Метеор

Метео́р (грец. μετέωρος, «небесний»), «зорепад» — явище, що виникає за згоряння в атмосфері Землі дрібних метеорних тіл (наприклад, уламків комет чи астероїдів). Аналогічне явище вищої інтенсивності (яскравіше −4 зоряної величини) називається болідом. Давня назва — літа́вець.

Метеор


Метеор у Вікісховищі

Історія

Перші документальні відомості про метеори виявлено у давньоєгипетському папірусі, який зберігається в Ермітажі. Його датовано близько 2000 до н. е. У давньоруських літописах перші записи про боліди стосуються 1091 року. Правильне пояснення природи метеорів як явищ, пов'язаних із влітанням до атмосфери Землі позаземних тіл, вперше дав Е. Хладні (1794).

Опис

Розрізняють спорадичні метеори та потокові — метеорні дощі. Зазвичай метеори спалахують на висотах нижче 120 км і згасають на висотах понад 60 км (більшість — на висотах 80—90 км). Метеорне тіло невеликих розмірів здебільшого повністю випаровується в атмосфері Землі. Іноді його маса за час польоту дуже зменшується й до Землі долітають тільки рештки, які зазвичай встигають охолонути, коли космічну швидкість погасив опір повітря. Їх називають метеоритами.

Відомо три види метеоритів: кам'яні, залізні та залізно-кам'яні. Іноді метеорити знаходять через багато років після їхнього падіння. Особливо багато знайдено залізних метеоритів. За вмістом радіоактивних елементів визначають вік метеоритів. Він різний, а найстаріші метеорити мають вік 4,5 млрд років.

Під час польоту метеорити обплавляються й покриваються чорною скоринкою. Один з таких^{[джерело?]}^{[сумнівно — обговорити]} «чорних каменів» вмурований у стіну Кааби (у Мецці) і є предметом релігійного поклоніння.

Див. також

Міжнародна метеорна організація