Мец

Мец (фр. Metz) — місто та муніципалітет у Франції, адміністративний центр регіону Лотарингія та департаменту Мозель. Населення — 121 695 осіб (2022).

Мец Metz


Країна	Франція
Регіон	Гранд-Ест
Департамент	Мозель
Округ	Мец
Код INSEE	57463
Поштові індекси	57000, 57050, 57070
Координати	49°07′13″ пн. ш. 6°10′40″ сх. д.^{H G O}
Висота	162 - 256 м.н.р.м.
Площа	41,94 км²
Населення	121 695 (2022)
Густота	2882,1 ос./км²
Розміщення

Влада
Мер Мандат	François Grosdidier 2020-2026
Офіційна сторінка
Мец на Вікісховищі

Муніципалітет розташований на відстані близько 290 км на схід від Парижу.

Історія

Римський період

Поселення стародавніх людей біля Меца існували, за наявними даними, вже тисячі років до н. е. Незадовго до римської навали тут було головне поселення кельтського племені медіоматриків, які дали назву місту. У часи римського панування на цьому місці стояло місто Диводур (Divodurum). У 451 році місто захопив Аттіла.

Середньовіччя

Мец був столицею королівства Австразія протягом двох століть у франкський період, з 511 по 751 рік. При розпаді Франкської імперії Мец став столицею володінь Лотаря.

Тамплієри оселилися в цьому вільному місті Священної Римської імперії в останні десятиліття XII століття. Окрім тамплієрів, у Меці також діяли госпітальєри Малого Святого Іоанна та Тевтонські лицарі Святої Єлизавети, засновані поблизу Порт-де-Аллеман (Брами Німців). Перше пожертвування Ордену Тамплієрів датується 1147 роком; саме наприкінці XIII століття тамплієри перенесли свою штаб-квартиру на південний захід від міста, поблизу церкви Сен-П'єр-о-Ноннен. Між 1180 і 1210 роками Мец процвітав як вільне імперське місто, потім став одним з трьох єпископств, що розділяли Францію та Німеччину. Автор міської хроніки XV століття Жан Обріон особисто брав участь у багатьох описаних ним подіях, зокрема війнах французів із бургундцями.

Докладніше: Мессенська республіка

З 1234 року Мец перетворився на самостійний суб'єкт імперії, який мав усі атрибути суверенної держави: уряд, верховний суд, фінанси, незалежну зовнішню політику. Це була Мецька комуна на чолі із олігархією, що також відома як Мессенська республіка. Найважливіші справи життя міста вирішувала Велика Рада, до якої, крім міського патриціату, входили 25 представників від міських ремісників, так звані Comtes jurés (присяжні). Проте реальна влада у місті належала «парагіям» – кланам мессенської міської аристократії. Існувало 6 парагій, що представляли великі квартали міста. Усі значні місця під управлінням міста займали представники парагій. Кожна парагія мала своє військо, резиденцію, герб, печатку. Республіку представляв глава міста – метр-ешевен, якому допомагали 12 ешевенів. Судову владу здійснювали «Тринадцять». У їхньому підпорядкуванні були сержанти, які виконували функції міської поліції. Метр-ешевен та «Тринадцять» призначали «Сім військових», які забезпечували безпеку міста та командували солдатами. Опосередковано місто представляли так звані пенсіонери, які отримували від міста щорічні виплати за послуги. До них належали сеньйори, що оточували Мец, служили місту в дні небезпеки, а також доктора права і теології, що представляли інтереси міста при папському дворі та в імперських справах.

Перебуваючи у вигідному географічному положенні, Мец рано перетворився на важливий торговельний та ремісничий центр франко-імперського прикордоння. На додаток до ярмарків у святкові дні та трьох щотижневих ринкових днів проводилося п'ять великих ярмарків: Сен-Клеман (5-8 травня), Сент-Етьєн (3 серпня), ярмарок Сент-Марі (15 серпня), Сен-Арну (16 серпня та 11 жовтня) та Великий жовтневий ярмарок. Майже постійний потік товарів приносив із собою певну частку податків, що поповнювали скарбницю. Воно надсилало до Лотарингії, Голландії, Льєжзького єпископства, німецьким князівств свої вина, залізо, папір, аркебузи, зацукровані сливи мірабель, зацукрований мигдаль та анісові цукерки, а натомість отримувало дублену шкіру, сири, спеції, вовняні тканини, тріску, оселедець, солоного лосося тощо. Ці товари потім відправлялися до Франції, отримуючи при цьому значні прибутки. Це був склад для книгарень з Льєжа та Амстердама, солі з Дьєза, худоби з Вогезів, розкішних коней з Німеччини та бренді, секрет виробництва яких було розкрито в регіоні Пон-а-Муссон з виноградних вичавок. Мец також був великим банківським центром. Середовищем лихварства були площа та вулиця Менял, де розташовувалися міняльні контори, які контролювали обмін грошей. Корпорація змінював, скасована 1406 р., впливала на муніципальні закони, що регулювали діяльність інших ремесел.

У пізньому Середньовіччі він став одним із шедеврів міської фортифікації. З цієї причини Мец, майже перший у Європі (1324 року), став використовувати гармати.

Юридично Мец був частиною Священної Римсьокї імперії. Представники Меца приносили німецьким імператорам клятву вірності, одержуючи натомість підтвердження своїх вольностей, правий і привілеїв. Але влада імператорів над Мецем була номінальною, вони мали сил і коштів змусити Мец підкоритися своєї волі. Так було в 1399 р. Венцеслав Люксембург не зміг відібрати в Меца дане йому раніше право вищої юстиції – бана (24 травня 1399). Зміцнення королівської влади у Франції у XIV ст. дозволило їй втручатися у справи Лотарингії та Меца. Франкомовний Мец був пов'язаний із Францією культурними та економічними узами, а завдяки контролю над папами королі Франції мали у Меце лояльних стосовно них єпископів. Деякі сеньйори Меца були пенсіонерами Франції та брали участь у її війнах. Після конфлікту 1373-1376 років. єпископи більше не наважувалися йти на протистояння з міською комуною.

В умовах великої схизми, коли було два папи, два римські королі (Венцеслав Люксембург і Рупрехт Віттельсбах) і два ворогуючі угруповання у Франції (бургійони і арманьяки), Мецу важко було залишатися нейтральним: він прийняв бік Рупрехта і бургійонів. У відповідь 1405 року герцог Людовик I Орлеанський, союзник Люксембургів, спільно з Робертом, герцогом Бара, графствами Нассау, Саарбрюк, Саарверден, Зальм і сеньорією де Булэй почав війну з Мецом. Внутрішній розгардіяж, так звана «жакерія» 1405 р., призвела до поразки мессенців у битві при Женетру 24 листопада 1405 р., яка, на щастя для міста, не стала катастрофою. У 1407 р. герцог Карл Лотаринзький, найнятий комуною капітан за 10 тис. франків 1 тис. франків щорічної пенсії, спочатку здобув перемогу у битві біля Корні-сюр-Мозель, а потім рішучу — біля Шампіньєлі. За захоплених графів баронів та сеньйорів Мец отримав викуп від 30 (за барона) до 60 тис. екю (за графа). Наприкінці того ж року в Парижі було вбито Людовика Орлеанського. 1408 року було укладено мир з ворожиними сеньйорами.

Відновлення Сторічної війни 1415 року призвело до припинення тиску на комуну з боку Франції. Втім того ж року комуна вступила у конфлікт з Анрі де Ла Туром, сеньйором Сольсі, 1423 року почалася війна з Карлом Лотаринзьким. У вересні 1427 р. почалася війна між Мецем та герцогом Карлом Лотаринзьким, відома в історії як «війна за кошик яблук». Мир було укладено 1431 року, а 1433 року на 10 років було укладено союз з новим герцогом Лотарингії Рене, і люксембурзькою герцогинею Єлизаветою фон Герліц.

У 1430-х роках французький король Карл VII став готуватися до захоплення Меца. Але до початку 1440-х років такі плани обмежували нападами французьких капітанів, зокрема Жана Потона де Сентрайля, із загонами мародерів (екоршерів) на мецькі володіння. Найбільшою спробою поставити Мец у залежність від Франції був похід Карла VII в союзі з Лотарингією у вересні 1444 р. та облога міста до 25 лютого 1445 року. Мец зрештою сплатив королю викуп у 84 тис. золотих флоринів, списав борги за 30 років герцогству Лотаринзькому, але зберіг свою свободу.

Небезпека втрати незалежності залишалася для Меца актуальною і надалі. Так було в червні 1450 р. Рене Лотаринзький, якого підтримав король Франції, звинуватив місто у порушенні миру, укладеного в 1445 р., вимагаючи виплати 100 тис. золотих екю штрафа. Коли містянивідповіли відмовою, він встановив торговельну блокаду міста з боку герцогств Лотарингії та Бару, але допомогу комуні надало герцогство Бургундія. Блокаду було знято 1453 року.

У 1470 р. почалася відкрита війна між Бургундією та Францією, що поставило під загрозу економіку та безпеку Меца. Загрозу було знято 1472 року. 1473 року було відбито чергову атаку Лотарингію на місто. У 1470-ті рр. в Меці оформилася пробургундська партія, яка виступала за союз Меца з герцогом Бургундським, спрямований, насамперед, проти герцогств Лотарингії та Бару і Франції, що стояла за ними. Лідерами цієї партії були Андре де Рінек та Філіп Декс. 1476 року було витримано чергову облогу Лотарингії.

Міська округа Меца, складалася із земель Порсайї, Порт-Мозель і Отр-Мозель, якими керували мери, що призначалися урядом Меца. За кількістю жителів Мец був одним із найбільших міст імперії. У XIV ст. кількість жителів Меца дорівнювала приблизно 25 тис., поступаючись у цьому відношенні тільки Кельну. У XV ст. кількість жителів Меца могла досягати 40 і навіть 60 тис. осіб. Але того ж року французька королівська канцелярія оголосила багате абатство Горз під протекцією та захистом, що дозволяло тримати французьку залогу поблизу Меца на постійній основі.

Докладніше: Реформація у Франції

Хоча більшість жителів міста підтримали Реформацію, французький король Генріх II Валуа зголосився бути їхнім покровителем і успішно обороняв місто від Габсбургів (1552).

За підсумками Тридцятирічної війни всі три єпископії були офіційно закріплені за Францією.

Новітній час

Під час франко-прусської війни чергова облога Меца німцями тривала 52 дні.

З 1871 до 1918 року та в 1940-1944 роках Мец входив до складу Німеччини. Місто традиційно мало потужні фортифікаційні споруди; Вобан свого часу писав королю, що «фортеці захищають провінції королівства, а Мец — державу загалом». Німецька адміністрація побажала знести укріплення та прокласти на їхньому місці бульвари та набережні. Зі старовинних укріплень вціліли лише грандіозні Ворота Німців. Свій нинішній вигляд старе місто та його спальні райони набули після Другої світової війни. Навіть сьогодні за архітектурою можна розрізнити «французький» та «німецький» Мец.

До 2015 року муніципалітет перебував у складі регіону Лотарингія. Від 1 січня 2016 року належить до нового об'єднаного регіону Гранд-Ест.

Визначні пам'ятки

З пам'яток архітектури та культури Меца найбільшою популярністю користуються два середньовічні мости Небіжчиків, оперний театр середини XVIII століття та собор Святого Стефана, один із найширших і найвищих у Франції. У ньому можна споглядати вітражі не лише XIII—XIV ст., а й XX століття — роботи авангардистів Марка Шагала та Жака Війона.

Період німецького панування наклав свій відбиток на вигляд міста. На одному з острівців на Мозелі височіє велика лютеранська церква — Новий храм, освячений у 1904 році у присутності кайзера Вільгельма II. Його прообразом послужив романський Шпаєрський собор — усипальниця німецько-римських імператорів. Знахідки, виявлені під час розкопок давньоримських терм, експонуються у філії краєзнавчого музею. Також у місті збереглася базиліка Сен-П'єр-о-Ноннен, найдавніша з церков Лотарингії, що збереглися, а, можливо, і всієї Франції.

1971 року відкрився університет Меца, який зараз носить ім'я знаменитого уродженця міста — поета Поля Верлена. У 2010 році відкрився найбільший у Франції за межами Парижа виставково-музейний Центр Помпіду в Меці.

Демографія

Динаміка населення (Cassini-EHESS і Insee 2009 ):

Розподіл населення за віком та статтю (2006):

Стать

Всього

До 15 років

15-24

25-44

45-64

65-85

Понад 85

Чоловіки

60 350

10 694

11 599

18 697

13 270

5559

531

Жінки

64 076

9706

11 809

17 927

14 807

8363

1464

Статево-вікова піраміда
Чоловіки	Вік	Жінки
531	85 +	1464
802	80-84	1922
1338	75-79	2042
1568	70-74	2283
1851	65-69	2116
2271	60-64	2415
3155	55-59	3718
3973	50-54	4307
3871	45-49	4367
3712	40-44	4063
4253	35-39	3890
4924	30-34	4224
5808	25-29	5750
6891	20-24	7112
4708	15-20	4697
3720	10-14	3141
3375	5-9	3024
3599	0-4	3541

Економіка

2010 року серед 84 867 осіб працездатного віку (15—64 років) 58 552 були активними, 26 315 — неактивними (показник активності 69,0%, у 1999 році було 66,2%). З 58 552 активних мешканців працювали 50 264 особи (26 165 чоловіків та 24 099 жінок), безробітними було 8288 (4316 чоловіків та 3972 жінки). Серед 26 315 неактивних 12 244 особи були учнями чи студентами, 5297 — пенсіонерами, 8774 були неактивними з інших причин.

У 2010 році в муніципалітеті числилось 52774 оподатковані домогосподарства, у яких проживали 108665,0 особи, медіана доходів виносила 17 243 євро на одного особоспоживача

Сусідні муніципалітети

Лоррі-ле-Мец, Плаппевіль	Вуаппі, Ла-Макс	Сен-Жульєн-ле-Мец
Ле-Бан-Сен-Мартен, Лонжвіль-ле-Мец	Пн	Ванту, Куенсі
	Зх Мец Сх
	Пд
Монтіньї-ле-Мец, Марлі	Пуї	Арс-Лакенексі, Пельтр

Спорт

У місті функціонує професійний футбольний клуб «Мец»

Галерея зображень

Середній міст через річку Мозель.
церква Сен-П'єр-о-Ноннен (380 р.) — найдавніша церква Франції.
церква Тампль Неф (1901 р.).
Собор Сент-Етьєн (XIII ст.), з фресками Марка Шагала.
Собор Сент-Етьєн (інтер'єр)
Оперний театр (1738-1753), Плас де ла Комеді
Площа Плас де Шаррон.
церква Сент-Сеґолен (XIII та XIX ст.)
церква Сен-Мартен-де-Мес
Брама Німців (фр. La porte des Allemands)
Брама Серпануаз
Став Сен-Семфор'єн.

Уродженці

Анрі Байо (*1924 — †2000) — французький футболіст, нападник.
Жан-Армель Кана-Біїк (*1989) — камерунський футболіст, захисник.
Луї Ле Пренс (1841—1890) — французький винахідник
Вільгельм Баур де Бетац (1883—1964) — німецький офіцер, генерал-лейтенант люфтваффе
Жак Шарр'є (* 1936) — французький актор і кінопродюсер.

Міста-побратими

Велика Британія, Глостер (англ. Gloucester)
Чехія, Градец Кралове (чеськ. Hradec Králové)
США, Канзас-Сіті (англ. Kansas City), Міссурі
Ізраїль, Карміель (івр. כַּרְמִיאֵל)
Франція, Сен-Дені (фр. Saint-Denis), Реюньйон
Німеччина, Трір (нім. Trier)
КНР, Їчан (кит. 宜昌, піньїнь: Yíchāng)
Україна, Чернівці

Цікаві факти

У місті-побратимі Чернівцях є вулиця Міста Мец.

Див. також

Список муніципалітетів департаменту Мозель
9377 Мец — астероїд, названий на честь міста.