ред. рада: В. А. Бітаєв, Ю. П. Богуцький, А. В. Чебикін та ін.; Нац. акад. мистецтв України, Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв; Ін-т культурології НАМ України. — К.: НАКККіМ, 2014. — Т. I. — 552 с.; Т. II. — 544 с.; Т. III. — 556 с.; Т. IV. — 548 с.; Т. V. — 534 с.
Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика // Підручник. Київ, 2015. 160 с.

Відзнаки

Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (Указ Президента України від 20.01.2006, № 40/2006 «Про відзначення державними нагородами»);
«Посол миру» [Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.] — удостоєний 2005 під час спільної конференції Всесвітньої федерації миру і Української ради миру;
Лауреат Національного рейтингу «Топ-100 видатних чоловіків Київщини» в номінації «Гордість Київщини».
Почесна відзнака Міністерства культури та мистецтв України — указ № 513 від 16.07.2003;
Орден «Христа Спасителя» — указ № 50 УПЦ від 15.05.2001;
Подяка Київського міського голови (24.06.2003, № 14561);
Спеціальна премією «За значний внесок у впровадження позитивного іміджу України у світі» загальнонаціональної програми «Людина року» (2005);
Заслужений діяч мистецтв України (Указ Президента № 27/2015 від 22.01.2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»);
Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ-го ступеня (Указ Патріарха Київського і всієї Руси-України від 04.06.2015 № 4404);
Пам'ятний орден до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС «За мужність» — за співпрацю та допомогу в Україні (25.04.2016, Виконавчий комітет Славутицької міської ради);
Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ-го ступеня (Указ Патріарха Київського і всієї Руси-України від 01.06.2016 № 623);
Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого I-го ступеня (Указ Патріарха Київського і всієї Руси-України від 17.01.2017 № 152);
Нагрудний знак МОН України «Відмінник освіти»;
26 березня 2019 року нагороджений медаллю «Почесна відзнака» Національної спілки письменників України.
25.10.2022-Присвоєно звання "Doctor Honoris Causa Національної академії театрального і кіномистецтва «Крестьо Сарафов» Болгарія, Софія [11]
29 листопада 2022 року нагороджений Орденом святителя Миколая
2023 — Почесний громадянин Києва
2024 — Почесна грамота Кабінета Міністрів України за вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку української культури, високий професіоналізм та активну волонтерську діяльність
2025 — Почесна грамота Верховної Ради України «За особливі заслуги перед українським народом»