Нерв

Нерв (лат. nervus) — тонка волокнина в організмі людини, хребетних і більшості безхребетних тварин, що відходить від головного або спинного мозку і є складовою частиною розгалуженої системи, яка керує діяльністю організму.

Нерв являє собою покриту оболонкою структуру, що складається з пучка нервових волокон, в основному, представлених аксонами нейронів і підтримувальною їх нейроглією.

Периферійний нерв складається з декількох пучків аксонів, покритих оболонками зі шваннівських клітин, а також декількома сполучнотканинними оболонками: ендоневрій покриває кожен мієлінізований аксон, кілька таких аксонів об'єднуються в пучки, вкриті периневрієм. Кілька пучків, разом з кровоносними судинами і жировими включеннями, вкриті загальною оболонкою, епіневрієм, і становлять нерв.

Будова нерва

Периферичний нерв складається з кількох пучків нервових волокон. Нервове волокно являє собою довгий відросток нейрона — аксон, який передає нервові імпульси, вкритий оболонкою з шваннівських клітин. Мієлінізовані волокна, на відміну від немієлінізованих, оточені також і мієліновою оболонкою..

До складу мієлінових оболонок входять мієлін та шваннівські клітини нейроглії. Оболонки дуже важливі для передачі й збільшення швидкості нервового імпульсу. Кровоносні та лімфатичні судини знаходяться в цих оболонках.. Мієлін надає нервам білий колір, безмієлінові мають сірий колір..

Кількість волокнин у нервів зазвичай складає від тисячі до десятків тисяч, тим не менш може сильно варіювати — в зоровому нерві людини їх більше ніж 1 млн, а деякі нерви безхребетних можуть складатись всього з декількох волокнин. По кожній волокнині нервовий імпульс передається ізольовано, не заходячи на інші. Нервові волокнини можуть передавати сигнал тільки в одному напрямку, тому вони можуть бути або відцентровими, тобто руховими, які передають інформацію до виконавчих органів, або доцентровими, тобто чуттєвими, які передають інформацію від рецепторів. Волокнини об'єднані в пучки, вкриті оболонкою зі з'єднувальної тканини — перинервієм. Від оболонки всередину пучка проникають тонкі прошарки — ендоневрій. Декілька пучків, разом з кровоносними та лімфатичними судинами й жировими включеннями, вкриті загальною оболонкою, епінервієм, і являють собою нерв..

Класифікація нервів

Нерви поділяються на:

чутливі (аферентні, доцентрові ) — складаються з дендритів чутливих нейронів, проводять імпульс збудження з рецептору у центральну нервову систему;
змішані — складаються з дендритів і аксонів, проводять імпульс у двох напрямках (з рецептора в ЦНС і навпаки);
рухові (еферентні, відцентрові ) — складаються з аксонів нейронів руху, проводять імпульс зі ЦНС у виконавчі органи (м'язи і залози).

За характером іннервованих органів нерви поділяють на вегетативні і соматичні. Вегетативні забезпечують діяльність внутрішніх органів, залоз внутрішньої й зовнішньої секреції, кровоносних і лімфатичних судин. Соматичні є чутливими та руховими нервами, що іннервують м'язи (у хребетних — скелетні), шкіру, суглоби.

За глибиною знаходження розрізняють поверхневі, або шкіряні, і глибокі, або м'язові нерви.

В хребетних існують черепні нерви — з'єднані з головним мозком, і спинномозкові — з'єднані зі спинним мозком.

Черепні нерви

Докладніше: Черепні нерви

Черепні нерви беруть початок у відповідних їм ядрах головного мозку, крізь отвори в основі черепа, як правило, надалі розгалужуються на голові й шиї, та лиш блукаючий нерв розгалужується ще в грудинній і черевній порожнинах.

Нюховий нерв (лат. nervi olfactorii) — відповідальний за нюхову чутливість.
Зоровий нерв (лат. Nervus opticus) — пара черепних нервів, за якими зорові подразнення, сприйняті чутливими клітинами сітківки, передаються в головний мозок.
Окоруховий нерв (лат. nervus oculomotorius) — пара черепних нервів, що відповідає за рух очного яблука, підняття повік, реакцію зіниць на світло.
Блоковий нерв лат. nervus trochlearis — пара черепних нервів, яка іннервує верхній косий м'яз (лат. m. obliquus superior), що повертає очне яблуко назовні та вниз.
Трійчастий нерв є змішаним. Трьома його гілками (лат. ramus ophthalmicus — V1, ramus maxillaris — V2, ramus mandibularis — V3) через Гассерів вузол (ganglion trigeminale) йде інформація від верхньої, середньої та нижньої третин обличчя відповідно. Кожна гілка несе інформацію від м'язів, шкірних і більових рецепторів кожної третини обличчя. В Гассеровому вузлі інформація сортується за типом, та вже інформація від м'язів усього обличчя йде до чуттєвого ядра трійчастого нерва, розташований білою частиною в середньому мозку (частково заходить на міст); кожна інформація від усього обличчя прямує в «головне ядро» (лат. nucleus pontinus nervi trigemini), яке розташоване в мосту; а більова чутливість в nucleus spinalis nervi trigemini, що йде від моста через довгастий мозок у спинний. Трійчастому нерву належить також рухове ядро (лат. nucleus motorius nervi trigemini), що знаходиться в мосту й відповідає за іннервацію жувальних м'язів.
Відвідний нерв (лат. nervus abducens) — черепні нерви, які іннервують латеральний прямий м'яз (лат. m. rectus lateralis) і відповідають за відведення очного яблука.
Лицевий нерв (лат. nervus facialis) — виходить з мозку між Варолієвим мостом і довгастим мозком, іннервує мімічні м'язи обличчя. Також у складі лицевого нерва проходить проміжний нерв, відповідальний за іннервацію слізної залози, стремінцевого м'яза і смакової чутливості двох передніх третин язика.
Присінково-завитковий нерв (лат. nervus vestibulocochlearis) — нерви спеціальної чутливості, які відповідають за передачу слухових імпульсів, які надходять з вестибулярного відділу внутрішнього вуха.
Язико-глотковий нерв (лат. nervus glossopharyngeus) забезпечує:
- рухову іннервацію шилоглоткового м'яза (лат. m. stylopharyngeus), підіймаючого глотку;
- іннервацію привушної залози (лат. glandula parotidea) забезпечуючи її секреторну функцію;
- загальну чутливість глотки, мигдаликів, м'якого піднебіння, євстахієвої труби, барабанної порожнини;
- смакову чутливість задньої третини язика.
Блукаючий нерв (лат. n.vagus) є змішаним, забезпечує:
- рухову іннервацію м'язів м'якого піднебіння, глотки, гортані, а також поперечно-посмугованих м'язів стравоходу;
- парасимпатичну іннервацію гладких м'язів легенів, стравоходу, шлунка і кишківника (до селезінкового вигину ободової кишки), а також м'язів серця. Також впливає на секрецію залоз шлунку і підшлункової залози.
Додаткові нерви (лат. nervus accessorius) містять рухові нервові волокна, що іннервують м'язи, відповідальні за нахили та повороти голови, підняття плеча і приведення лопатки до хребта.
Під'язикові нерви (лат. nervus hypoglossus) відповідають за рух язика.

Спинні нерви

Спинні (спинномозкові) нерви беруть початок у спинному мозку і керують функціями інших частин тіла. У людей 31 пара спинномозкових нервів: 8 шийних, 12 грудних і 5 поперекових, 5 крижових і 1 куприковий. У шийному відділі спинномозкові нерви беруть початок вище відповідного хребеця (тобто нерв, що починається між черепом і першим шийним хребцем, називається першим спинним нервом). Від грудної області до куприкової нерви починаються нижче відповідних хребців. Тому є складності при іменуванні спинного нерва, що бере початок між сьомим верхнім і першим нижнім (так званий восьмий спинний нерв). У поперековій та крижовій областях корінці нервів знаходяться в межах мішка твердої мозкової оболонки.

Спинні нерви утворені двома групами пучків нервових волокон. Еферентні являють собою відростки нервових клітин передніх рогів спинного мозку, об'єднані в його рухові задні корінці. Аферентні являють собою відростки нервових клітин спинномозкових вузлів, об'єднані в його чутливі передні корінці. Утворений злиттям передніх з задніми корінцями стовбур спинного нерва розгалужується після виходу з міжхребцевого отвору. Передня гілка направляється до передніх відділів тулуба і кінцівок, задня — до потилиці, задніх відділів шиї та тулуба, сполучна до найближчого вузла симпатичного стовбура. Оболонкова гілка іннервує окістя хребця і тверду оболонку спинного мозку.

Деякі передні гілки утворюють нервові сплетення. Шийне сплетення утворене чотирма, рідше п'ятьма верхніми спинними нервами, плечове - нижніми шийними та двома верхніми грудними. Передні гілки інших грудних нервів, т. зв. міжреберних нервів, сплетень не утворює. Поперекове сплетення сформоване передніми гілками дванадцятого грудного та перших трьох і частково четвертого поперекових нервів, крижове — п'ятого, частково четвертого поперекових нервів та чотирьох крижових нервів. Поперекове та крижове сплетення разом складають попереково-крижове сплетення.

Патологія

У патології нервів розрізняють травматичні ушкодження, запалення (неврити) та пухлини. Якщо запалення вражає відразу багато нервів, воно є поліневритом.

Пухлини

Найбільш ранній симптом залучення нерва пухлиною — це сильні болі вздовж нього. При подальшому розвитку патології можуть бути анестезії, парези або паралічі з дегенеративною атрофією м'язів у зоні ураженого нерва, клінічна картина стає такою ж, як при перерізанні нерва. Розрізняють 3 основні категорії пухлин

Перейшли на нерв з навколишніх тканин. Гістологічне походження у них може бути різне — саркоматозне, карциноматозне. Метастази з інших органів у нерви практично не зустрічаються.
Характерні виключно для нервової тканини — невринома чи неврома, неврогліома, невроміксома.
Пухлини шкірних нервів — неврофіброми, що виходять з піхви нервового волокна, безліч яких у сукупності викликають хворобу неврофіброматоз (хвороба Реклінгаузена).

Травматичні ушкодження нерва

Ушкодження нервів супроводжуються повною чи частковою втратою чутливості, рухової та вегетативної функцій, спричинених порушенням провідності імпульсів. Розрізняють відкриті та закриті ушкодження нервів. Вогнепальні поранення розглядають як окрему групу відкритих ушкоджень. Може спостерігатися анатомічна перерва нервового стовбура або ушкодження всередині нього. Розрізняють такі ушкодження:

Стиснення нерва — притискання ствола через шкіру. Причиною може бути придушення чужорідним тілом, у тому числі, наприклад, бинтом, при переломах зміщеною кісткою або її мозолю, фіброзними спайками або пухлиною. При цьому нервові волокна залишаються безперервними, проте в них відбуваються зміни, серйозність яких залежить від сили та тривалості несприятливого впливу — від незначного набряку до незворотного руйнування нервових тканин в області застосування тиску.

Контузія нерва — при цьому спостерігається набряк, геморагічні інфільтрати з вторинними фіброзними розростаннями всередині самого нерва, які розпадаються та стискають нервові волокна.
Розтяг нерва — зазвичай при сильному відведенні кінцівки.
Вивих нерва — дуже рідко.
Порушення цілості нерва — розріз, розрив, у своїй відразу ж відбувається повний параліч всіх м'язів, іннервованих цим нервом, надалі настає млявий параліч: паралізовані м'язи перероджуються, поступово атрофуються, їх тонус знижується. Повністю зникає чутливість у зоні, іннервованій цим нервом. Ця зона з часом звужується.

Якщо пошкоджені не всі волокна нервового стовбура, і пошкодження не порушує безперервність нервових волокон, а тільки травмує їх, то можна спостерігати різні ступені порушення рухової та чутливої функцій, або призводити до неповного паралічу або анестезії.

Захворювання

До захворювань нервів відносяться неврит, плексит, радикуліт, солярит та деякі інші.

Невріт

Неврит — запалення стовбура периферичного нерва. Неврити можуть бути викликані різними причинами, наприклад інфекціями (дифтерія, бруцельоз, малярія, тифи, герпес, кір, грип), отруєннями зовнішніми (алкоголем, миш'яком, ртуттю, свинцем) або внутрішніми (цукровий діабет, тиреотоксикоз), переохолодженням, гіповітамінозами, судинними та іншими порушеннями, травмами, здавленням нервів при деяких захворюваннях. За темпом розвитку неврити бувають гострі, підгострі та хронічні. Паренхіматозний неврит, який може бути при туберкульозі, цукровому діабеті та ін. викликає руйнування нервових волокон і мієлінових оболонок. Інтерстиціальний неврит, характерний для лепри, амілоїдозу та ін., викликає хворобливі зміни в сполучній тканині нерва — в судинах і оболонках нервового стовбура. При інфекційних невритах нерідко є ознаки як інтерстиціального, так і паренхіматозного невритів. Клінічна картина захворювання нерва залежить від виконуваних ним функцій. У більшості нервів є рухові, чутливі та вегетативні волокна, що викликає парези, атрофії м'язів, порушення чутливості, а також порушення в судинній і травній системах. Першими ознаками невриту є болі й відчуття оніміння. До рухових порушень відносяться парези та паралічі окремих м'язів або м'язових груп, погіршення і випадання рефлексів. До вегетативних розладів відносяться ціаноз, місцева набряклість, пітливість, випадання волосся, зміна пігментації.

Радикуліт

Радикуліт — захворювання корінців спинномозкових нервів, що супроводжується болями та порушенням чутливості, іноді й периферичними парезами. Основними причинами радикуліту є остеохондроз хребта, при цьому дистрофія міжхребцевих дисків може супроводжуватись їх зміщенням. До рідкісних випадків відносяться випадки виникнення при вроджених вадах розвитку хребта, захворюваннях внутрішніх органів, запально-дистрофічних ураженнях хребта та суглобів, пухлинах периферичної нервової системи, кістково-зв'язувального апарату, гінекологічних хворобах, травмах хребта, інфекціях. Залежно від локалізації умовно виділяють попереково-крижовий, шийно-грудний та шийний радикуліт.

Плексіт

Плексит — захворювання нервового сплетення. Залежно від локалізації умовно виділяють плексит шийного, плечового, попереково-крижового сплетінь. До плекситів можна віднести ураження сонячного сплетення, яке є вегетативним сплетінням — Солярит. Найчастіше хворіють окремі стовбури, пучки та гілки певного сплетення. Двосторонній плексит зустрічається рідше одностороннього. Початковою стадією захворювання є невралгічна, що характеризується спонтанними болями та болями, що виникають або посилюються при рухах, тиску на сплетення, його пучки та нерви, що відходять від нього. При паралітичній стадії розвиваються млявий параліч, парези та (або) порушення чутливості та вегетативно-трофічні порушення в області, іннервованій ураженою частиною сплетіння.

Див. також

Нервова система
Спинномозкові нерви
Черепні нерви