Протописьмо (також «протописемність») ― система знаків, що є проміжним етапом між дописемністю та власне письмом. Це сукупність структурованих символів (часто фіксованих піктограм), які мають конкретне значення, але, на відміну від справжнього письма, не здатні відобразити мову в повному обсязі, передати складні абстрактні ідеї або зафіксувати зв’язне мовлення (синтаксис). Основні приклади протописьма припадають на 6000―3200 рр. до н. е.
Означення терміну
Наразі у дослідників немає конкретного означення для «протописьма», як власне і різниці між ним та «праписьмом». Зазвичай під протописьмом розуміють систему знаків яка позбавлена фонетичного чи граматичного змісту, а передає лише те, що намальовано. Так, піктограма сонця передає лише сонце. Деякі дослідники дещо розширюють це поняття. Наприклад, ассиріолог Ігнас Гельб додатково вводить термін «семасіографія», що дозволяє знакам передавати й певні абстрактні поняття, проте без граматики. Наприклад, та сама піктограма сонця може передавати як сонце, так і всі пов'язані поняття: тепло, сонячний день тощо.
Протописьмо є необхідною ланкою між письмом та звичайним малюнком, але тільки якщо ми будемо дотримуватися еволюційної теорії походження письма. Тоді ж можемо побудувати наступний шлях: спочатку виникли перші малюнки (піктограми), чия основна мета була зображувати предмет; далі виникло протописьмо (тут мета вже позначати, навіть деякі абстрактні поняття, як от числа); у кінці все це стало письмом. Власне, протописьмо — необовʼязкова ланка, тож не можна виключати, що деякі писемності зʼявлялись без жодних проміжних етапів.
Неоліт
Китай
Перші піктографічні пам'ятки на території неолітичного Китаю з'являються напочатку 6-го тис. до н. е., у ранній неоліт. Так, на багатьох місцях в Китаї були виявлені візерунки, намальовані або вирізьблені графічні знаки та тривимірні нефритові жетони, які можна віднести до протописьма.
Цзяху
У неолітичному поселенні Цзяху (провінція Хенань, Китай), що датується 6600—6200 рр. до н. е., археологи виявили 16 загадкових знаків, вирізьблених на 14 артефактах. Знахідки походять із поховань, ям з попелом та жител і нанесені на різні матеріали: панцири черепах (один карапакс і сім пластронів), кістяні флейти, камінь та керамічні черепки. Особливу увагу привертає багате чоловіче поховання, де було знайдено вісім черепашачих панцирів, наповнених галькою (імовірно, ритуальні брязкальця), які розміщувалися над головою покійного. Саме тут виявлено найцікавіші гліфи:
- Знак «Око» (目): На одному з пластронів вирізьблено символ, що за формою нагадує пізніший ієрогліф му (目 — «око») із системи цзяґувень (написи на воросильних кістках).
- Знак «Сонце» (日): На кістяному фрагменті з іншого поховання знайдено символ, ідентичний сучасному китайському ієрогліфу жі (日 — «день» або «сонце»).
Інші знаки простіші й варіюються від одиничних або подвійних ліній до округлих елементів. Хоч знаки, знайдені у Цзяху, і нагадують сучасні китайські ієрогліфи, проте через недостатню кількість артефактів важко сказати чи це було власне протописьмо, або просто піктограми. Деякі дослідники вважають, що піктограми в Цзяху могли використовуватися для ворожіння.
Хемуду та Шуангдун
На стоянці Хемуду (провінція Чжецзян, 5000—4000 рр. до н. е.) виявлено символи на кераміці та кістяних виробах. Деякі декоративні візерунки Хемуду вважаються попередниками знакових систем пізніших неолітичних культур Лянчжу та Давенькоу, які більшість дослідників вже впевнено пов'язують із протописьмом. Ще більш масовим та цікавим є комплекс Шуангдун (провінція Аньхой). Тут археологи виявили понад 600 знаків, вирізьблених переважно на денцях чаш та кубків.
Колекція налічує понад 50 різновидів символів: від натуралістичних зображень (риби, олені, свині, і навіть шовкопряди та кокони, що натякає на раннє шовківництво) до складних абстракцій (хрести, спіралі, геометричні фігури). Найчастіше зустрічається символ риби, яка, ймовірно, мала сакральне або господарське значення для жителів долини Хуайхе.
Дунайське протописьмо
Розвиток перших аграрних суспільств у долині річки Дунай сприяв появі ранніх знакових систем, які заведено називати «Дунайським протописьмом» або «письмом Вінча» (на честь поширеної в регіоні археологічної культури). Найвідомішим артефактом є Тертерійські таблички — глиняні амулети, датовані приблизно 5300 р. до н. е.
Термін «Дунайське письмо» популяризувала литовсько-американська археологиня Марія Ґімбутас у контексті своєї гіпотези про «Стару Європу». Однак, за своєю природою ця система є радше піктографічною та мнемонічною, тому більшість сучасних дослідників відкидають її статус як справжньої писемності.
Ареал знахідок не обмежується самою лише долиною Дунаю, проте найбільшу концентрацію артефактів виявлено у басейнах річок сучасної Сербії (Дунай, Сава, Морава). Важливий прорив у їх вивченні відбувся ще в 1906 році, коли сербський археолог Мілоє Васіч (серб. Милоје Васић) почав розкопки на «Білому пагорбі» (серб. Belo brdo). Вже у 1910 році він першим помітив різницю між звичайним орнаментом і «певними дивними знаками», припустивши, що вони мали ритуальне значення або позначали власника.
Попри науковий інтерес, тема Дунайського письма залишається дискусійною. Значна частина гіпотез про «перше письмо в Європі» спирається на націоналістичні наративи балканських країн, а більшість спроб «прочитати» ці знаки є аматорськими підборами символів без лінгвістичного підґрунтя.
Ще одним відомим артефактом, який часто відносять до «Дунайського протописьма» є табличка з Діспіліо, проте через її пошкодження та відсутність зображення знаків у відкритому доступі, про неї мало що відомо.
Глиняні «облікові жетони» Межиріччя
Ще одним цікавим прикладом протописьма були глиняні жетони, які були розповсюджені у Межиріччі ще з 7-го тисячоліття до н. е. Перші такі жетони були доволі примітивними та відповідали певним геометричним формам: коло, конус, квадрат тощо. Французька археологиня Деніз Шмандт Бессерат вважала, що ці форми могли відповідати предметам. Конуси, сфери та плоскі диски, за її словами, символізували малі, середні та великі міри зерна; овалові форми — глечики з олією; циліндри — вівцю чи козу; піраміди — людинодень роботи. Вона базувала свої інтерпретації на подібності форм до фігур, що використовувалися в пізнішій месопотамській писемній мові, і, хоча ця теорія ще не підтверджена, вона цілком може мати рацію. Вважається, що таким чином давні шумери вели облік своїх товарів. Коли згодом вони зрозуміли, що відмітини які ці жетони залишають на глині можна легше використовувати для обчислення кількості предметів, це могло стати початком розвитку письма. Хоча дослідники не завжди вносять ці жетони до протописьма, а радше до «праписьма» чи окремої системи знаків.
Енеоліт та рання бронзова доба
Шумер
Артефакти прото-клинопису відомі ще з 4-го тисячоліття до н. е. та з'являються у так званий період Урук. Їх виникненню передувала тривала еволюція облікових систем на Близькому Сході, зокрема використання глиняних токенів, знайдених у Тель-Браку та Тель-Абаді. Вирішальним кроком стала поява «глиняних булл» — порожнистих куль із токенами всередині та їх відбитками ззовні, які слугували для захисту даних про транзакції. В Уруку шістнадцять таких булл було виявлено ще в шарах, що передували фазі Урук VI, а паралельно з ними розвивалися системи числових табличок та глиняних ярликів.
Сформована система прото-клинопису чітко фіксується наприкінці періоду Уруку, у фазах Урук IV та Урук III (Джемдет-Наср). Переважна більшість знахідок походить із храмового комплексу Еанна: 1861 текст датовано фазою Урук IV, а 4882 тексти — фазою Урук III, що свідчить про стрімке зростання бюрократії. Близько 85% цих записів стосуються адміністративних питань, тоді як 15% складають «лексичні списки» для навчання писарів, серед яких відомий перелік міст із ймовірною культовою ієрархією (Ур, Ніппур, Ларса, Урук).
За своєю структурою ці тексти не є наративними, а нагадують сучасні електронні таблиці, де макет і розміщення знаків вказують на зв'язки між об'єктами. Облік вівся спеціалізованими відділами («домогосподарствами»), що контролювали зерно, землю, тваринництво та організацію праці, причому використовувалося щонайменше п'ять різних систем числення залежно від типу об'єкта. Це перетворило тих, хто займався підрахунками, на першу управлінську еліту.
Мовна належність прото-клинопису залишається невизначеною, що становить суть так званого «Шумерського питання». Сучасні дослідники, зокрема Роберт Енглунд, скептично ставляться до спроб прочитати ці тексти як шумерські, оскільки в них відсутні чіткі фонетичні індикатори або граматичні елементи, характерні для пізнішого клинопису. Через це в офіційних базах даних мова текстів класифікується як «невизначена», а ранні інтерпретації вважаються здебільшого спекулятивними.
Джерела протоклинопису
Дослідження початків цієї системи спирається на різноманітні матеріальні носії, що передували масовому використанню глини. Ранні сліди прото-записів знаходять ще на розписах кераміки культури Халаф (наприклад, у Тель-Арпачія, Ніневія), де натуралістичні або стилізовані зображення голів биків були радше витворами мистецтва, але вже наближалися до функції піктограм. Важливим перехідним артефактом є вапнякова табличка з Кіша (близько 3500 р. до н. е.), на якій знаки були вирізані на камені. Саме тут окремі малюнки вперше поєднуються для передачі послідовності ідей, що знаменує зародження піктографічного письма.
Основний масив джерел для аналізу еволюції знаків дають глиняні таблички періоду Урук IV (3200–3100 рр. до н. е.). Вони демонструють, як малюнки поступово перетворювалися на умовні символи: якщо бик і корова все ще зображувалися через впізнаваний контур голови (з рогами та без), то для вівці вже використовувався абстрактний конвенційний знак — коло з хрестом усередині. Також ці таблички фіксують найдавніші релігійні символи, зокрема восьмипроменеву зірку для позначення бога Ана (шум. 𒀭, трансліт. ān, досл. «небо») та жмут очерету, пов'язаний із богинею Інанною (шум. 𒈹, трансліт. inana, досл. «Інанна»), а також використовують характерну для шумерів шістдесяткову систему числення.
Ключові дані для розуміння мовної природи письма дають джерела періоду Джемдет-Наср (Урук III, 3100–3000 рр. до н. е.), в яких з'являється фонетичний принцип запису. Писарі почали використовувати знаки як ребуси: наприклад, зображення стріли (шум. 𒋾, трансліт. ti, досл. «стріла») стало позначати омонімічне слово «життя», а знак води (шум. 𒀀, трансліт. a, досл. «вода») — відповідний звук у складах. Ці таблички містять імена богів Енліля, Енкі та Уту, а також специфічні фрази, такі як «Хай Енліль дарує життя» (із використанням знаку стріли), що слугує вагомим доказом шумерської мовної основи цих ранніх текстів.
Єгипет
Єгипетське протописьмо, початки якого сягають енеоліту, формувалося в контексті розвитку культури Накада та поступової централізації влади в долині Нілу. На відміну від Месопотамії, де стимулом часто вважають суто економічний облік, ранні єгипетські знаки тісно пов'язані як з адміністративними потребами, так і з ритуально-мистецькою традицією. Додинастичний період, зокрема фази Накада II та Накада III, демонструє еволюцію від простих геометричних та зооморфних зображень на кераміці й скелях до стандартизованої системи знаків, яка згодом переросла у класичну ієрогліфіку.
Важливим етапом цього процесу стала поява так званих гончарних марок на посудинах. Ці знаки, що наносилися на сиру глину або видряпувалися на випалених виробах, слугували для ідентифікації вмісту, походження товару або власності конкретного майстра чи господарства. Хоча ці позначки ще не складали повноцінної мовної системи, вони вже функціонували як носії кодованої інформації, зрозумілої в межах певної спільноти, що є ключовою ознакою протописьма.
Вирішальним моментом у переході до фонетичного письма стало відкриття гробниці U-j в Абідосі, датованої приблизно 3250 роком до н. е., що приписується правителю Скорпіону I. У ній було знайдено сотні кістяних та слонових ярликів, які кріпилися до товарів, імовірно, тканин чи олії, що надходили до царської скарбниці як податки чи дари. На цих ярликах зображені символи — лелеки, слони, крісла, рослини, — які вже використовувалися не просто як малюнки предметів, а як звукові знаки за принципом ребуса, фіксуючи назви міст-постачальників та кількість продукції.
| Приклад фонетичного запису | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| bAst, bAstt Баст(ет) (ім'я богині) | ||||
| |||||
Саме в цей період ранньої бронзової доби відбувається кристалізація принципів єгипетського письма: поєднання логограм (знаків-слів) та фонограм (знаків-звуків). Наприклад, зображення лелеки (єгипет. 𓅡, трансліт. ba) та крісла (єгипет. 𓊨, трансліт. s-t) разом могли позначати місто Басет. Це свідчить про те, що за графічними символами вже стояла конкретна мова з її граматикою та фонетикою, хоча повний синтаксис речень у цих ранніх написах ще відсутній, обмежуючись здебільшого іменними конструкціями та титулатурою.
Паралельно з адміністративними бирками розвивалися й монументальні форми протописьма, зафіксовані на церемоніальних палетках, таких як палетка Нармера. Тут письмо виконує репрезентативну функцію, підписуючи зображених ворогів, бранців та самого царя, фіксуючи історичну подію мовою символів. Це вказує на те, що єгипетське протописьмо від самого початку мало подвійне призначення: утилітарне (облік ресурсів) та сакрально-політичне (утвердження влади фараона та культу богів).
Таким чином, на межі 4-го і 3-го тисячоліть до н. е. Єгипет здійснив стрімкий перехід від розрізнених піктографічних спроб до впорядкованої ієрогліфічної системи. Цей процес був автохтонним і, хоча він збігається в часі з виникненням писемності в Шумері, єгипетська система базувалася на власній культурній та візуальній традиції, використовуючи образи флори, фауни та побуту нільської долини. Вже на початку Першої Династії ця система була достатньо розвиненою, щоб обслуговувати потреби об'єднаної держави.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Протописьмо, Що таке Протописьмо? Що означає Протописьмо?