Микола Данилович Ханенко (16 (6) грудня 1693, Лохвиця — 27 січня (7 лютого) 1760, Глухів) — політик і державний діяч Гетьманщини, генеральний хорунжий в 1741–1760 роках, дипломат, мемуарист, двоюрідний внук гетьмана Михайла Ханенка і син полковника Данила Ханенка, учасник елекції (обрання) 22 лютого 1750 р. гетьманом Лівобережної України Кирила Розумовського у Глухові.
| Микола Ханенко | |
|---|---|
| Народився | 16 (6) грудня 1693 Лохвиця |
| Помер | 27 січня (7 лютого) 1760 (66 років) Глухів |
| Діяльність | політик, дипломат, мемуарист |
| Галузь | політика[1], дипломатія[1], військова служба[1] і мемуарна літератураd[1] |
| Знання мов | російська[1] і латина[1] |
| Титул | шляхтич |
| Конфесія | православний |
| Рід | Ханенки |
| Батько | Данило Ханенко |
Біографія
Навчався в Київській Академії, потім у Львові. З 1710 року — на військовій службі, з 1717 року — військовий, 1721 року — старший військовий канцелярист (помічник генерального писаря), довірена особа гетьманів Івана Скоропадського і Павла Полуботка. У травні 1723 року Павло Полуботок вислав Ханенка в складі депутації («від усього малоруського народу») до Петербурґу домагатися дозволу на обрання гетьмана; тут Ханенко разом з Полуботком був ув'язнений у Петропавловській фортеці. В 1726 році Ханенко повернувся в Україну і був призначений суддею Стародубського полку (1727–1738), згодом стародубським полковим обозним. Протягом 1735–1739 років брав участь у російсько-турецькій війні в Криму як наказний стародубський полководець. За військові заслуги 1738 року призначений генеральним бунчужним, 1740 року — членом Генерального Суду, а з 1741 року — генеральним хорунжим і був ним до кінця життя.
Законодавча діяльність
Ханенко працював у «Комісії перекладу і зведення правних книг малоросійських» — кодифікаційній комісії для складання кодексу «Права, за якими судиться малоросійський народ» («Права, по которымъ судится малороссійскій народъ») (1728–1743). Впродовж 1745–1748 років Ханенко знову їздив до Петербурґу з домаганням відновити гетьманську владу в Україні.
За Гетьмана К. Розумовського Ханенко був одним з керівників Генеральної військової канцелярії.
Ханенко — мемуарист
Ханенко був високоосвіченою людиною; залишив листування зі своїм сином Василем (частина опублікована в «Чернігівських Губернських Відомостях» (рос. «Черниговских Губернских Ведомостях»), 1852), відомі «Щоденники» (рос. Дневники), що охоплюють події 1719–1754 років, цінне джерело до історії України («Дневник» за 1727–52 pp. надрукований у КСт. 1883–84 й окремо, К. 1884; «Дневник» за 1719–21 pp. і «Партикулярний журнал» за 1754 теж опублікований у КСт. 1896; «Дневник» за 1732–33 — у «Черниговских Епархиальных Известиях», 1865; «Діаріуш или журнал» за 1722 року видав О. Бодянський у «Чтениях», 1858, І).
Ханенко залишив багатий архів з цінними історичними матеріалами: україно-московські договори (так звані «гетьманські статті»), конституції польських сеймів, укази царського уряду XVII–XVIII століть, службові й родинні папери, рукопис «Краткое описание Малороссийского края», Бендерська конституція 1710 року.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Ханенко Микола Данилович, Що таке Ханенко Микола Данилович? Що означає Ханенко Микола Данилович?