Луї Маль

Луї Маль (фр. Louis Malle; 30 жовтня 1932, Тюмері, Нор, Франція — 23 листопада 1995, Беверлі-Гіллз, Лос-Анджелес, США) — французький кінорежисер, сценарист і продюсер.

Луї МальLouis Malleголова журі Каннського кінофестивалю^[d] Дата народження30 жовтня 1932Місце народженняТюмері
ФранціяДата смерті23 листопада 1995 (63 роки)Місце смертіЛос-Анджелес, СШАГромадянство ФранціяПрофесіяРежисер
сценаристAlma materІнститут перспективних досліджень кінематографу^d і Інститут політичних досліджень ДітиChloe Malle^d, Justine Malle^d і Manuel Malle^d IMDbID 0001501 Нагороди та премії

Приз Французького синдикату кінокритиків за найкращий французький фільм (1956)

Золота пальмова гілка (1956)

приз Луї Деллюка (1957)

премія БАФТА за найкращий фільм (1975)

United Nations Awards^d (1975)

National Society of Film Critics Award for Best Director^d (1981)

премія БАФТА за найкращу режисерську роботу (1982)

Los Angeles Film Critics Association Award for Best Foreign Language Film^d (1987)

приз Луї Деллюка (1987)

премія «Сезар» за найкращу режисуру (1988)

David di Donatello for best foreign screenplay^d (1988)

премія «Сезар» за найкращий фільм (1988)

премія «Давид ді Донателло» найкращому іноземному режисеру (1988)

премія «Сезар» за найкращий оригінальний або адаптований сценарій (1988)

премія БАФТА за найкращу режисерську роботу (1989)

премія «Давид ді Донателло» найкращому іноземному режисеру (1990)

BAFTA Academy Fellowship Award^d (1991)

Європейский кіноприз найкращому сценаристу^d (1988)

Британська академія телебачення та кіномистецтва

Сезар

Луї Маль у Вікісховищі

Біографія

Народився 1932 року у Франції. Вивчав політологію в Сорбонні, але покинув студії заради кінематографії в IDHEC (Institut des hautes études cinématographiques). Починав як оператор та співрежисер фільму Жака-Іва Кусто «У світі безмовності» (1956), що отримав «Оскара» та «Золоту пальмову гілку» Каннського фестивалю.

Першою самостійною роботою була стрічка «Ліфт на ешафот» (1958). Наступний фільм — «Коханці» (1958) з Жанною Моро у головній ролі — був сприйнятий дуже неоднозначно через досить відверті як на той час еротичні сцени. Він порушував теми-табу і в наступних своїх фільмах: «Блукаючий вогник» (1963), «Вада серця» (1971), «Лакомб Люсьєн» (1974). Маль, який працював і у Франції, і в Сполучених Штатах, також належить до когорти режисерів французької «нової хвилі», яким притаманне прагнення втілити у творах власний досвід і відчуття. Проте, на відміну від інших представників «нової хвилі», він завжди прагнув до різноманітності тем і жанрів. Маль також працював як режисер-документаліст. Серед його документальних стрічок — «Примарна Індія» (1969), «Людське, надто людське» (1974), «Площа Республіки» (1974), «Країна Бога» (1985).

З 1981 р. і аж до своєї смерті Луї Маль перебував у шлюбі з американською актрисою Кендіс Берген.

Луї Маль помер у Лос-Анджелесі 1995 року.

Фільмографія

1956 — У світі безмовності / Le monde du silence (док., з Жак-Івом Кусто)
1958 — Ліфт на ешафот / Ascenseur pour l'échafaud
1958 — Коханці / Les Amants
1960 — Зазі в метро / Zazie dans le métro
1961 — Приватне життя / Vie privée
1963 — Блукаючий вогник / Le Feu Follet (Франція — Італія)
1965 — Віва, Марія! / Viva Maria! (Франція — Італія)
1967 — Злодій / Le Voleur (Франція — Італія)
1968 — Три кроки в маренні / Tre Passi Nel Delirio (Франція — Італія; епізод «Вільям Вілсон»)
1971 — Порок серця / Le souffle au cœur
1973 — Лакомб Люсьєн / Lacombe Lucien (Франція — ФРН — Італія)
1975 — Чорний місяць / Black Moon (Франція — ФРН — Італія)
1977 — Чарівне дитя / Pretty Baby (США)
1980 — Атлантик-Сіті / Atlantic City (США — Канада — Франція)
1981 — Моя вечеря з Андре / My Dinner with Andre (США)
1984 — Зломники / Crackers (США)
1985 — Затока Аламо / Alama Bay (США)
1987 — До побачення, діти / Au revoir, les enfants (Франція — ФРН)
1990 — Мілу у травні / Milou en Mai (Франція — Італія)
1992 — Збиток / Damage (Велика Британія — Франція)
1994 — Ваня на 42-й вулиці / Vanya on 42nd Street (США)