І́гор Петро́вич Смешко́ (нар. 17 серпня 1955, Христинівка, Черкаська область, УРСР) — український військовий і політичний діяч, голова партії «Сила і честь». Голова Комітету з питань розвідки при Президентові України (7 жовтня 2014 року — 12 березня 2015 року).
| Ігор Петрович Смешко | |||
|---|---|---|---|
| Голова Комітету з питань розвідки при Президентові України | |||
| 7 жовтня 2014 — 15 березня 2015 | |||
| Президент | Петро Порошенко | ||
| 6-й Голова Служби безпеки України | |||
| 4 вересня 2003 — 4 лютого 2005 | |||
| Президент | Леонід Кучма, Віктор Ющенко | ||
| Попередник | Володимир Радченко | ||
| Наступник | Олександр Турчинов | ||
| Народився | 17 серпня 1955 (70 років) Христинівка, Черкаська область, Українська РСР | ||
| Відомий як | політик, державний діяч | ||
| Громадянство | Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Alma mater | КНУ ім. Шевченка | ||
| Політична партія | Сила і Честь | ||
| Батько | Петро Іванович Смешко | ||
| Мати | Марія Миколаївна Щупаківська | ||
| У шлюбі з | одружений | ||
| Діти | два сини | ||
| Релігія | Православ'я | ||
| Нагороди | |||
| sylaichest.org/igor-smeshko/ | |||
Висловлювання у Вікіцитатах | |||
Медіафайли у Вікісховищі | |||
Голова СБУ (4 вересня 2003 — 4 лютого 2005). З квітня 2014 року по січень 2019 року — радник Президента України.
Надзвичайний і Повноважний Посол України (січень 2004 – 29 жовтня 2007), генерал-полковник (2004), генерал-лейтенант (серпень 1998), генерал-майор (1995), доктор технічних наук, професор (1992), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004). Кандидат у Президенти України (2019). Посів 6 місце (6,04 %). Дійсний член (академік) Академії політико-правових наук України (2016).
Життєпис
Народився 17 серпня 1955 року в Христинівці на Черкащині в родині залізничника. Батько — Петро Іванович Смешко. Мати — Марія Миколаївна Щупаківська (Оліфіренко).
1972 — закінчив Христинівську середню школу № 1. 1972—1977 — навчання в КВЗРІУ ім. Кірова, отримав спеціальність військовий інженер з радіотехніки. 1977—1979 — служба в частині ППО радянських військ у НДР. 1979—1982 — ад'юнктура в КВЗРІУ ім. Кірова.
З 1982 — старший викладач у КВЗРІУ. 1983 рік – кандидат технічних наук, 1988—1991 — докторантура Військової академії протиповітряної оборони Сухопутних військ ім. Василевського в Києві. 1991—1992 — керівник науково-дослідного центру Військової академії ППО ім. Василевського. 1992 - отримав науковий ступінь доктора наук та вчене звання професора з військової кібернетики, інформатики та системного аналізу. 2000 — закінчив Національну академію оборони України, здобув ступінь магістра державного військового управління. 2002 — закінчив Київський університет Шевченка, за спеціальністю юрист.
Прослухав спеціальний курс для вищих посадових осіб у сфері національної безпеки «Концепції національної безпеки та державні інститути її забезпечення у демократичному суспільстві» у Вищій школі урядового управління ім. Дж. Кеннеді при Гарвардському університеті (1996).
1997 року в Стокгольмі пройшов спеціальний курс для керівників розвідувальних органів країн — учасниць програми НАТО «Партнерство заради миру» — «Концепції національної безпеки і оборони та система демократичного контролю над Збройними Силами і спецслужбами у демократичному суспільстві» в Національному королівському оборонному коледжі.
У Великій Британії пройшов курс для керівників розвідувальних органів «Організація боротьби з міжнародним тероризмом і роль розвідувальних структур у цій боротьбі».
Вільно володіє українською, російською, англійською, німецькою та французькою мовами.
Військова кар'єра
- 1972 — початок військової служби.
- З 1977 — 1979 — служба в частинах протиповітряної оборони Групи радянських військ у Німеччині.
- Січень-серпень 1992 — відповідальний секретар Експертної наукової ради Міністерства оборони України
- Серпень 1992 — липень 1995 — перший в історії України військовий, військово-морський, військово-повітряний та аташе з питань оборони України в США
- Липень 1995 — квітень 1998 — голова Комітету з питань розвідки при Президентові України
- Квітень 1998 — лютий 1999 — заступник голови Комітету з питань розвідки при Президентові України
- Червень 1997 — вересень 2000 — начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України
- Вересень 2000 — жовтень 2002 — аташе з питань оборони, військовий аташе при Посольстві України у Швейцарії — постійний представник Міністерства оборони України при міжнародних організаціях у Женеві
- Листопад 2002 — червень 2003 — заступник Секретаря, Рада національної безпеки і оборони України
- Червень — вересень 2003 — 1-й заступник Секретаря РНБО України
- 4 вересня 2003 — 4 лютого 2005 — голова Служби безпеки України
- 12 грудня 2005 — звільнений з військової служби.
Голова Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при Президентові України (жовтень 2002 — вересень 2003).
Член Ради національної безпеки і оборони України (вересень 2003 — лютий 2005). Член Антикризового центру (листопад 2003 — червень 2005).
Політична кар'єра
Член наглядової ради фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна — дітям» (з січня 2004). Член Координаційного комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України (березень 2004 — лютий 2005).
З 2006 року — президент Центру стратегічних досліджень та аналізу.
З грудня 2009 року — голова ГО «Сила і честь».
У листопаді 2013 року, після кривавого розгону студентського Євромайдану розкритикував дії влади і спецпідрозділу «Беркут».
Відповідно до звернення Верховна Рада повинна визнати свою відповідальність за кризу і політичні рішення, які призвели до людських жертв та забезпечити:
- термінове призначення технічного уряду позапартійних професіоналів, здатних зупинити падіння економіки, розпочати системну боротьбу з корупцією, дати правову оцінку проявам сепаратизму та покарати винних у злочинах проти людства та державності України;
- оперативно підготувати та внести зміни до виборчого законодавства України із запровадженням відкритих партійних списків та введенням діючих норм дострокового відклику депутатів усіх рівнів;
- законодавчо визначити порядок імпічменту Президента України;
- оперативно підготувати та провести адміністративно-територіальну реформу з максимально можливою передачею прав формування органів місцевої державної адміністрації та формування власного бюджету — територіальним громадам;
- після обрання нового Президента України, у травні поточного року, провести позачергові парламентські і місцеві вибори, на базі нового, дійсно демократичного законодавства.
З лютого 2014 року активно виступав проти агресії Росії та анексії Кримського півострова російськими військами. 19 квітня 2014 призначений радником Президента України.
8 жовтня 2014 року Президент України Петро Порошенко призначив своїм радником (указ № 759 від 7 жовтня). 12 березня 2015 року: звільнений із посади радника Президента України (указ № 137 від 12 березня); призначений радником Президента України поза штатом (указ № 138 від 12 березня). 14 січня 2019 року звільнений із посади радника Президента України (указ № 8 від 14 січня).
30 січня 2019 року зареєструвався кандидатом на пост Президента України (самовисування). Очолив виборчий список партії «Сила і Честь» на парламентських виборах 2019 року.
2 березня 2022 року Ігор Смешко згідно з чинним законодавством, воєнним станом та мобілізацією призупинив свою політичну діяльність.
Звинувачення щодо участі в отруєнні Віктора Ющенка
Увечері 5 вересня 2004 року вечеряв на дачі тодішнього заступника голови СБУ Володимира Сацюка, де крім господаря були кандидат у президенти Віктор Ющенко та народний депутат Давид Жванія. Наступного ранку Ющенко почав скаржитися на біль, пізніші аналізи вказали на ймовірне отруєння, що могло статися під час вечері 5 вересня. Віктор Ющенко звинувачував представників влади в отруєнні, хоча, наприклад, Жванія стверджував, що Смешко намагався не допустити насильства правоохоронних органів проти протестувальників під час Помаранчевої революції.
У квітні 2019 року Генеральна прокуратура та СБУ повідомили, що Смешко не був стороною кримінального провадження і підозр не отримував[неавторитетне джерело].
У червні 2019 року Смешко подав позов до Печерського суду Києва про захист честі, гідності та ділової репутації щодо звинувачень ексглави СБУ Валентина Наливайченка в можливій причетності до отруєння Ющенка. 11 жовтня 2021 року суд визнав, що заява Наливайченка не відповідає дійсності.
Нагороди та почесні звання
- Медаль «За військову службу Україні» (23 листопада 1998).
- Державна премія України в галузі науки і техніки (2004)
- Почесний магістр Об'єднаного інституту розвідки при Національній академії оборони України.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Смешко Ігор Петрович, Що таке Смешко Ігор Петрович? Що означає Смешко Ігор Петрович?