- Мати — Ольга Яківна (1904–1992);
- Дружина — Міра Ізраїлівна (1929), учитель російської мови і літератури, пенсіонер;
- Дочка — Жанна (1957), заступник директора департаменту ВАТ «Укргідроенерго».
Освіта - Київський політехнічний інститут, електротехнічний факультет (1947–1952), інженер-електрик, «Електричні станції, мережі і системи»; кандидатська дисертація «Дослідження підвищення ефективності низьконапірних гідроелектростанцій».
Діяльність - 09.1952 — 09.1956 — начальник зміни, інженер, старший інженер електролабораторії, старший інженер — керівник служби автоматики, старший інженер — керівник групи релейного захисту та автоматики, Усть-Кам'яногорська ГЕС, Східноказахстанська область, СРСР;
- 09.1956 — 08.1963 — старший інженер, заступник начальник техвідділу та інспекції, начальник електромашинного цеху, заступник головного інженера, в.о. головного інженера, Кременчуцька ГЕС, м.Світловодськ;
- 08.1963 — 12.1994 — начальник виробничо-технічного відділу, заступник головного інженера, головний інженер, Каскад Середньодніпровських ГЕС, м.Вишгород, Київська обл.;
- 12.1994 — 07.1995 — в.о. директора, Державне підприємство «Дніпрогідроенерго»;
- 07.1995 — голова правління — генеральний директор, Державна акціонерна гідроенергоґенерувальна компанія «Дніпрогідроенерго», м.Вишгород, Київська обл.;
- 02.2004 — голова правління, ДАК «Укргідроенерго»;
- 1983 — 1987 — депутат Київської облради;
- 1987 — 1997 — депутат, заступник голови Вишгородської міськради (на громадських засадах), голова постійної комісії;
- 03.1998 — кандидат в народні депутати України від ПНЕРУ (Партія національно-економічного розвитку України), № 36 у списку. На час виборів: голова правління державної акціонерної гідроенергоґенерувальної компанії «Дніпрогідроенерго» (м.Вишгород, Київська обл.).
Член ряду громадських академій наук: - АІНУ (12.1992);
- Академії будівництва України (10.1994);
- Української академії наук нац. прогресу (05.1994);
- Академії ек. кібернетики України (03.2000).
Член центрального правління Науково-технічної спілки енергетиків України; член правління Ради старійших енергетиків України (з 2002). Нагороди - Медаль «За ефективне управління» (Міжнародна кадр. академія, 12.1999);
- Нагорода «За досягнення XX століття» (Міжнародний біограф. центр, 2000);
- «Людина 2000 року» (Міжнародний біограф. центр);
- Переможець Всеукраїнського конкурсу «Лідер паливно-енергетичного комплексу 2001» в номінації «Керівник підприємства»;
- Диплом номінанта видання «Золота книга ділової еліти України» (2001);
- Почесний енергетик СРСР (12.1991);
- Почесний енергетик України (05.2000);
- Заслужений енергетик України (12.1996);
- Заслужений енергетик СНД (2002);
- Лауреат Державної премії УРСР (12.1972);
- Лауреат премії ім. академіка Б.Веденєєва (02.1985);
- Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (12.2005);
- Орден Трудового Червоного Прапора (04.1971);
- Орден «За заслуги» III ст. (05.2000);
- Герой України (з врученням ордена Держави, 01.10.2002);
- Срібна медаль «Незалежність України» II ст. (2002);
- Почесний громадянин міст: Вишгорода, Канева, Світловодська, Кам'янського, Олевська;
- Найкращий ТОП-менеджер України 2009 року [Архівовано 26 грудня 2009 у Wayback Machine.] у галузі Енергетика.
- Меморіальна дошка з іменем С. І. Поташника у м. Сокиряни Чернівецької області на приміщенні райлікарні.
Вшанування пам'яті 28 серпня 2025 року на набережній Вишгорода відкрили скульптуру Семена Ізрайлевича Поташника. |