Прилуцький полк

Прилу́цький полк — адміністративно-територіальна і військова одиниця Гетьманщини. Створений 1648 року. Полковий центр — місто Прилуки (нині Чернігівської області). 1649 року до нього приєднано Ічнянський полк.

Прилуцький полк



Герб полкового центру



Розташування полку на карті.
Утворено 1648
Ліквідовано 1782
Центр Прилуки
Сотні На 1781 рік
1. Перша Варвинська
2. Друга Варвинська
3. Іваницька
4. Ічнянська
5. Голінська
6. Красноколядинська
7. Монастирська
8. Переволчанська
9. Прилуцька
10. Срібнянська
11. Журавська















Площа 5820 км²
Населення (на 1764)
     Загалом 150,000 чол.
Полковники
1648 Іван Мельниченко
1649 Филон Джалалій
1649—1651 Тиміш Носач
1651 Іван Шкурат
1652 Семен Герасимович
1652
1654—1657
Яків Воронченко
1652—1653 Омелян Проценко
1653 Трохим Федченко
1657—1659 Петро Дорошенко
1659—1687 Лазар Горленко
1659—1661 Федір Терещенко
1662—1663
1679—1680
Дмитро Чернявський
1667—1669 Іван Щербина
1669—1671 Іван Маценко
1678 Федір Мовчан
1687—1692 Іван Стороженко
1693—1708 Дмитро Горленко
1708—1717 Іван Ніс
1714—1739 Гнат Ґалаґан
1739—1764 Григорій Ґалаґан

Склад полку

1649—1654

Полковник Тимофій Носач

Назва Центр Сотник Писар Козаків
1 Перша варвинська сотня Варва Микита Антоненко 100
2 Друга варвинська сотня Варва Федько Андрійович 100
3 Галицька сотня Галиця Васько Колос 101
4 Голінська сотня Голінка Юрко Демченко 99
5 Городенська сотня Городня Остап Єремієнко 100
6 Гужівська сотня Гужівка Матвій Романенко 100
7 Дівицька сотня Велика Дівиця Огій Данилович 100
8 Іваницька сотня Іваниця Стефан Гриценко 100
9 Перша ічнянська сотня Ічня Іван Янович 100
10 Друга ічнянська сотня Ічня Федір Грищенко 100
11 Корибутівська сотня Корибутів Лесько Федоренко 100
12 Краснянська сотня Красний Колядин Давид Деркач 100
13 Кропивенська сотня Кропивне Михайло Торлало 100
14 Монастирська сотня Монастирище Дацько Мальченко 98
15 Переволочанська сотня Переволочна Іван Маськович 100
16 Перша прилуцька сотня Прилуки Сава Кременчуцький Васько 101
17 Друга прилуцька сотня Прилуки Омелян Проценко 100
18 Третя прилуцька сотня Прилуки Павло Терех 110
19 Шкуратова сотня Прилуки Іван Шкуратевич 99
20 Срібнянська сотня Срібне Павло Хведоренко 99
21 Липовчанська сотня Липове 60

1654—1672

Назва Центр
1 Перша варвинська сотня Варва
2 Галицька сотня Галиця
3 Голінська сотня Голінка
4 Іваницька сотня Іваниця
5 Перша ічнянська сотня Ічня
6 Друга ічнянська сотня Ічня
7 Корибутівська сотня Корибутів
8 Краснянська сотня Красний Колядин
9 Монастирська сотня Монастирище
10 Переволочанська сотня Переволочна
11 Перша прилуцька сотня Прилуки
12 Друга прилуцька сотня Прилуки
13 Шкуратова сотня Прилуки
14 Срібнянська сотня Срібне

1672—1751

Назва Центр
1 Перша варвинська сотня Варва
2 Іваницька сотня Іваниця
3 Перша ічнянська сотня Ічня
4 Красноколядинська сотня Красний Колядин
5 Монастирська сотня Монастирище
6 Перша прилуцька сотня Прилуки
7 Срібнянська сотня Срібне
8 Журавська сотня Журавка

1751—1757

Назва Центр
1 Перша варвинська сотня Варва
2 Іваницька сотня Іваниця
3 Перша ічнянська сотня Ічня
4 Голінська сотня Голінка
5 Красноколядинська сотня Красний Колядин
6 Монастирська сотня Монастирище
7 Перша прилуцька сотня Прилуки
8 Срібнянська сотня Срібне
9 Журавська сотня Журавка

1757—1761

Назва Центр
1 Перша варвинська сотня Варва
2 Іваницька сотня Іваниця
3 Перша ічнянська сотня Ічня
4 Голінська сотня Голінка
5 Красноколядинська сотня Красний Колядин
6 Монастирська сотня Монастирище
7 Переволочанська сотня Переволочна
8 Перша прилуцька сотня Прилуки
9 Срібнянська сотня Срібне
10 Журавська сотня Журавка

1761—1782

Назва Центр Населення (1780) Площа
1 Перша варвинська сотня Варва 22,000 391 км²
2 Друга варвинська сотня Варва 16,500 347 км²
3 Іваницька сотня Іваниця 17,000 289 км²
4 Перша ічнянська сотня Ічня 30,000 488 км²
5 Голінська сотня Голінка 27,500 663 км²
6 Красноколядинська сотня Красний Колядин 25,000 648 км²
7 Монастирська сотня Монастирище 15,000 580 км²
8 Переволочанська сотня Переволочна 20,500 384 км²
9 Перша прилуцька сотня Прилуки 51,000 1,395 км²
10 Срібнянська сотня Срібне 25,000 432 км²
11 Журавська сотня Журавка 9,000 162 км²

Всього на 1780 рік в полку було 25,921 хата, близько 255,000 осіб.

Характеристика полку

Найбільші міста

Назва Статус Населення (1730) Населення (1780)
1 Прилуки місто 7,500 5,500
2 Срібне містечко 3,500 3,800
2 Ічня містечко 3,200 6,700
4 Монастирище містечко 1,800 2,600
5 Іваниця містечко 1,700 2,700
6 Ряшки село 1,500 3,200
7 Переволочна містечко 1,400 1,500
8 Варва містечко 1,300 2,400
9 Журавка містечко 1,200 2,300
10 Красний Колядин містечко 1,100 1,600
11 Голінка село 900 3,500
12 Гужівка село 900 1,500
13 Липове село 700 1,700
14 Кропивне село 600 1,100
15 Галиця село 600 1,100

Населені пункти

Рік Міст Містечок Сіл Селищ Слобідок Хуторів Всього
1737 1 8 92 24 8 12 145
1780 1 8 104 23 12 402 550

Двори та хати

Рік Дворів козаків Дворів підсусідків Дворів посполитих Дворів інших Всього
1729 4048 10541 14589 дворів
1740 4130 (5675 хат) 4889 (5759 хат) 2346 8822 дворів (11434 хати)
1764 3694 (7181 хата) 202 (1243 хати) 5736 (8150 хат) 9632 дворів (16574 хати)
1780 4461 (9086 хат + 52 бездворові хати) 1877 (2963 хати) 8392 (11763 + 1150 бездворових хат) 14730 дворів (25015 хат)

Освіта

На 1750 рік в полку діяло 69 початкових парафіяльних шкіл.

Економіка

На Прилуччині головною галуззю сільськогосподарського виробництва було хліборобство, вирощували також льон, коноплі, тютюн тощо. Основною робочою худобою в селянських господарствах були воли, у меншій мірі — коні. Поряд з хліборобством важливе місце посідало тваринництво. Розводилася велика рогата худоба, коні, вівці. Порівняно слабо розвивалося птахівництво. Одним з основних видів промислів в Прилуцькому Полку було млинарство. Значного поширення набувало винокуріння, розповсюдженість якого пояснювалася тим, що переробка хліба на горілку давала прибуток у 2-З і навіть 4 рази більший, ніж його продаж.

У цей час інтенсивно зростало феодальне землеволодіння старшинське та монастирське. Старшинське володіння продовжувало існувати в двох основних формах: приватне («зуполне») й рангове. Співвідношення між ними змінювалися — все більше рангових маєтностей переходило до старшинської верхівки у приватне володіння. Традиційною галуззю промисловості полку залишалося селітроваріння.

Ряшківська суконна мануфактура

Серед мануфактурних підприємств України найбільшою була Ряшківська суконна мануфактура, заснована в 1719 році, що з прибудовою 1736 року вівчарного заводу виробляла капелюхи і килими. У 1754 році тут працювали 343 майстри й службовці, у 1779-1784 роках їх стало 720. Вихід продукції 1778 року становив: сукна — 35560 метрів і каразеї — 10668 метрів.

В 1797 році тут працювало 1326 осіб у тому числі 999 майстрових та їх учнів. Ряшківська суконна мануфактура складалася з 13 дерев'яних майстерень-світлиць, 5 «магазейних» дерев'яних споруд, красильні, ворсувальні, 3 ворсувальних млинів, комори, підвалу та інших дрібних будівель. Верстатів для виробництва сукна було 50. Сировину, потрібну для виробництва сукна, купувалися не тільки в Росії та Україні, а й за кордоном.

Прилуки

Перші 4 цехи в Прилуках були засновані у 1633 році, коли Ярема Вишневецький видав «лист» на заснування кравецького, шевського, кушнірського й ковальського цехів, а у 1639 році — різницького цеху. В 1666 році в Прилуках 36% міщан — ремісники.

В 1730-х роках в полковому місті Прилуки було 6 цехів: кравецький, шевський, ткацький, бондарський, різницький і пекарський, в яких працювало 62 кравці, 42 шевці, 55 ткачів, 11 бондарів, 10 різників і 11 пекарів. У 1782 році тут вже налічувалося 283 кравці, 336 шевців, 242 ковалі, 137 різників і 141 пекар. Крім них було ще немало ремісників, які не мали своїх цехових організацій. До них треба віднести теслярів, гончарів, малярів, цирульників, «золотарів» тощо.

Ічня

В 1783-1786 роках в Ічні знаходилась 1121 хата, 6 церков, 6 водяних млинів, 37 крамниць, 123 винокурні казани, цегляний завод, працювало 78 ремісників. Найбільше славилася ічнянська плитка (пічні кахлі). Щотижня ярмарки, базари тричі на рік.

Срібне

1731 року в Срібному було вже п'ять ремісничих цехів: ткацький, кравецький, ковальський, шаповальський 1 різницький. Ремісники продавали свої вироби на ярмарках. Головними предметами торгівлі були шапки й тютюн. Особливо славився сорт тютюну «срібнянка».

Іваниця

Серед жителів Іваниці у 1783 року були ремісники: шевці, кравці, ткачі, теслярі та ковалі, які об'єднувалися в цехи; працювала селітроварня Тимофія Пащенка.

Зброя

Озброєння козаків складалося з рушниці (мушкета), списа й шаблі. Вирушаючи у похід, козак повинен був мати 5 фунтів пороху (2,5 кг), 20—10 куль (отамани — по 50) і 5 фунтів (2,5 кг) свинцю. Як видно з архівних документів, спорядження козаків Прилуцького полку було значно біднішим: на 1 рушницю в похід бралося 1-1,2 фунти (0,5-0,6 кг) пороху і від 18 до 26 куль. В артилерії Прилуцького полку налічувалося 5-6 гармат, частина з яких належала до «городової армати». У похід, зазвичай, брали 2 гармати.

Осаул артилерійський Лукьян Холод, хоружий артилерійський Данило Корженко, пушкарів - 2, гармашів - 4, коваль - 1, гармат - 2; при них артилерійських припасів: картечей - 5, пороху - 8 пудів 38 фунтів, куль - 199, шуфлів - 2, крейцерів (пижовників) - 2, падубів - 1, возів - 1, коней - 9; того ж Прилуцького полку військової музики: трубачів - 4, литаврщик - 1

— «Відомість про артилерію і музику Прилуцького полку», складена генеральним хорунжим Якимов Горленком у лютому 1736 року

Архітекутра

Однією з найбільших споруд Прилуцького полку був Качанівський плац, в селі Качанівщина, Ічнянської сотні, збудований президентом Малоросійської колегії та генерал-губернатором Малоросії графом Петром Олександровичем Рум'янцевим-Задунайським у 1770-х роках.

Історія

У 1649 році до складу Прилуцького полку входила 21 сотня: три полкові Прилуцькі, дві Варвицькі, дві Ічнянські, Шкуратова, Срібнянська, Дівицька, Голінська, Переволочанська, Городнянська, Іваницька, Монастирська, Корибутівська, Краснянська, Горлянська, Гужівська, Кропивненська і Липовчанська.

За часів Богдана Хмельницького полк очолювали:

  • полковник Іван Шкурат (?-1648.17.06.-?). Він зложив пернач, став сотником Прилуцьким до 1651 року. Вдруге став полковником з березня по червень 1651 року. Полк брав участь у Берестейській битві, де полковник Шкурат загинув;
  • його наступник Федір Кисіль став полковником у 1649 році, а потім повернувся у свій Чигиринський полк де зафіксований як товариш полку (1649);
  • наступний Федір Скраєнко був полковником Прилуцьким з липня по жовтень 1649 року, а потім зложив пернач полковника і залишився полковим товаришем Прилуцького полку;
  • полковник Тиміш Іванович Носач (?-1649.10.-1650.10-?), спочатку очолював Остерський полк в 1648—1649 роках, а потім змінив старого Скраєнка на полковництві Прилуцькому після того, як Остерський полк був злитий з Переяславським. У 1650 році він на чолі полку брав участь в молдавському поході. Його призначали Генеральним обозним Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Юрій Хмельницький і Павло Тетеря. Задля зміцнення керівництва прикордонного Брацлавського полку Богдан Хмельницький послав Носача полковником у Брацлав. Носач керував полком у Жванецькій битві, у боях на Брацлавщині навесні 1654 року. Повернувся на посаду генерального обозного і брав участь в облозі Львова;
  • потім полковником Прилуцьким став козак Монастирищанської сотні Семен Гарасимович (Гарасименко) (1651.29.06.–1652.04.). Його було страчено разом з Миргородським полковником Гладким та сотником Краснянським за наказом Богдана Хмельницького;
  • наступний полковник Яцько Воронченко (1609–1679, Київ) після полковництва Черкаського (1649—1650) став полковником Прилуцьким (1652.04.). Його родовою маєтністю було село Воронівка — «со всех сторон окружена земляной насыпью, довольно сохранившейся».

За Хмельницького протягом усього періоду був сотником Прилуцьким полковим Омелян Проценко, який до 1649 року був сотником Березовським. За Воронченка він став Прилуцьким полковником наказним з листопада 1652 по жовтень 1653 року, а після його загибелі з жовтня 1653 року був призначений наказним полковником прилуцьким Трохим Федченко.

Тривалий час Прилуцький полк очолювали полковники: Петро Дорошенко (1657–1659), Лазар Горленко (1659–1687 з перервами), Іван Стороженко (1687–1692), Дмитро Горленко (1693–1708), Іван Ніс (1708–1714), Гнат Ґалаґан (1714–1739), Григорій Ґалаґан (1739–1763) та інші.

На 1782 рік на території полку налічувалося 11 сотень, в яких було 9 містечок і 547 сіл.

У XVIII ст. Україна часто зазнавала адміністративно-територіальних змін. Внаслідок змін, запроваджених Катериною II з 1 лютого 1763 року, всі полки були розділені на 20 повітів. На той час було 10 полків. З них Полтавський, Лубенський, Переяславський, Гадяцький, Миргородський і Прилуцький займали територію тодішньої Полтавської губернії, а інші чотири — частину тодішніх Київської і Чернігівської. У кожному полку засноване було комісарство для збору казенних доходів, визначених по одному рублю з хати; комісарство Прилуцького полку знаходилося в повітову місті Іваниця. Прилуцький полк, який складався з Прилуцької, Іваницької, Срібнянської, двох Варвинських, Журавської, Переволочанської, Монастирищенської, Ічнянської, Корибутівської і Красноколядинської сотень, розділений був на два повіти: Прилуцький і Іваницький.

У зв'язку з ліквідацією полкового устрою в Україні в 1782 році Прилуцький полк припинив своє існування, а його територія ввійшла до складу Чернігівського намісництва.

Джерела та література

  • Прилуччина: Енциклопедичний довідник / За ред. Г. Ф. Гайдая. - Ніжин: TOB "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007. - 560 с [Архівовано 16 травня 2018 у Wayback Machine.]
  • Панашенко В. В. Прилуцький полк [Архівовано 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 8. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  • Територіальні громади міст Гетьманщини та їх виконавчий апарат [Архівовано 12 травня 2014 у Wayback Machine.]
  • ЦДІАК, фонд 51, опис 3, далі — справи №:
    19325. Ревізія Прилуцького полку. 1732 р. — 320 арк.
    19370. Ревізія Прилуцького полку. 1734 р. — 251 арк.
    19321. Ревізія Прилуцького полку. 1739 р. — 423 арк.
    19379. Ревізія Прилуцького полку. 1737 р. — 365 арк.
    19329. Ревізія Прилуцького полку. 1740 р. — 414 арк.
  • Інститут рукопису бібліотеки ім. Вернадського, фонд 1, далі — справа №:
    54340 (1ед, 135л- 1729г) — Прилуцкого полку сотни полковой ревизия о посполитых
    54341-54343 (3 ед, 269л. — 1731г) Прилуцкого полку ревизия
    54344-54345 (2 ед. 387л. — 1740г) Прилуцкого полка ревизия

Література

  • Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
  • Коваленко Сергій. Прилуцький полк//Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Том 3. — Київ: Видавництво «Стікс», 2009

вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Прилуцький полк, Що таке Прилуцький полк? Що означає Прилуцький полк?