Євге́н Нау́мович Сердю́к (нар. 1876 — пом. 1921) — український архітектор. Учень і послідовник Василя Кричевського, один з фундаторів українського архітектурного модерну.
| Сердюк Євген Наумович | |
|---|---|
| Народження | 1876 |
| Смерть | 1921 Кам'янець-Подільський |
| Поховання | Кам'янець-Подільський |
| Країна | Російська імперія → УНР |
| Навчання | Ризький технічний університет |
| Вчителі | Кричевський Василь Григорович |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Полтава, Харків, Київ, Кам'янець-Подільський |
| Архітектурний стиль | Український архітектурний модерн |
| Найважливіші споруди | Школа імені Івана Котляревського у Полтаві, Харківська селекційна станція, Носівська селекційна станція |
| Заклад | Харківський технологічний інститут[d] і Харківське товариство грамотності |
Життєпис
Народився у 1876 році. День та місце народження невідомі.
Закінчив Ризький політехнічний інститут.
Учень і послідовник Василя Кричевського.
Ранні твори невідомі. Вперше привернув до себе увагу, коли розробив проєкт будинку школи імена Івана Котляревського у Полтаві (1903—1905 роки, у співавторстві з Михайлом Стасюковим) — однієї з перших трьох споруд у стилі українського архітектурного модерну. Сердюк розробив композицію та рішення фасадів, планування розробив Стасюков. Перший поверх школи зробили цегляним, другий — каркасним, облицьований цеглою. Праворуч від школи планували зробити прибудову, в якій мали облаштувати музей Котляревського, але на це не знайшлося фінансування. Будівля школи не збереглася — згоріла під час Німецько-радянської війни.
У 1906 році розробив проєкт церкви в селі Новий Кокорів на Волині. Тоді ж взяв участь в роботі Полтавської губернської вченої архівної комісії — урядової установи, створеної для виявлення і впорядкування цінних архівних документів. Також виступив з доповідями — виступи потрапили в пресу Полтави та Києва.
Харківський період
До 1907 року — працював у Полтаві. Із 1907 по 1917 рік — у Харкові. Викладав архітектурне креслення та проєктування у Харківському технологічному інституті, а з 1915 по 1916 рік — викладав також у Художньо-ремісничій навчальній майстерні декоративного живопису Харківського товариства грамотності. Також із 1907 по 1913 рік обіймав посаду архітектора в Харківському товаристві взаємного страхування від вогню. Член повітового Харківського окружного суду (1909). Колезький асесор.
Разом із викладацькою роботою — індивідуально та у співавторстві — розробляв проєкти житлових та громадських будівель та вів технічний нагляд за їх будівництвом. Із 1909 по 1911 рік — спорудив у Харкові перший комплекс будинків наукового призначення у формах українського архітектурного модерну — Харківську сільськогосподарську селекційну станцію (у співавторстві зі Здиславом Харманським; нині адреса будівель — проспект Героїв Харкова, 142): головний будинок селекційної лабораторії, господарчі споруди, житлові будинки. У 1910 році — спорудив школу в станиці Новомінській на Кубані. Із 1910 по 1912 рік — житловий чотириповерховий односекційний прибутковий будинок Висоцького у Харкові, на вулиці Катеринославській, 67 (тепер — вулиця Полтавський Шлях; зведений у співавторстві з Олександром Гамаженком; пам'ятка архітектури місцевого значення — охоронний № 288). У 1911 році — комерційне училище у слободі Барвінкова Ізюмського повіту Харківської губернії (тепер — місто Барвінкове Ізюмського району Харківської області). Із 1911 по 1913 рік — спорудив комплекс будівель Носівської селекційної станції на Чернігівщині поблизу Ніжина: науково-дослідну та господарчу частини, житлове селище, дослідницькі луки (будівля станції нині є пам'яткою архітектури місцевого значення, охоронний № 25).
У 1912 році — будинок Кредитово-кооперативного товариства у Мерефі (пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний № 726). У 1913 році — пошту на Петинській вулиці (тепер — вулиця Георгія Тарасенка) у Харкові — будівля не збереглася. Із 1913 по 1914 рік — великий будинок громадських зібрань (у співавторстві з С. В. Котляревським) у місті Слов'янськ Ізюмського повіту Харківської губернії (тепер — місто Краматорського району Донецької області). Будинок мав велику театральну залу на 550 місць, приймальні та ділові кабінети. Постраждав під час Німецько-радянської війни — після реконструкції 1948 року будинок добудували і надбудували, через що він повністю втратив свій первісний вигляд. У цей період у Слов'янську (сучасна адреса — вулиця Коха, 1) за проєктом Сердюка також звели двоповерховий особняк.
Із 1914 по 1915 рік, у співавторстві з Петром Крупком, розробив проєкт лікарні у слободі Деркачі (тепер — місто Дергачі Харківського району Харківської області). У цей же період — спроєктував і спорудив церкву у селі Вільшанка Курської губернії.
Київ і Кам'янець-Подільський
Із 1917 року — активний учасник Української революції в Харкові, через що наприкінці 1917 року був змушений перебратися до Києва, а у 1919 році — до Кам'янець-Подільського. Протягом трьох років працював викладачем архітектури в місцевому інституті. Із вересня 1919 року — розробляв плани будівництва корпусів Кам'янець-Подільського державного українського університету у національному стилі.
Помер у 1921 році у Кам'янець-Подільському, де і був похований. День смерті невідомий.
Творчість
Увесь час намагався творити по-своєму, і цим робив особистий внесок у формування українського архітектурного модерну. В теоретичних працях торкався проблем українського архітектурного модерну — наполягав на необхідності органічності рішень, виступав проти неузгодженості у планах та фасадах будівель (називав цю ваду «ахіллесовою п'ятою» новітнього українського стилю).
Активно публікував у часописах «Сніп», «Рада», «Діло» матеріали з питань розвитку національної архітектури. Свої архітектурні проєкти експонував на виставках у Харкові та Києві.
Саме Сердюк у своїх публікаціях одним з перших застосував визначення «модернізований український стиль», яке пізніше, завдяки працям Віктора Чепелика, закріпилося як «український архітектурний модерн». Сучасні дослідники характеризують цей напрямок, як явище романтизму, виражене через різні напрямки модерну і раціоналізму з метою утвердження української національної ідентичності в архітектурі.
Коли працював у Харкові — брав активну участь у громадському житті міста. У 1909 році був членом повітового Харківського окружного суду. Із 1912 по 1917 рік працював відповідальним секретарем Товариства техніків.
Творчий архів Сердюка знищений частково у Харкові у 1918 році, а інша, вивезена ним частина, втрачена після його смерті у 1921 році у Кам'янець-Подільському.
Віктор Чепелик зазначає, що архітектурна творчість Євгена Сердюка — це непересічне явище в українському мистецтві початку XX століття, і хоча його твори протягом десятиліть лишались невідомими навіть фахівцям і розкрили своє значення лишь за останню чверть століття, внесок архітектора в український архітектурний модерн вартий високої оцінки.
Споруди
| № п/п | Охоронний № | Адреса | Початкове використання | Співавтори | Дата будівництв | Сучасне використання | Зображення |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | - | Полтава, вул. Небесної Сотні, 45 | школа імені Івана Котляревського | Михайло Стасюков | 1903-1905 | не збереглася | |
| 2 | - | Тернопільська область, Кременецький район, село Новий Кокорів | церква | - | 1906 | немає даних | |
| 3 | 7252-Ха | Харків, пр. Героїв Харкова, 142 | Селекційна станція | Здислав Харманський | 1909-1911 | Інститут рослинництва імені В. Я. Юр'єва НААН України | |
| 4 | 7312-Ха | Харків, вул. Полтавський Шлях, 67 | прибутковий будинок Георгія Висоцького | Олександр Гамаженко | 1910-1912 | деякий час у будинку розміщувався проєктний інститут «Харківгіпродор» | |
| 5 | - | Росія, Краснодарський край, Канівський район, станиця Новомінська | школа | - | 1910 | немає даних | |
| 6 | - | Харківська область, Ізюмський район, місто Барвінкове | комерційне училище | - | 1911 | немає даних | |
| 7 | 25-Чг | Чернігівська область, Ніжинський район, село Дослідне | комплекс будівель Носівської селекційної станції | - | 1911-1913 | Носівська селекційно-дослідна станція | |
| 8 | 7653-Ха | Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вул. Савченка, 25 | Кредитово-кооперативне товариство | - | 1912 | загальноосвітня школа № 1 | |
| 9 | - | Харків, вул. Петінська (тепер — вул. Георгія Тарасенка) | пошта | - | 1913 | не збереглася | |
| 10 | - | Харків, пр. Героїв Харкова, 144/1 | Житловий будинок при селекційній станції | Здислав Харманський | 1913 | Житловий будинок | |
| 11 | 573 | Донецька область, Краматорський район, Слов'янськ, вул. Університетська, 60 | Будинок громадських зібрань | технік С. В. Котляревський | 1913-1914 | станом на 2020 рік будівля належала ПАТ «Донецькоблгаз» (будинок дістався підприємству за борги від збанкрутілого в 1998 році Слов'янського керамічного комбінату) | |
| 12 | - | Донецька область, Краматорський район, Слов'янськ, вул. Коха, 1 | особняк | - | - | немає даних | |
| 13 | - | Харківська область, Харківський район, місто Дергачі, вул. 1 Травня, 4 | лікарня | - | 1914-1915 | районна лікарня | |
| 14 | - | Росія, Курська область, село Вільшанка (рос. — Ольшанка) | церква | - | 1914-1915 | немає даних |
Бібліографія
- Школа им. Котляревского // Кіевская старина. — 1904. — № 9. — С. 96-99.
- Из впечатлений на XIII Археологическом съезде в Екатеринославе // Діло. — 1905. — 30 серпня. — № 194. — С. 1-2.
- Рецензція на книгу Г. Г. Павлуцького «Древности Украины» (К., 1905, вып. 1) // Нова громада. — 1906. — № 7. — С. 153.
- Про памятник Шевченкові // Рада. — 1907. — 9 березня. — № 57. — С. 1.
- Pro domo sua // Сніп. — 1912. — № 2. — С. 2.
- До стильної народної школи // Сніп. — 1912. — № 15. — С. 6.
- Український стиль у Харкові: Наші гласні // Сніп. — 1912. — № 29-30. — С. 13-14.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Сердюк Євген Наумович, Що таке Сердюк Євген Наумович? Що означає Сердюк Євген Наумович?