Свида Василь Іванович

Головна сторінка | Свида Василь Іванович

Василь Іванович Сви́да (22 жовтня 1913, нині с. Пацканьово, Закарпатська обл. — 19 квітня1989) — український скульптор, народний художник України (1973), лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1983), один із засновників закарпатської школи скульптури.

Свида Василь Іванович
Народився22 жовтня 1913(1913-10-22) 
Потокош Потконьовц Австро-Угорщини(тепер – Пацканьово Закарпатської області України)
Помер19 квітня 1989(1989-04-19) (75 років) 
Ужгород, Українська РСР, СРСР 
ПохованняКальварія 
Країна Чехословаччина
 СРСР 
Діяльністьскульптор, різьбяр по дереву 
Галузьрізьблення по дереву[1] і woodworkd[1] 
Відомі учніБровді Лариса Олександрівна, Данилич Тарас Федорович, Іванчо Марія Федорівна, Іванчо Мігаль Балінтович, Герц Наталія Семенівна, Намистюк Анатолій Михайлович і Гангур Василь Михайлович 
Знання мовукраїнська[1] 
ЗакладУжгородське училище прикладного мистецтва 
Нагороди

ПреміїПремія Тараса Шевченка (1983)

    Біографічні дані

    Народився 22 жовтня 1913 року із братом-близнюком Федором в селі Потокош Потконьовц Австро-Угорщини (тепер — Пацканьово Закарпатської області України), у родині 43-річного Івана Свиди та 41-річної Марії Гебур. Василь був восьмою, наймолодшою дитиною в сім'ї.

    Через п'ять років, у 1918-му, помирає батько. Родина Василя дуже важко переживала час злиднів і нужди, тому хлопчик пішов у школу тільки в 9 років.

    Він закінчив три класи церковної народної школи в рідному селі та однорічну господарську школу верховинського і полонинського господарства в селі Нижні Ворота.

    У 1930—1934 роках навчався у державній професійній школі з обробки дерева в селі Ясіня Підкарпатської Русі Чехословацької Республіки. Навчався з великим бажанням  і старанністю. Особливо подобалось йому те, що в школі віддавали перевагу практичним заняттям. Та й теоретичні предмети викладалися вельми ґрунтовно.

    Після закінчення навчання працював різьбярем у приватних майстернях І. Павлишинця в м. Ужгород та А. Демчика в м. Мукачево. Заробітків у приватних майстернях ледве вистачало на харчі, і думати доводилося не так про творчість, як про виживання.

    У 1937 році у пошуках роботи виїхав до Праги. Кілька місяців був безробітним.

    З липня 1937 до липня 1945 року працював різьбярем у приватних професійних майстернях сакрального мистецтва «Брати Котрбови» (Брно, Прага). Безпосереднім наставником був молодший із братів — Герман Котрба, якого Свида вважав своїм учителем, а вже потім другом.

    У 1945 році після возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною, Василь Свида повертається на батьківщину, де його зустрічає сліпа мати. У 1946 році бере участь у обласній художній виставці, на якій виставляє одразу вісім робіт. У 1947 році вперше взяв участь у республіканській та всесоюзній художніх виставках. Твір «Весна» з циклу «Пори року» експонувався у Третьяковській галереї. Йому вдалося увійти до числа перших членів Закарпатського відділення Спілки художників України, яку очолив А.Ерделі.

    З того часу В. Свида був постійним експонентом виставок — обласних (51), всеукраїнських (44), всесоюзних (21), зарубіжних (24), а також персональних та групових виставкових експозицій (18).

    У 1949 році, перебуваючи на творчій базі Спілки художників СРСР «Майорі» на Ризькому узмор'ї, 35-річний парубок Свида знайомиться із працівницею Будинку творчості Уляною Смоляковою. Через багато років він «дасться визвідати» про ту зустріч доньці Людмилі із притаманним йому гумором: «Коли я її побачив — біляву, усміхнену, у яскравому сонячному світлі,- сказав собі: Василю, ти пропав!…». Там же у Прибалтиці, 2 червня 1949 року Василь і Уляна взяли шлюб.

    Творчу роботу В. Свида поєднував суспільно-політичною діяльністю та педагогічною роботою. Він тричі поспіль обирався депутатом Верховної Ради УРСР(1951-1963), дев'ять скликань — депутатом Ужгородської міської Ради народних депутатів(1965—1985), багаторазово — членом Закарпатського обкому Компартії України, правлінь численних громадських організацій області та України.

    У 1951—1961 роках В. Свида очолював Закарпатську організацію Спілки художників України.

    Значну частину творчого життя художник віддав вихованню творчої молоді, спочатку в державній художній і художньо-ремісничій школі в Ужгороді (1945—1946), а згодом — в Ужгородському училищі прикладного мистецтва (до 1949 року мало назву Ужгородське художньо-промислове училище), де щедро ділився майстерністю з майбутніми фахівцями художньої обробки дерева (1948—1976).

    Найвідомійші з учнів:

    • Георгій Товтин;
    • Іван Ісак;
    • Василь Гангур;
    • Наталія Герц;
    • Іван Шмулига;
    • Тарас Данилич (заслужений художник України);
    • Марія та Мігаль Іванчо;
    • Володимир Щур;
    • Василь Попович (заслужений художник України);
    • Тетяна Лучко;
    • Іван Лазар;
    • Іван Тегза;
    • Степан Голінка;
    • Михайло Белень (заслужений художник України);
    • Лариса Бровді;
    • Іван Бровді (народний художник України);
    • Василь Сідак (лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка) та інші.

    У березні 1989 року захворів. Хвороба виявилась підступною і невиліковною. 19 квітня 1989 року Василь Свида помер. Похований в Ужгороді на кладовищі «Кальварія».

    Творча спадщина

    Василь Свида був неперевершеним скульптором у створенні жанрових композицій, зокрема з дерева. Його різьбярську майстерність (за словами Ярослава Свиди) майже ніхто не перевершив і практично не продовжив.

    Тематичну розмаїтість творчості В.Свиди можна охопити хіба такими місткими поняттями, як сучасність та історія.

    Перші твори сподобалися глядачу і привернули увагу критиків(«Поцілунок матері»,1946;  «Мати годує дитину»,1946; «Гуцулка з конем»,1946; «Гуцулка»,1947).

    Більшість ранніх творів Свиди належить до одно-двофігурних, рідше-трифігурних статичних, фронтальних розгорнутих композицій, втілені у матеріалі просто й невимушено, з переконливою достовіррністю й опоетизуванням живих вражень, із характерним для майстра пластичним висловом та добротністю технічної проробки кожного сантиметра поверхні скульптури, вирубаної, за народним звичаєм.

    Поетика його образів виростає з уміння бачити прекрасне в повсякденній дійсності(" Вівчарі ", 1970; " Під дощем ", 1971). І все ж суть кращих творів художника полягає в їх надсюжетному значенні, за яким стоять і осягнення світу та міркування про сенс буття(" Поцілунок матері ", 1946; «А коні воду п'ють…»,1969; " З поля ",1981), і визначеність світогляду та життєвої позиції.

    Окремої уваги заслуговує звернення Свиди у 1950-1960-ті роки до кераміки: майоліки,теракоти і фарфору(" Секрет ",1955; " Дівчина із дзеркальцем ",1955; " Косар ",1955; " Над книжкою ",1958; " Поцілунок ", 1958; " Над колискою ",1957; « Танець-увиванець»,1956;). Василь Свида вважав, що працюючи в кераміці, він значно скоротить робочий процес. Адже митець до переведення твору в дерево завжди спочатку ліпив у глині модель.

    Керамічні роботи Свиди відзначаються специфічною пластичністю форми, округлою м'якістю силуету(" Гарячий день ", 1956; « Під парасолькою»,1962), розмаїттям варіантів композиції в межах однієї теми чи близьких, особливо ліричних(" Освідчення «,1955,1957). Переглядаючи роботи, важко повірити, що на підготовчих етапах Свида не використовував натуру, всі твори створювалися з пам'яті й враження митця.

    У роботах Василя Свиди відзеркалено життя Закарпаття: історія, образи сучасників, сім'я та побут. Твори Свиди змушують замислитися над духовним спадком народу, над зв'язком людини з природою.

    Підступаючи до скульптурних композицій В.Свиди, неначе вирушаєш у подорож навколо світу думок, мрій і почуттів автора. То помічаєш гру світла, а чи пластику переливання однієї форми в іншу. То уловлюєш виразність ліній силуету…починаєш сприймати притаманні скульптурі секрети підкорення матеріалу, простору і таємниці часу.

    Одним із напрямків творчих пошуків в пізніший період став скульптурний портрет, включений в жанрову композицію. Це такі відомі праці як „Знову в рідній хаті“(1976), „Моя сім'я“(1983). Вершиною творчості став грандіозний за змістом і виконавчою майстерністю горельєф „В сім'ї“ єдиний» (1978—1982), за який він у 1983 році був удостоєнний Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.

    Найкращий матеріал для Свиди — це дерево. У його художніх напрацюваннях знайшли відображення також портрети визначних діячів історії, народного господарства та культури і мистецтва Закарпаття як головні персонажі жанрових композицій: Микола Шугай (1972); Зрадником не буду! — І.Локота(1972); Творча розмова — І.Грабар, Й.Бокшай, А.Ерделі(1975); Закарпатські художники в гостях у А.Ерделі(1976); Листи Герою(1977); Зустріч. Герой Радянського Союзу Степан Вайда(1982).

    Ряд творів виконані в металі, гіпсі, епоксидній смолі, пластиліні: Хрест (1939); Мати-кореянка (1950); В шахті(1950); Збір підписів за мир в капіталістичній країні (1951); За мир (1952); Партизани (1953); Закарпаття(1959—1960); Опришки(1960) Моя сім'я (автобіографічна композиція) (1983) та інші.

    Збереження творчої спадщини в музеях, закладах культури

    Сьогодні твори Свиди зберігаються в таких музеях, закладах і організаціях, як:

    • Закарпатський обласний художній музей імені Йосипа Бокшая. Ужгород.(ЗОХМ)
    • Закарпатський музей народної архітектуру та побуту. Ужгород.(ЗМНАП)
    • Закарпатський краєзнавчий музей. Ужгород.(ЗКМ)
    • Музейна кімната недільної школи села Приборжавське Закарпатської області.(НШП)
    • Пацканівська сільська рада. Закарпатська область.(ПСР)
    • Етнографічний музей «Берегиня», Ужгородська класична гімназія     
    • Національний художній музей України. Київ.(НХМУ)
    • Національний музей українського народного декоративного мистецтва. Київ.(НМУНДМ)
    • Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького.(НМЛ)
    • Шевченківський національний заповідник. м. Канів, Черкаська обл.
    • Спілка художників Росії, Москва. Московська спілка художників.(СХР.МСХ)
    • Дирекція виставок Спілки художників Росії. Москва.(ДВ СХР)
    • Луганський обласний художній музей. (ЛОХМ)
    • Запорізький обласний художній музей.(ЗПХМ)
    • Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського. м. Коломия, Івано-Франківська обл..(НМНМГП)
    • Новокаховська картинна галерея імені А. С. Гавдзинського. м. Нова Каховка, Херсонська обл.(НКГ)
    • Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». Переяслав-Хмельницький.(НІЕЗП)
    • Полтавський художній музей імені Миколи Ярошенка.(ПХМ)
    • Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького. (СОХМ)
    • Харківський художній музей.(ХХМ)
    • Чернівецький обласний краєзнавчий музей.(ЧОКМ)
    • Чернігівський обласний художній музей імені. Г.Галагана (ЧОХМ)
    • Херсонський обласний художній музей імені О. О. Шовкуненка. (ХРОХМ)
    • Борщівський обласний краєзнавчий музей. м. Борщів, Тернопільська обл.(БОКМ)
    • Хмельницький обласний художній музей. (ХМОХМ) Деякі твори є приватним зібранням або власністю родини, а інші зберігаються за кордоном. Місце знаходження близько 25-ти робіт невідоме.  

    Вшанування пам'яті

    Телесюжети про майстра

    У 2013 році журналіст Богдан Барбіл створив телесюжет для телеканалу «Рада»  про Василя Свиду під назвою «Закарпатський Роден». 

    Також у ефірі був телесюжет представлений загалу «Літописець історії краю. Василь Свида». М.Мартин створив відео сюжет до 100-річчя Василя Свиди, для  програми «Час новин» телекомпанії М-студіо.

    Ювілейні вечори пам'яті митця

    Після смерті митця на честь вшанування його пам'яті до ювілейних дат було організовано ряд заходів.

    Так у 1993 році з нагоди 80-річчя від дня народження народного художника В. І. Свиди був проведений ювілейний вечір та виставки.

    У 1998 році з нагоди 85-річчя від дня народження народного художника В. І. Свиди відбувся вечір-портрет «Вдихнути душу в неживе» у новоствореній гімназії м. Ужгорода.

    З нагоди  90-річчя у 2003 році був проведений ювілейний вечір.

    11.12.2012 затверджено план заходів щодо підготовки та проведення в Закарпатській області 2013 року — Року Василя Свиди та відзначення 100-річчя від дня його народження.

    Підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» була видана поштова марка, присвячена 100-річчю з дня народження Василя Свиди.

    22 жовтня 2013 року в м. Ужгороді в залі Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая відбувся  ювілейний вечір та відкриття виставки творів Василя Свиди з нагоди його 100-річчя від дня народження. Ця виставка є наймасштабнішою.

    14 листопада 2013 року в Національному музеї українського декоративного мистецтва в Києві відбулася виставка, присвячена 100-літньому ювілею Василя Свиди.

    25 листопада 2013 року, в Закарпатському художньому інституті відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція «Митець воістину народний», присвячена 100-річчю від дня народження Василя Свиди.    

    Меморіальні  дошки

    На малій батьківщині в с.Пацканьово пам’ять про скульптора увічнена на фасаді його рідного будинку.

    24 жовтня 2017 року в Ужгороді на вул. Івана Фірцака, 6 відбулося урочисте відкриття і освячення меморіальної дошки на будинку, де жив і працював скульптор.

    Уже чверть століття існували ескізи і макети дошки, але тільки зараз, зокрема й завдяки меценатам, бронзовий знак створив заслужений художник України Михайло Михайлюк.

    Вулиці

    На честь Василя Свиди названо вулиці в Ужгородіі, Мукачеві та Сваляві.

    Альбом «Василь Свида. Нетлінне»

    Альбом — одне з найширших джерел інформації про Василя Свиду. Тут зібрано дуже багато відомостей про життя, творчість, роботи митця.

    Альбом виданий Всеукраїнським державним видавництвом «Карпати», головним редактором якого є Борис Кушнір, у 2015 році. На обкладинці альбому — скульптура Василя Свиди «Поцілунок матері».

    Відомо, що існує задум створення другої частини альбому, адже в одну книгу неможливо вмістити великий обсяг інформації, якою володіє родина художника.

    Нагороди, відзнаки та премії митця

    • 1951,1971 — орден «Знак Пошани»
    • 1957 — заслужений діяч мистецтв УРСР.
    • 1960 — орден Трудового Червоного Прапора.
    • 1973 — народний художник УРСР.
    • 1983 — Національна премія України імені Тараса Шевченка за горельєф «В сім'ї єдиній»

    Роботи

    • А коні воду п’ють... 1969. Дерево, кругла скульптура. НХМУ. Київ.
    • В сім’ї єдиній. 1978-1982. Дерево, горельєф, кругла скульптура.  ЗОХМ. Ужгород.
    • Ворожка. 1966. Дерево, кругла скульптура.  НМУНДМ. Київ.
    • Гуцулка з конем. 1946. Дерево (дуб), кругла скульптура. НМНМГП. Коломия.
    • До молодого. Весілля. 1982-1984. Дерево (махагоні), горельєф, кругла скульптура.  ЗМНАП. Ужгород.
    • Закарпатські художники в гостях у А. Ерделі. 1976. Теракота, кругла скульптура. ПЗ. Ужгород.
    • Знову в рідній хаті (Автобіографічна композиція). 1977. Теракота, горельєф, кругла скульптура. ПЗ. Ужгород.
    • Й. Бокшай та Р. Кент на етюдах. 1976. Теракота тонована, кругла скульптура.  ПЗ. Ужгород.
    • Косар. 1955. Майоліка, скульптура малих форм. НМНМГП. Коломия.
    • Мама не згодні. 1980. Теракота, кругла скульптура. ПЗ. Ужгород.
    • Мати годує дитину. 1946. Дерево (липа), кругла скульптура.  ДВ СХР. Москва. Росія.
    • Микола Шугай. 1972. Дерево, горельєф, кругла скульптура. ЗОХМ. Ужгород.
    • Опришки. 1960. Гіпс тонований, горельєф. ПЗ. Ужгород.
    • Під дощем. 1970. Дерево, кругла скульптура. ЗПХМ. Запоріжжя.
    • Повернулися живими. Кінець війні. 1985. Теракота, горельєф, кругла скульптура.  ПЗ. Ужгород.
    • Пряля на коні. 1981. Дерево, кругла скульптура.  ЗМНАП. Ужгород.
    • Родина в полі. 1964. Теракота, кругла скульптура.  ПЗ. Ужгород.
    • У рідній хаті. Ю. Венелін-Гуца. 1973. Теракота, кругла скульптура. ПЗ. Ужгород.

    Василь Свида [Архівовано 22 жовтня 2021 у Wayback Machine.]

    вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Свида Василь Іванович, Що таке Свида Василь Іванович? Що означає Свида Василь Іванович?

    Головна сторінка | Вгору