Лесь (Олекса́ндр) Олекса́ндрович Сердю́к (* 14 жовтня 1940, Харків, Українська РСР — † 26 травня 2010, Київ, Україна) — український актор. Заслужений артист УРСР (1982). Народний артист України (1996). У російській фільмографії знаний як Олександр, адже ім'я Лесь (названий на честь Курбаса) було надто «націоналістичним».
| Сердюк Лесь Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Лесь Сердюк | ||||
| Інші імена | Олександр Сердюк | |||
| Народився | 14 жовтня 1940 Харків, Українська РСР, СРСР | |||
| Помер | 26 травня 2010 (69 років) Київ, Україна | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство | СРСР Україна | |||
| Діяльність | актор театру, кіноактор | |||
| Alma mater | Харківський державний театральний інститут | |||
| Заклад | Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка, Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки, Кіностудія ім. О. Довженка і Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка | |||
| Діти | 2: донька Анастасія Буніна Син Лесь Сердюк | |||
| IMDb | ID 0784928 | |||
| Нагороди та премії | ||||
| Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Життєпис
Народився 14 жовтня 1940 року у Харкові у сім'ї українського актора Олександра Сердюка і оперної співачки Анастасії Левицької.
1961 року закінчив Харківський театральний інститут.
У 1961—1964 — актор Харківського театру драми ім. Т. Г. Шевченка, у 1964—1965 — Ризького ТЮГу, в 1966—1970 — Київського академічного театру російської драми ім. Лесі Українки, з 1970 — Київської державної кіностудії ім. О. Довженка.
Із 2008 року — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
Дебютував у кіно 1965 року. Перший фільм — «Загибель ескадри» (1965), де знявся разом зі своїм батьком. Загалом актор знявся в понад 90 фільмах. Серед останніх «Пригоди на хуторі біля Диканьки» (2008), «Від любові до кохання» (2008), «Мамай» (2003). Остання робота, в якому глядачі могли бачити Леся Сердюка — фільм «Тарас Бульба» російського режисера В. Бортка, у стрічці Сердюк зіграв козака Товкача.
За роль у фільмі «Солом'яні дзвони» (1987) у 1988 році отримав приз за найкращу чоловічу роль на фестивалі у Карлових Варах.
Останньою роллю в театрі став спектакль «Остання стрічка Креппа».
Викладач акторської майстерності в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого.
Одружувався кілька разів. Першою дружиною була акторка Ірина Буніна, з якою має спільну доньку — Анастасію Буніну, що теж стала акторкою.
Помер 26 травня 2010 року у віці 69 років у Києві через рак легень, який в актора було виявлено навесні 2009 року. Він проходив курс хімієтерапії в Києві, але безуспішно. Був похований 28 травня на Байковому кладовищі.
Фільмографія
| фільм | рік | роль |
|---|---|---|
| Загибель ескадри | 1965 | Кобаха полковник |
| Їх знали тільки в обличчя | 1966 | Беллавіста |
| Дві смерті (к/м фільм) | 1967 | Петро |
| На Київському напрямку | 1967 | Бурмістенко |
| Експеримент доктора Абста | 1968 | Бруно Горріта |
| Мир хатам — війна палацам | 1970 | Шерстюк |
| Сеспель | 1970 | |
| В'язні Бомона | 1970 | Михайло |
| Хліб і сіль | 1970 | Мар'ян Поляруш |
| Жива вода | 1971 | Антон Дем'янович (роль озвучив актор Павло Морозенко) |
| Зоряний цвіт | 1971 | Трохим Ковальчук |
| Інспектор карного розшуку | 1971 | «Циган» Шарун Олексій Михайлович |
| Море нашої надії | 1971 | Єгор Гай |
| Адреса вашого дому | 1972 | Іван Безсмертний |
| Лаври | 1972 | Токовий |
| Нічний мотоцикліст | 1972 | Савченко |
| Абітурієнтка | 1973 | батько Галі Гриценко |
| Як гартувалась сталь | 1973 | Саломига |
| Вогонь | 1973 | Свирид |
| Чорний капітан | 1973 | Осип Забурунний |
| Сполох | 1973 | |
| Рейс перший, рейс останній | 1974 | Іван |
| Важкі поверхи | 1974 | Дев'ятов |
| Буран | 1975 | |
| Я — Водолаз-2 | 1975 | Слава Савченко |
| Карпати, Карпати ... | 1976 | |
| Дума про Ковпака | 1976 | Гулявий |
| Свято печеної картоплі | 1976 | |
| В ніч на 20-е | 1976 | |
| Народжена революцією | 1974-77 | старшина Громов (роль озвучив актор Павло Морозенко) |
| Любов і лють | 1978 | |
| Наталка Полтавка | 1978 | Микола |
| Вавилон XX | 1979 | Данько |
| Поїзд надзвичайного призначення | 1979 | Степан |
| Чекаю і сподіваюсь | 1980 | |
| Від Бугу до Вісли | 1980 | Москаленко |
| Біля чортового лігва | 1980 | Балабан |
| Два дні у грудні | 1981 | |
| Така пізня, така тепла осінь | 1981 | Мелентій і Іван Мелентієвич |
| Під свист куль | 1981 | |
| Бій на перехресті | 1981 | Муксун |
| Зустріч біля високих снігів | 1981 | Костянтин Зубов |
| Зоряне відрядження | 1982 | Василь |
| Подолання | 1982 | |
| Раптовий викид | 1983 | Олександр Тригорін |
| Легенда про княгиню Ольгу | 1983 | Святослав |
| Провал операції «Велика ведмедиця» | 1983 | Рен |
| Добрі наміри | 1984 | |
| І чудова мить перемоги | 1984 | |
| Батальйони просять вогню | 1985 | |
| Вечорниці | 1985 | |
| Вина лейтенанта Некрасова | 1985 | |
| Поклонись до землі | 1985 | |
| Жменяки | 1985 | |
| Джура — мисливець з Мін-Архара | 1987 | Максимов |
| Піддані революції | 1987 | Опанасенко |
| Поки є час | 1987 | Йован |
| Солом'яні дзвони | 1987 | Василь Вільгота |
| Гори димлять | 1988 | Мартин |
| Марія (документальний фільм) | 1988 | |
| На прив'язі біля злітної смуги | 1989 | |
| Годинникар і курка | 1989 | |
| Далі польоту стріли | 1990 | |
| Мої люди | 1990 | |
| Небилиці про Івана | 1990 | |
| Не відстріляна музика | 1990 | Валерій |
| Яри | 1990 | козак Єршов |
| Дике поле | 1991 | Кінь-Голова |
| Люк | 1991 | запорожець |
| Подарунок на іменини | 1991 | |
| Амерікен бой | 1992 | Офіціант «Зодіаку» |
| Догори ногами | 1992 | Жебрак |
| По-модному | 1992 | |
| Гетьманські клейноди | 1993 | |
| Місяцева зозулька | 1993 | Коля-рибалка |
| Партитура на могильному камені | 1995 | |
| Страчені світанки | 1996 | |
| Операція «Контракт» | 1997 | полковник Герасименко |
| Роксолана 1. Настуня | 1997 | Касим-паша |
| Роксолана 2. Кохана дружина Халіфа | 1997 | Касим-паша |
| Козача бувальщина | 1999 | Кость Верболіз |
| Молитва за гетьмана Мазепу | 2001 | гетьман Самойлович |
| Слід перевертня | 2001 | Опанас |
| Лялька | 2002 | Дворцов |
| Мамай | 2003 | |
| Таємниця «Святого Патрика» | 2006 | Федір Соломатін |
| Міни у фарватері | 2008 | доглядач маяка |
| Від любові до кохання | 2008 | дід Тарас |
| Пригоди на хуторі біля Диканьки | 2008 | Бурлюк |
| Тарас Бульба | 2009 | Дмитро Товкач |
Вшанування
У Харкові у 2016 році в рамках декомунізації з'явилась вулиця Леся Сердюка.
У Києві в грудні 2022 році безіменному скверу на вулиці Кубанської України, 27-31 у Деснянському районі надано ім'я Леся Сердюка.
Звання та нагороди
- Заслужений артист УРСР (1982).
- Народний артист України (1996)
- Член-кореспондент Академії мистецтв України (1997)
- Приз за найкращу чоловічу роль в фільмі «Солом'яні дзвони» на МКФ в Карлових Варах (1988, Чехословаччина).
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Сердюк Лесь Олександрович, Що таке Сердюк Лесь Олександрович? Що означає Сердюк Лесь Олександрович?