Словаки

Слова́ки (словац. Slováci) — західнослов'янський народ, який становить основне населення Словаччини, меншість у США, Чехії, Сербії (Воєводині), Угорщині та деяких інших країнах.

Словаки Slováci
Антон Бернолак, Людовит Штур, Йедлик Аньош Іштван, Йозеф Пецваль, Павол Орсаг, Мілан Растіслав Штефаник , Ґустав Гусак, Александер Дубчек
Самоназва	словац. Slováci
Мапа розселення


Регіон	Словаччина: 4,567,547 США: 810,000] Чехія: 200,000 Канада: 100,000 Велика Британія: 90,000 Сербія: 52,750 Угорщина: 29,647 Ірландія: 10,801 Австрія: 25,000 Німеччина: 20,200 Україна: 6,397
Кількість	6 000 000 - 7 000 000
Близькі до	Західні слов'яни
Входить до	західні слов’яни
Мова	Словацька мова
Релігія	Католицизм
Прапор
Досліджуються наукою	Slovak studies^d
Словаки у Вікісховищі

Мова

Словацька мова, поряд з близькою їй чеською, належить до чесько-словацької мовної групи західнослов'янських мов. Офіційна мова Словаччини. Загальне число мовців близько 5,2 млн осіб (2013), з них в Словаччині — 4,34 млн осіб (2012). Засновником літературної словацької мови на основі середньо-словацького діалекту є просвітитель, депутат Угорського парламенту Людовит Штур. Писемність на базі латинської графіки.

Назва

Щодо походження етноніму «словаки» існує кілька теорій. Так історик Річард Марсіна та ін. вважають, що «з огляду на те, що словаки є одним з двох слов'янських народів (другий — словенці), які не створили власного етноніма, назва „Slavus“, що з'являється в латинських документах, починаючи з 13 століття, коли йдеться про територію Словаччини і корінний народ, що проживає в Словаччині, є притаманною саме словакам. Первісним етнонімом цієї спільноти був словен (Sloven), який найпізніше в 15 столітті трансформувався під іноземним впливом у словацький, але представниці цієї спільноти називалися і досі називаються словенками (Slovenka), мова завжди називала цю спільноту словацькою, а територію, яку вона населяє, словацькою».

В угорській мові «словацький» — це Tót (pl: tótok), екзонім. Спочатку він використовувався для позначення всіх слов'ян, включно зі словенцями й хорватами, але з часом став позначати насамперед словаків. Багато топонімів в Угорщині, таких як Тотцентдьордь, Тотцентмартон і Тоткомлош, досі мають цю назву. Тот — поширене угорське прізвище^{[джерело?]}.

Словаків також історично називали по-різному: Slovyenyn, Slowyenyny, Sclavus, Sclavi, Slavus, Slavi, Winde, Wende або Wenden. Останні три терміни є варіаціями германського терміна Wends, який історично використовувався для позначення будь-яких слов'ян, що жили поблизу німецьких поселень^{[джерело?]}.

Історичні державні формування

Серед найважливіших утворень, частиною яких були словаки або їхні слов'янські предки, — Держава Само, князівство Нітра, Велика Моравія, Польща, Угорське королівство (яке пізніше належало до Габсбурзької монархії або Австро-Угорської імперії), Чехословаччина, Словацька держава (1939—1945) і, з 1993 року, незалежна Словацька Республіка.

Території проживання

Кількість словаків на світі:

бл. 6,0 млн, у тому числі: у Словаччині — 4,35 млн. Україна бл. 7 тис.
(1992) — бл. 5,6 млн, у тому числі: у Словаччині — 4,5 млн, Україна бл. 14 тис.
(1970) — бл. 5 млн, Словаччина — 3,9 млн, США — бл. 450 тис., Чехія — бл. 200 тис., Угорщина — бл. 100 тис., Югославія — бл. 90 тис., Канада — 40 тис., Румунія — 25 тис., Польща — 20 тис.

Словаки в Україні

В Україні (за переписом 1970 р.) жили 10 200 словаків, у тому ч. 9 600 — у Закарпатській області (6 900 у містах, 2 700 у селах), в Ужгородському, Перечинському, Великоберезнянському й Свалявському районах, здебільша в місті Ужгороді близько двох тисяч. Лише половина з них користується словацькою мовою, решта — українською або угорською. Тільки в одній школі міста вивчають словацьку мову (СШ № 20).

Див. також

Етногенез слов'ян
Історія Словаччини
Сотаки
Словаки в Україні
Словаки в США
Словаки у Воєводині