Рудольф Ернст Паєрлс (англ. Rudolf Ernst Peierls; 5 червня 1907, Берлін — 19 вересня 1995, Оксфорд) — англійський фізик-теоретик німецького походження. Член Лондонського королівського товариства (1945). Іноземний член Академії наук СРСР (1988).
| Рудольф Паєрлс | |
|---|---|
| нім. Rudolf Ernst Peierls | |
| Народився | 5 червня 1907 Берлін, Німецька імперія[1] |
| Помер | 19 вересня 1995 (88 років) Оксфорд, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія[2] |
| Країна | Велика Британія[3] Німеччина |
| Місце проживання | Велика Британія |
| Діяльність | фізик-теоретик, викладач університету, фізик, фізик-ядерник |
| Галузь | теоретична фізика |
| Alma mater | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (1928)[4], Університет Фрідріха-Вільгельма[d] (1926)[4] і Лейпцизький університет (1929)[4] |
| Вчене звання | Wykeham Professord |
| Науковий керівник | Вернер Гейзенберг[5], Фрідріх Гунд[6] і Петер Дебай |
| Відомі учні | Еміль Юліус Клаус Фукс |
| Знання мов | англійська[7][8] і німецька |
| Заклад | Університет Оксфорда[4], Бірмінгемський університет[4], Лейденський університет[9], Манчестерський університет Вікторіїd[4], Федеральна вища технічна школа Цюриха[4] і Кембриджський університет[4] |
| Членство | Лондонське королівське товариство, Академія наук СРСР, Французька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Леопольдина, Американське фізичне товариство[3] і Національна академія наук США |
| Magnum opus | Меморандум Фріша – Паєрлсаd, Перехід Паєрлса, spin-Peierls transitiond, Peierls bracketd, Peierls stressd, Peierls substitutiond і Boltzmann–Peierls equationd |
| Батько | Heinrich Peierlsd[4] |
| Діти | Рональд Паєрлсd[10] |
| Нагороди | член Лондонського королівського товариства (1945) Королівська медаль (1959) медаль імені Макса Планка (1963) медаль Лоренца (1962) медаль і премія Дірака (IOP) (1991) медаль Маттеуччі (1982) медаль і премія Гатрі[d] (1968) Член Американської академії мистецтв і наук медаль і премія Резерфорда (1952) |
| IMDb | ID 10755047 |
Біографія
Паєрлс народився в Берліні в єврейській сім'ї. Навчався в університетах Берліна, Мюнхена та Лейпцига. Викладав у Цюрихському політехнікумі (1929—1932), потім переїхав до Англії, де вирішив залишитися після приходу Гітлера до влади в Німеччині (отримав британське громадянство в 1940 році). Працював у Манчестерському (1933—1935), Кембриджському (1935—1937), Бірмінгемському (1937—1963), Оксфордському (1963—1974), Вашингтонському університетах (1974—1977).
Під час Другої світової війни брав участь в Мангеттенському проєкті, часто відвідував Нью-Йорк і Лос-Аламос. Паєрлс був ініціатором запрошення в проєкт Клауса Фукса, який виявився радянським шпигуном. Згодом Паєрлс був активним учасником Пагвоського руху.
З 1931 року був одружений з Євгенією Каннегіссер, з якою познайомився в Ленінграді, мав від неї три дочки й одного сина.
Наукова діяльність
Наукові праці Паєрлса присвячені квантовій механіці та квантовій електродинаміці, ядерній фізиці, фізиці твердого тіла, питанням магнетизму і математичної фізики. У 1929 році запропонував концепцію домішкової провідності напівпровідників (незалежно від Якова Френкеля). У 1931 році побудував квантову теорію теплопровідності неметалічних кристалів. Розробив загальну теорію діамагнетизму, вивчив особливості поведінки електронів в кристалах (спільно з Феліксом Блохом), ввів уявлення про проміжний стан надпровідників (спільно з Фріцем Лондоном), у 1933 році розвинув якісну теорію ефекту де Гааза — ван Альфвена. Розглянув рух дислокацій в кристалах і силу, що діє на них (сила Паєрлса — Набарро). Паєрлс вважається одним з піонерів теорії екситонів та сучасних уявлень про магнетизм.
У 1930 році разом з Львом Ландау проаналізував обмеження, що накладаються на квантове опис системи при обліку ефектів теорії відносності. Згодом займався розробкою теорії класичної електродинаміки, в тому числі нелокального типу (1954), питаннями теорії розсіювання.
У галузі ядерної фізики відомі роботи Паєрлса, проведені спільно з Гансом Бете, за теорією зворотного бета-розпаду і протон-нейтронного взаємодії (1934—1935). У 1939 році разом з Нільсом Бором і Георгом Плачеком досліджував механізм ядерних реакцій, індукованих нейтронами, на основі сформульованої ними оптичної теореми та уявлень про складене ядро. У 1940 році спільно з Отто Фрішем оцінив критичну масу урану-235, яка виявилася не настільки велика, як вважалося раніше. Цей результат був викладений у так званому «меморандумі Фріша — Паєрлса», який багато в чому ініціював широкомасштабні дослідження можливості створення ядерного озброєння. Паєрлс також брав участь в обчисленнях характеристик ланцюгових реакцій і розробці методів розділення ізотопів.
Нагороди
- Орден Британської імперії (1946)
- Королівська медаль (1959)
- Медаль Лоренца (1962)
- Медаль імені Макса Планка (1963)
- Лицарство (1968)
- Премія Енріко Фермі (1980)
- Медаль Маттеуччі (1982)
- Медаль Коплі (1986)
Бібліографія
- Пайерлс Р. Законы природы = The Laws of Nature. — М. : ГИФМЛ, 1962. — 340 с.
- Пайерлс Р. Квантовая теория твёрдых тел = Quantum Theory of Solids. — М. : ИЛ, 1956. — 260 с.
- Пайерлс Р. Сюрпризы в теоретической физике = Surprises in Theoretical Physics. — М. : Наука, 1988. — 176 с.
- Пайерлс Р. Электронная теория металлов = Elektronentheorie der Metalle. — М. : ИЛ, 1947. — 96 с.
- Peierls R. Bird of Passage: Recollections of a Physicist. — Princeton University Press, 1985.
- Peierls R. Selected Private and Scientific Correspondence. — World Scientific, 2007-2009.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Рудольф Паєрлс, Що таке Рудольф Паєрлс? Що означає Рудольф Паєрлс?