Олександр Анатолійович Гнилицький (17 липня 1961, Харків — 1 листопада 2009, Київ) — український художник. В українському мистецтві Гнилицький в кінці 1980-х став піонером інсталяції і відеоарту у 1990-х, яскравий представник Нової хвилі. Разом із своєю дружиною, художницею Лесею Заяць, представляв Україну на Венеціанському бієннале в 2007 р.
| Олександр Анатолійович Гнилицький | ||||
|---|---|---|---|---|
| Автор фото Василь Рябченко | ||||
| Народження | 17 липня 1961 Харків | |||
| Смерть | 1 листопада 2009 (48 років) | |||
| Київ | ||||
| Країна | Україна | |||
| Жанр | інсталяція, живопис, графіка, скульптура, фотографія | |||
| Навчання | Харківське державне художнє училище | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | трансавангард | |||
Біографія
Олександр Гнилицький народився в Харкові в 1961 р. В 1980 р. закінчив Харківське державне художнє училище, факультет театрально-декораційного живопису. В 1981—1987 рр. навчався в Українській державній академії мистецтва в Києві на відділі монументального живопису у студії Чеканюка та Стороженка. Він став одним з активних учасників Київського мистецького угруповання «Паризька комуна». У 1996 р. разом з Лесею Заяць заснував громадську організацію «Інституція нестабільних думок». Дочка Ксенія Гнилицька —художниця, член групи Р.Е.П.
Останні роки життя проживав в Мюнхені, де працював дизайнером продукції для телебачення та кіно, а також митцем-коцептуалістом для анімації. Помер 1 листопада 2009 р. в Києві від раку шкіри.
Творчість
Протягом свого творчого шляху, окрім головної ідеї — живопису, автор звертався до найрізноманітніших видів, жанрів і технік. Гнилицький опинився в числі перших українських художників, які звернулися до відео. На початку 90-х він екранізував власну поему-акцію «Спляча красуня в скляній труні». В 2000-х роках художник віддає перевагу сюжетному живопису, постмодерново перекодовуючи міфологеми персонажів культових мультфільмів, телесеріалів, казок і легенд (Чебурашка і Крокодил Гена, Штірліц і Мюллер, Фантомас, Кощій, Русалка), увіковічує дрібні побутові предмети — склянки, унітази, тенісні м’ячі, платівки — збільшуючи їх на картинах та вириваючи з оточуючого світу.
Виставки
- 1991 — «Сергей Ануфриев — Александр Гнилицкий». Галерея 1.0, Москва.
- 2005 — «Дача». Галерея «Цех», Київ.
- 2005 — «II Pause». RSVP Kulturverein, Мюнхен, Німеччина.
- 2005 — «b-painting». Галерея Л-Арт, Київ.
- 2005 — «Александр Гнилицкий. Живопись». Галерея Марата Гельмана, Москва.
- 2017 — «Олександр Гнилицький. Реальність ілюзії». Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал», Київ.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Гнилицький Олександр Анатолійович, Що таке Гнилицький Олександр Анатолійович? Що означає Гнилицький Олександр Анатолійович?