Павлов Ігор Васильович

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проєкту.

І́гор Васи́льович Па́влов (21 грудня 1934, Донецьк (Сталіно) — 24 листопада 2010, Київ) — інженер і промисловий діяч СРСР і (з 1991) України, кандидат технічних наук (1977), академік Інженерної академії України [Архівовано 27 січня 2013 у Wayback Machine.] (1995), професор (2000), головний технолог (1971–2001), заступник Генерального конструктора по технологічності Авіаційного науково-технічного комплексу імені Олега Антонова (2001 — листопад 2010). Почесний авіабудівник (1984), Заслужений машинобудівник України (1994).

Павлов Ігор Васильович
Народився21 грудня 1934(1934-12-21)
Донецьк (Сталіно)
Помер24 листопада 2010(2010-11-24) (75 років)
Київ
ПохованняБерковецьке кладовище 
Країна СРСР
 Україна 
Діяльністьбортінженер 
Alma materХАІ 
Нагороди
  • Економічний факультет Київського народного університету технічного прогресу [Архівовано 1 червня 2009 у Wayback Machine.] (1968)
  • Університет Марксизму-Ленінізму Київського МК КПУ, відділення керівних робітників промислових підприємств партійно-господарського активу (1975)
  • Харківський авіаційний інститут, науковий ступінь кандидата технічних наук (1977)
  • Харківський авіаційний інститут, наукове звання доцента кафедри технології літакобудування (1990)
  • Інженерна академія України [Архівовано 27 січня 2013 у Wayback Machine.], дійсний член (академік) (1995)
  • Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», наукове звання професора кафедри технології виробництва літальних апаратів (2000)

Трудова діяльність

З квітня 1958 розпочав роботу в київському ДКБ О. К. Антонова, де пропрацював до останнього дня свого життя, виконуючи такі обов'язки:

  • с 01.04.1958 — інженер дослідного конструкторського бюро,
  • с 21.07.1959 — старший технолог цеху остаточного складання,
  • с 24.01.1961 — начальник технологічного бюро цеху остаточного складання,
  • с 12.05.1961 — інженер-технолог цеху остаточного складання,
  • с 17.10.1962 — начальник бюро по літаку Ан-22, виріб «100»,
  • с 23.08.1963 — заступник начальника цеху остаточного складання,
  • с 26.01.1968 — ведучий конструктор відділу Головного технолога,
  • с 10.09.1970 — заступник Головного технолога по дослідному виробництву,
  • с 21.04.1971 — Головний технолог,
  • с 19.04.2001 — заступник Генерального конструктора АНТК імені О. К. Антонова,
  • 24.11.2010 — робота припинена у зв'язку зі смертю (наказ № 4379к от 06.12.2010 г.).

За участю і під керівництвом І. В. Павлова розроблялися технології дослідного виробництва останніх планерів, доведення і серійного виготовлення майже всієї лінійки літаків родини «Ан», створених під керівництвом трьох Генеральних конструкторів КБ Антонов:

  • А-11 (1957), Ан-14 «Бджілка» (1958), А-15 (1959), Ан-24 (1959), Ан-24Т (1961), Ан-34 (1961), Ан-2М (1964), Ан-22 «Антей» (1965), Ан-30 (1967), Ан-14М (1968), Ан-26 (1969), Ан-28 (1973), Ан-32 (1976), Ан-72 (1977), Ан-3Т (1980), Ан-124 «Руслан» (1982), Ан-74 (1983) — Генеральный конструктор Антонов Олег Костянтинович;
  • Ан-71 (1985), найбільший у світі літак Ан-225 «Мрія» (1988) — Генеральний конструктор Балабуєв Петро Васильович;

серед останніх розробок (після 1991 року):

  • Ан-38 (1994), Ан-70 (1994), Ан-140 (1997), Ан-148 (2004) — Генеральний конструктор Балабуєв Петро Васильович;
  • Ан-158 (2010) — Генеральний конструктор, глава державного концерну «Антонов» Ківа Дмитро Семенович.

Автор розробок по комплексній автоматизації конструкторсько-технологічної підготовки виробництва на підприємстві, автоматизації технологічних процесів на базі комп'ютерних інформаційних технологій, дослідженню і впровадженню нових конструктивно-технологічних рішень і матеріалів, які підвищують надійність, довговічність, технологічність виробів, що створюються.

Результати наукової і науково-технічної діяльності викладено в 146 наукових працях, в тому числі авторських свідоцтвах — 30, друкованих і депонованих праць — 116, в тому числі наукових статей в журналах і збірниках — 29, науково-технічних звітів — 87.

Є автором великої кількості технологічних інструкцій, галузевих нормативних документів і директивної технологічної документації, які використовуються при виробництві літаків марки Антонов.

Пропрацював в КБ Антонов більше ніж 52 роки, прийшовши на фірму через 6 років після утворення київського ДЛДКБ-473.

За 52 роки трудової діяльності 30 років обіймав посаду Головного технолога підприємства — 13 років при Генеральному конструкторі О. К. Антонові (до квітня 1984) і 17 років при П. В. Балабуєві (з квітня 1984). Майже 10 років — посаду заступника Генерального конструктора по технологічності, — більше 4 років при П. В. Балабуєві (до травня 2005), і понад 5 років при Д.С.Ківє (з травня 2005).

Визнаний фахівець не тільки серед співробітників КБ Антонов, але і серед фахівців і керівників багатьох підприємств Росії, України, Ірану, Китаю та інших держав.

Помер 24 листопада 2010 року в м. Києві. Похований на Берковецькому цвинтарі в Києві.

Нагороди і відзнаки

Радянські і російські

  • Медаль «За трудову доблесть» (1966)
  • Нагрудний значок «Відмінник соціалістичного змагання» Міністерства авіаційної промисловості СРСР (1967, 1969)
  • Ювілейна медаль «За доблесну працю[ru]» (1970)
  • Пам'ятна медаль «За великий внесок у побудову літаків Ан: А-11, Ан-14, А-15, Ан-24, Ан-24Т, Ан-2М, Ан-22, Ан-14М, Ан-26» від Генерального конструктора О. К. Антонова (1970)
  • Бронзова медаль ВДНГ СРСР (1971)
  • Нагрудний значок «Відмінник якості» Міністерства авіаційної промисловості СРСР (1973)
  • Цінний подарунок (годинник) від міністра авіаційної промисловості СРСР П. Демент'єва «За високі виробничі показники, досягнуті при виконанні завдань по опануванню і виготовленню нової авіаційної техніки», (1973)
  • Орден Трудового Червоного Прапора (1975)
  • Медаль на честь 60 річниці ВЛКСМ «За велику роботу по комуністичному вихованню молоді» (1978)
  • Нагрудний знак «Переможець соціалістичного змагання 1978 року» (1978)
  • Бронзова медаль ВДНГ СРСР (1979)
  • Нагрудний знак «Переможець соціалістичного змагання 1979 року» (1979)
  • Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1979)
  • Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва» (1982)
  • Медаль «Ветеран праці» (1983)
  • Медаль «Пам'яті О. К. Антонова» (1984)
  • Нагрудний знак «Почесний авіабудівник» (1984)
  • Срібна медаль ВДНГ СРСР (1985)
  • Диплом «За великий внесок в створення і опанування нової авіаційної техніки — літака Ан-124 „Руслан“» від Генерального конструктора П. В. Балабуєва, (1985)
  • Золота медаль ВДНГ СРСР (1986)
  • Медаль «Ветеран заводу. За 30-річну працю» від Генерального конструктора П. В. Балабуєва, (1988)
  • Медаль академіка А. М. Туполєва «За заслуги в області створення і модернізації авіаційної техніки». (2004)

Українські

  • Почесне звання «Заслужений машинобудівник України» за значний особистий внесок в створення літака Ан-124 від Президента України Кравчука Леоніда Макаровича, (1994)
  • Орден «За заслуги III-ступеня» від Президента України Кучми Леоніда Даниловича, (1998)
  • Диплом «За значний внесок в розбудову Інженерної академії України [Архівовано 27 січня 2013 у Wayback Machine.]» (2002)
  • Подяка за творчу плодотворну працю і значний внесок в створення важкого транспортного літака Ан-124 «Руслан» з приводу 25 річниці першого польоту від Генерального конструктора Ківи Дмитра Семеновича (2007)

вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Павлов Ігор Васильович, Що таке Павлов Ігор Васильович? Що означає Павлов Ігор Васильович?