Нова́ У́шиця (до 1829 року — Літнівці) — селище в Україні, центр Новоушицької селищної територіальної громади.
| селище Нова Ушиця | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Костел Преображення Господнього | |||||
| Країна | Україна | ||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район | Кам'янець-Подільський район | ||||
| Тер. громада | Новоушицька селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA68020190010042454 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | 1439 | ||||
| Перша згадка | 1439 (586 років) | ||||
| Магдебурзьке право | 1702—1703 | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 4,56 км² | ||||
| Населення | ▼3880 | ||||
| Густота | 938,82 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 32600 | ||||
| Телефонний код | +380 3847 | ||||
| Географічні координати | 48°50′6″ пн. ш. 27°16′17″ сх. д. / 48.83500° пн. ш. 27.27139° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 273 м | ||||
| Водойма | річка Калюс | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Дунаївці | ||||
| До станції: | 48 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - автошляхами: | 102 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | с-ще Нова Ушиця, вул. Подільська, 12 | ||||
| Вебсторінка | http://novagromada.gov.ua/ | ||||
| Карта | |||||
Нова Ушиця | |||||
Нова Ушиця | |||||
Назва
За народними переказами, назва «Літнівці» походить від того, що в них знаходилась літня резиденція польських панів. В 1829 році містечко було перейменоване на Нову Ушицю. Це було пов'язане з назвою повіту, центром якого була стародавня столиця Пониззя — місто Ушиця, але через розміщення повітового містечка Ушиці на краю повіту, було визнане незручним та згідно з клопотанням дворян, повітовим стало містечко Літнівці, через присвоєння йому назви Нової Ушиці, колишній центр повіту став іменуватися Стара Ушиця.
Географічне положення
Розташоване в східній частині району на схилах гірського підвищення, що омивається річкою Калюс, за 102 км на південь від обласного центру — міста Хмельницький та за 48 км на схід від залізничної станції Дунаївці на лінії Ярмолинці — Ларга. Межує з Отроківською, Івашковецькою, Кучанською, Струзькою, Браїлівською і Заміхівською громадами. Через селище проходить давній і важливий шлях на Поділлі — з Кам'янця-Подільського на Могилів-Подільський.
Історія
Вперше назва селища згадується в середині XV століття. В 1439 році польський шляхтич Сенько одержав королівську грамоту на володіння Літнівцями й сусіднім селом Вербовець. За переказами, назва Літнівці походить від того, що там була літня резиденція польських панів.
У 1702–1703 роках Літнівці отримали привілей на Магдебурзьке право.
Після другого поділу Польщі і приєднання Поділля до Росії в 1793 році царським указом від 16 липня 1795 року було утворено низку повітів, у тому числі Ушицький повіт, до якого ввійшло й Літнівецьке староство.
В 1829 році містечко перейменували на Нову Ушицю. Це було пов'язане з назвою повіту, центром якого було містечко Ушиця на Дністрі (нині селище Стара Ушиця).
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році.
За переписом 1899 року населення Нової Ушиці складало 6 541 чоловік, з них міщан — 6 248, селян — 129, купців — 34; будинків — 739, у тому числі кам'яних — 50, крамниць — 44.
Восени 1919 року начальником залоги Нової Ушиці був полковник Армії УНР Шулай Михайло Мусійович. Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, селище надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, жителі Нової Ушиці зазнали репресій.
У 1924 році Нова Ушиця отримала статус селища міського типу.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932-1933 років померло щонайменше 183 жителі селища.
З 14 липня 1941 року по 27 березня 1944 року Нова Ушиця перебувала під німецькою окупацією. По закінченню Другої світової війни у 1946-1947 роках мешканці селища знову пережили голод.
1986 року в Новій Ушиці збудовано нове 4-х поверхове приміщення лікарні на 240 ліжок.
З 24 серпня 1991 року — в складі незалежної України.
В 1992 році відкрито історико-краєзнавчий музей.
З 1996 року розпочато газифікацію селища природним газом.
В 2014 році відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку. А 21 лютого 2014 року скинуто пам'ятник Леніну.
20 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, селище стало адміністративним центром — Новоушицької селищної громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Новоушицького району, селище увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.
Населення
| Рік | Кількість населення |
|---|---|
| 2011 | 4404 |
| 2020 | ▼ 4001 |
| 2022 | ▼ 3880 |
Мова
У селищі поширені західноподільська та південноподільська говірки, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,87 % |
| російська | 1,95 % |
| білоруська | 0,04 % |
| єврейська | 0,04 % |
| молдовська | 0,02 % |
Економіка
На території селища працюють плодоконсервний (посезонно), цегельний (періодично) та масло-заводи (постійно), а також сучасний хлібокомбінат (постійно). Поширеним є вирощування та збирання лікарських трав, за рахунок відсутності важкої промисловості та екологічності місцевості.
Об'єкти соціальної сфери
- Будинок дитячої творчості
- Ліцей №1
- Новоушицький коледж Подільського державного аграрно-технічного університету
- Новоушицький центр первинної медико-санітарної допомоги
- Відділ "Центр надання адміністративних послуг" (ЦНАП) Новоушицької селищної ради
Релігія
Природоохоронні об'єкти
- Калюський ландшафтний заказник (на північ і південь від Нової Ушиці)
- Сосна чорна (вул. Л. Українки)
- Дуб звичайний (парк культури та відпочинку)
- Берека звичайна (парк культури та відпочинку)
- Сосна чорна (парк культури та відпочинку)
- Берека лікарська (Новоушицький декоративний розсадник)
Пам'ятки історії та архітектури
- Будинок земської лікарні
- Ринкова площа з єврейськими будинками
- Плебанія
- Народний будинок
- Садиба Рингач
- Завод «Монополь»
Міста-партнери
- Насельськ, Польща
- Герсбрук, Німеччина
Персоналії
- Горобців Микола — поручник Армії УНР.
- Дзюбелюк Олександр Миколайович (1990—2014) — старший лейтенант прикордонної служби України, загинув у бою на українсько-російському кордоні.
- Кукуруза Павло (1896, Нова Ушиця — 1978, Міннеаполіс) — український видавець, редактор, педагог.
- Колубаїв Сергій Петрович (22 липня 1896, Нова Ушиця — ?) — вояк Армії УНР, козак 3-ї Залізної стрілецької дивізії; член Чеської академії наук.
- Шевчук Борис Іванович — вояк батальйону «Айдар», загинув у боях за Луганськ.
- Мовчан Олександр Андрійович (1932—2006) — радянський, український актор театру і кіно.
- Філатов Юрій Миколайович (30 липня 1948 р.) — український веслувальник на байдарці, дворазовий олімпійський чемпіон 1972 та 1976 рр.
- Давидюк Дмитро Петрович (21 листопада 1991—2022) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни.
- Холявко Руслан Володимирович (1981-2023) — головний сержант Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни.
Галерея
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Нова Ушиця, Що таке Нова Ушиця? Що означає Нова Ушиця?