Ро́менська культура, Ромено-Борще́вська культура — археологічна культура, культура городищ сіверян, що існувала протягом 700-1000-х років на території Дніпровського Лівобережжя і суміжних районів Росії та Білорусі. Виникла на основі волинцівської. Є одним із компонентів формування давньоруської культури. Її носіями було східнослов'янське племінне об'єднання сіверян. Вперше, після розкопок городища поблизу міста Ромни, виділена М. Макаренком.
| Роменська культура | |
|---|---|
Роменська культура у VIII ст. | |
| Розташування | Сучасні Україна та Росія(Межиріччя середнього Дніпра і верхнього і середнього Дону) |
| Час існування | VIII–X століття |
| Типова пам’ятка | Характерний напівземлянковий тип житла з печами-кам'янками або глинобитними, кераміка (горщики, миски, сковорідки) |
| Найбільші пам’ятки | Донецьке городище Кропивенське городище Новотроїцьке городище Мохнач (городище) |
| Попередня культура | Волинцівська, Колочинська, Пеньківська |
| Наступна культура | Давньоруська |
| Першовідкривач | Макаренко Микола Омелянович |
| Роменська культура у Вікісховищі | |
Назва походить від двох груп досліджених городищ — біля міста Ромни й села Борщево (Воронезька область).
Історія дослідження
Початком дослідження пам'яток цього типу на Лівобережжі стала середина XIX ст. з розкопками Донецького городища. В них брали участь Дмитро Самоквасов, Вікентій Хвойка та інші. Згодом, за підсумками роменської експедиції, Микола Макаренко виділив їх у окрему культуру. Значним успіхом стала праця Івана Ляпушкіна під час досліджень якого було розкопано городище роменської культури у Новотроїцькому. Серед інших городищ того часу детально вивчалися Опішня та Лтава.
Протягом 1950-70 років був розповсюджений термін «Роменсько-борщевська культура» коли в одну культуру о'бєднували синхронні слов'янські пам'ятки двох регіонів — дніпровського Лівобережжя та Подоння. Проте подальші дослідження дозволили фахівцям дійти висновку про суттєві відмінності між ними і надалі вони розглядалися окремо.
Поширення
Територія поширення роменської культури — лісостеп та південне Полісся Дніпровського Лівобережжя, а також суміжні зони Білорусі та РФ. Західна межа проходить по Дніпру, північна уздовж північного кордону Брянської області, східна по лінії Вітемля — Севськ — Шапулінка — Мохнач, на півдні по лінії Задонецьке — Кременчук.
Борщевська культура була поширена у горішньому Подонні.
Риси культури
Характерний напівземлянковий тип житла з печами-кам'янками або глинобитними, кераміка переважно ліпна (горщики, миски, сковорідки). Основне заняття сільське господарство, розвинене ремесло. Панівний обряд поховань — трупоспалення чи тілопокладення, з подальшим курганим захороненням.
Городищам належить помітне місце, їх розташовано на панівних висотах, що робить їх оптимальними для захисту. З цією ж метою іноді використовували високі дюни та пагорби у заплавах річок і боліт. З напольного боку, іноді по усьому периметру, споруджували вали та рови, ескарпували схили. На земляних схилах будували частокіл або стіну з товстих колод. На низці подібних споруд зафіксовано використання каменю.
Поховання
Панівний обряд поховань — трупоспалення. У 800—1000 роках курганний ритуал поховання мощинської культури поширюється з верхів'їв Оки по слов'янському Подонню та краю поширення роменської культури. До того племена волинцівської, роменської й борщевської культур ховали мертвих у ґрунтових могильниках з трупоспаленням на боці з попелом збираним у глиняні урни.
Походження та доля
Волинцівська культура трансформувалася у роменську.
Роменську культуру ототожнюють з сіверянами.
У горішньому Пооччі з 700—800 років складається новий варіант ромено-борщевської культури, що ототожнюють з в'ятичами. За Валентином Сєдовим ромено-борщевська культура та земля полян складали Руський каганат, що ймовірно розвалився у 860-ті роки.
На 850 рік Подесіння, Посем'я та землі південніше займали сіверяни; Горішнє Подоння до впливу річки Вороніж займали слов'яни борщевської культури, які відійшли з Подоння на горішнє та середнє Пооччя у 900—1000 роках через набіги печенігів.
Тоді південь й південний схід Орловської області став напівпустим межовим краєм слов'ян зі салтово-маяцької культурою Хозарського каганату. В'ятичи горішнього Пооччя, як й Київ на той час, стали данниками Хозарського каганату.
Пам'ятки Роменсько-борщевської культури Орловської області
Пам'ятки ранніх в'ятичів роменсько-борщевської культури 700—1000 років зосереджені по Оці, її лівим притокам, Зуші й притоку Бистрої Сосни Лівенці:
- у Глазунівському районі нижній шар городища Тагине є найпівденнішою пам'яткою культури у області;
- передостанній шар городища Лужки над Кромою;
- передостанній шар городища Воротинцеве-1 над Зушою;
- городище Крома та навколишнє селище мають знахідку ліпної кераміки ромено-боршевської культури так червоноглиняні амфори салтово-маяцької культури, що вказує на торгові зв'язки в'ятичів з хозарами;
- в Урицькому районі городище у села Городище над правою притокою Цону річкою Людською, селище у сільця Лебідка на лівому березі річки Цон; у межиріччі Орлика Цону селище у сільця Селікове, два багатошарових городища у сільця Колос;
- городище Борилове й селище Хотетове над Нугрою у Болховському районі;
- у Ливенському районі три селища: Пушкарське-1, -2 на мисі річки Серболовки при впливі у Ливенку на північному краї міста Ливни; селище Вахнове на лівому березі правої притоки Бистрої Сосни річкою Мокрець.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Роменська культура, Що таке Роменська культура? Що означає Роменська культура?