Нерубайське

Неруба́йське — село в Україні, адміністративний центр Нерубайської сільської громади Одеського району Одеської області. Населення становитьприблизно 8558 осіб. Герб села є промовистим.

село Нерубайське


Герб	Прапор

Вознесенська церква — пам'ятка культурної спадщини

Область

Тер. громада

Нерубайська сільська територіальна громада

Код КАТОТТГ

UA51100230010045417

Основні дані

Засноване

1795

Перша згадка

1795 (230 років)

Населення

8558

Площа

8,06 км²

Густота населення

1061,79 осіб/км²

Поштовий індекс

67661

Телефонний код

+380 482

Географічні дані

Географічні координати

46°32′48″ пн. ш. 30°37′50″ сх. д. / 46.54667° пн. ш. 30.63056° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

40 м

Водойми

Хаджибейський лиман

Місцева влада

Адреса ради

67661, Одеська обл., Одеський р-н, с. Нерубайське, пл. Партизан, 4

Сільський голова

В. Л. Юрківський

Карта

Нерубайське

Мапа

Нерубайське у Вікісховищі

Історія

Слов'янська назва села має прозору форму Нерубайське й походить від не рубати. Відомо, що в давнину на території села, як і взагалі на берегах Хаджибейського лиману, мешкали українські козаки. За легендою, між козаками й турками, які також населяли цей край (звідси й тюркомовні топоніми Одеської області, зокрема турецькою за походженням є назва Хаджибей), нерідко відбувалися сутички. Одного разу обидві сторони вирішили примиритися і з цією метою уклали договір не рубатися. Про присутність у минулому козаків свідчать залишки старовинних козацьких некрополів. На місцевих кладовищах (у Нерубайському їх офіційно два) подекуди можна знайти козацькі могили. Написи на хрестах виконані старою кирилицею. Саме село засновано у 1795 році. На його території збереглися споруди ще зі старих часів: Вознесенська церква з триярусною дзвіницею (у стилі класицизму) тощо.

До 1917 року село входило до складу Одеського градоначальства.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 36 жителів села.

В історичному плані село відоме передусім завдяки радянському партизанському руху. У 1941—1942 роках на території села базувався радянський партизанський загін під командуванням Героя Радянського Союзу Молодцова-Бадаєва В.

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонували 4 окремі виборчі дільниці № 510258–510261.

Результати

зареєстровано 8222 виборці, явка 43,46 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 56,35 %, за «Опозиційну платформу — За життя» — 17,68 %, за Партію Шарія — 5,69 %. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Сергій Колебошин (Слуга народу) — 46,48 %, за Романа Зелінського (самовисування) — 22,86 %, за Сергія Боба (Опозиційна платформа — За життя) — 10,68 %.

Музей партизанської слави (катакомби)

Докладніше: Музей партизанської слави (Нерубайське)

Нерубайське відоме передусім завдяки Музею партизанської слави (меморіальний комплекс) і катакомбам, які простягаються під значною частиною населеного пункту і далі на інші райони. Під час німецько-радянської війни в катакомбах переховувалися одеські партизани. Нерубайські катакомби, як і решта одеських катакомб, утворилися внаслідок добування будівельного каменя — черепашнику, з якого у селі споруджено багато будинків. У підземеллях меморіального комплексу представлені предмети партизанського побуту й зразки зброї, на стінах наявні написи тих часів. Музей партизанської слави — єдиний офіційний вхід до просторих і багатокілометрових катакомб. У селі є інші входи до катакомб, але через те, що були часті випадки зникнення в катакомбах людей, ці входи засипали.

Населення

Нерубайське належить до найбільших сіл Одеського району та Одеської області. Його населення становить приблизно 8558 осіб. У селі живуть українці, росіяни, роми, вірмени, корейці тощо. Оскільки село розташоване неподалік від Одеси, яка характеризується відносною економічною стабільністю, населення постійно зростає завдяки приїжджим, зокрема з інших країн. Переважна більшість населення користується російською мовою. Багато корінних мешканців говорить українською мовою, нерідко суржикізованою. Етнічні групи, що компактно проживають у селі (скажімо, роми), часто спілкуються своєю мовою.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 7107 осіб, з яких 3317 чоловіків та 3790 жінок.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 8516 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	76,29 %
російська	18,86 %
циганська	3,27 %
румунська	0,79 %
болгарська	0,23 %
вірменська	0,23 %
білоруська	0,05 %
гагаузька	0,01 %

Освіта й охорона здоров'я

У Нерубайському діють два загальноосвітні навчальні заклади, а саме: Нерубайський академічний ліцей № 1, Нерубайська загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів. У селі працює будинок культури, у якому функціонує школа мистецтв. Медичне обслуговування населення здійснює Нерубайська амбулаторія.

Транспорт

Через Нерубайське проходять дороги районного значення, які виходять на об'їзну дорогу та київську трасу (автошлях М05E95 (Київ — Одеса). За радянських часів між Нерубайським і Одесою було регулярне автобусне сполучення. Сьогодні сполучення здійснюють маршрутні таксі № 84 (кінцева зупинка селище НАТІ, яке підпорядковане Нерубайській сільській громаді), № 87 (так само) і № 87Н (кінцева зупинка «Дачний масив Орлівка»).

Пам'ятки

Вознесенська церква^[d];
Братська могила 4 радянських воїнів^[d], загиблих при звільненні села 8 квітня 1944 року;
Пам'ятник землякам^[d], загиблим в Великій Вітчизняній війні;

Відомі особи

Слабченко Михайло Єлисейович (1882—1952) — український історик і правник, академік.
Петрик Анастасія Ігорівна (нар. 2002) — українська співачка, переможниця міжнародного пісенного конкурсу «Дитяче Евробачення 2012».
Петрик Вікторія Ігорівна (нар. 1997) — українська співачка, переможниця дитячої «Нової хвилі-2010».
Чебикін Олексій Якович (1949) — український учений, доктор психологічних наук, професор.

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)