Микола Якович Марр (груз. ნიკოლოზ მარი; рос. Марр Николай Яковлевич; 25 грудня 1864 (6 січня 1865), Кутаїсі, Грузія — 20 грудня 1934, Ленінград, СРСР) — радянський лінгвіст-сходознавець, історик, етнограф, археолог, академік Петербурзької академії наук, віце-президент АН СРСР. Після Жовтневого перевороту став широковідомий як автор псевдонаукової яфетичної теорії, що панувала в радянському мовознавстві у 1930–1950-х роках.
| Марр Микола Якович | |
|---|---|
| груз. ნიკოლოზ მარი | |
| Народився | 25 грудня 1864 (6 січня 1865)[2][4][5] Кутаїсі, Кавказьке намісництво, Російська імперія[1] |
| Помер | 20 грудня 1934[1][2][…](69 років) Ленінград, РСФРР, СРСР[1] ·інсульт |
| Поховання | Козацьке кладовище Олександро-Невської лавриd |
| Країна | Російська імперія Російська СФРР СРСР Британська імперія[6] |
| Діяльність | антрополог, мовознавець, есперантист, вірменознавець, археолог, викладач університету, етнолог, письменник, філолог |
| Галузь | сходознавство, етнографія, languages of the Caucasusd, есперанто і вірменознавство |
| Відомий завдяки | археологія |
| Alma mater | Східний факультет СПбДУd |
| Науковий керівник | Viktor von Rosend |
| Відомі учні | Борис Піотровськийd, Генко Анатолій Несторовичd, Джавахішвілі Іване Олександрович, Ivan Meshchaninovd, Joseph Orbelid, Акакій Шанідзе, Vasily Abaevd, Aleksandr Borovkovd, Roman Gelgardtd, Solomon Katsnelsond, Філін Федот Петрович, Фрейденберг Ольга Михайлівна, Anatoly Yakobsond і Zaurbek Kurazovich Malʹsagovd |
| Знання мов | есперанто, російська[2][7], грузинська, вірменська, англійська, шотландська ґельська, французька[6], німецька[6] і італійська[6] |
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний університет, Institute for Linguistic Studiesd і Російська національна бібліотека |
| Членство | Російська академія наук, Академія наук СРСР і Петербурзька академія наук |
| Magnum opus | яфетична теорія |
| Партія | ВКП(б) |
| Діти | Yury Marrd |
| Нагороди | |
| |
Біографічні відомості
Народився на Кавказі в місті Кутаїсі. Закінчив кутаїську гімназію. Директором гімназії на той час був український педагог та етнограф, член Старої громади, Олександр Стоянов, який в умовах тотальної русифікації субсидіював видання гімназійного журналу грузинською мовою («Доля»), де відбувся літературний дебют Миколи Марра як історика. У 1890 р. закінчив Петербурзький університет, згодом став професором цього ж університету. У 1912 р. обраний дійсним членом Петербурзької академії наук. Зробив вагомий внесок у вірмено-грузинську філологію, зокрема дослідив і опублікував низку давніх пам'яток вірменської та грузинської літератур, започаткував серію «Тексти та розвідки з вірмено-грузинської філології» (рос. Тексты и разыскания по армяно-грузинской филологии, 1900—1913). Досліджував також кавказькі мови (картвельські, абхазьку), історію, археологію й етнографію Кавказу.
Нагороди
- Лауреат премії імені В. І. Леніна Комуністичної академії суспільних наук.
- Нагороджений Орденом Леніна.
Бібліографія
- Марр Н. Я. Избранные работы, тт. 1–5. М. — Л., 1933—1937;
- Грамматика древнеармянского языка. Этимология, СПБ, 1903;
- Основные таблицы к грамматике древнегрузинского языка с предварительным сообщением о родстве грузинского языка с семитическими, СПБ, 1908;
- Грамматика чанского (лазского) языка с хрестоматией и словарем, СПБ, 1910.
- Марр Н. Я. Книжная легенда об основании Киева на Руси и Куара в Армении ; Заметки по яфетическим клинописям / Н. Я. Марр. — Б. м. : Ленингр. Гублит, 1924?. – 54 с. [Архівовано 13 серпня 2020 у Wayback Machine.]
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Марр Микола Якович, Що таке Марр Микола Якович? Що означає Марр Микола Якович?