Євген Петрович Терлецький (13 березня 1892, Лозовий Яр, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 22 жовтня 1938, Воронеж, РРФСР, СРСР) — український радянський державний і громадський діяч. Один з організаторів і керівників Української партії лівих соціал-революціонерів (боротьбистів). Народний комісар юстиції УСРР. Дипломат, посол УСРР у Латвії, Литві й Естонії (1922-1923).
| Євген Петрович Терлецький | |
|---|---|
| 3-й Народний комісар юстиції УСРР | |
| 19 лютого 1920 — 3 березня 1921 | |
| Попередник | Михайло Мусійович Лебединець |
| Наступник | Сергій Феоктистович Буздалін |
| Народився | 13 березня 1892 Лозовий Яр, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер | 22 жовтня 1938 (46 років) Воронеж, РРФСР, СРСР |
| Відомий як | державний діяч, політик |
| Громадянство | Російська імперія, СРСР |
| Національність | українець |
| Політична партія | Українська Партія Соціалістів-Революціонерів |
| У шлюбі з | Юдиф (Рива) Мойсеївна Гладштейн |
| Діти | Фелікс, Володимир |
| Професія | український радянський державний і громадський діяч, Дипломат |
Жертва сталінського терору.
Біографія
Народився в сім'ї вчителя (згодом священика) 13 березня 1892 в селі Лозовий Яр Полтавської губернії (тепер Яготинського району Київської області. Навчався в Полтавській духовній семінарії та Петербурзькому психоневрологічному інституті, але навчання в ньому не завершив. У студентські роки вступив до партії есерів, брав активну участь у революційному русі, неодноразово заарештовувався. Активний учасник революційних подій 1917 р. Після більшовицького перевороту очолював Полтавську «Раду революції».
У грудні 1917 — член ЦВК рад України, народний секретар земельних справ у складі першого маріонеткого українського уряду, створеного Москвою. Член української радянської делегації на мирних переговорах в Бресті-Литовську. В 1918 — член повстанської "дев'ятки", один з організаторів вбивства німецького генерал-фельдмаршала Ейхгорна.
В жовтні 1918 підданий розстрілу, однак зумів вижити.
Один з організаторів і керівників Української партії лівих соціал-революціонерів (борьбистів). Після її самоліквідації (1920 р.) прийнятий до КП(б)України і включений до складу її ЦК. Член ВУЦВК. З грудня 1919 член Всеукрревкому. З 1920 по 1921 нарком юстиції УРСР. З 1922 по 1923 повноважний представник УРСР у Латвії, Литві й Естонії. З 1923 на відповідальній господарській роботі. В 1932 році закінчив Аграрне відділення Інституту червоної професури в Москві. Викладав в Московському фінансово-економічному інституті. В 1937 працював економістом тресту "Держзеленбуд" в Москві.
27 грудня 1937 року заарештований, 22 жовтня 1938 виїздною комісією Воєнної колегії Верховного Суду СРСР за обвинуваченням по статтях 58-2, 58-7, 58-8, 58-11 (участь в "антирадянській право-троцькістській терористичній і диверсійно-шкідницькій організації") засуджений до розстрілу, страчений того ж дня. Реабілітований посмертно 28 липня 1956.
Родина
Дружина — Юдиф (Рива) Мойсеївна Гладштейн (1898—1938), також розстріляна. Сини — Фелікс (1927—2002), художник, та Володимир (1931—1998), композитор, виховувались після страти батьків бабусею по мамі, а після її смерті — маминою сестрою, лікарем Рахілю Мойсеївною Гладштейн (1888—1978).
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Терлецький Євген Петрович, Що таке Терлецький Євген Петрович? Що означає Терлецький Євген Петрович?