Іва́н Семе́нович Лито́вченко (нар. 8 липня 1921, Бугрувате — пом. 27 травня 1996, Київ, Україна) — український художник декоративного та монументального мистецтва; член Спілки художників України з 1954 року; дійсний член Академії архітектури України. Чоловік художниці Марії Литовченко, батько художниці Наталії Литовченко.
| Литовченко Іван Семенович | |
|---|---|
| Народження | 8 липня 1921 Бугрувате, Чернеччина, Охтирська волость, Охтирський повіт, Харківська губернія, Українська СРР[1] |
| Смерть | 27 травня 1996 (74 роки) |
| Київ, Україна | |
| Країна | СРСР Україна |
| Навчання | Львівська національна академія мистецтв |
| Вчитель | Севера Іван Васильович, Сельський Роман Юліанович і Манастирський Вітольд Антонович |
| Діяльність | художник |
| Член | Національна спілка художників України |
| У шлюбі з | Литовченко Марія Тимофіївна |
| Діти | Литовченко Наталія Іванівна |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Премії | |
| Нагороди | |
Біографія
Народився 8 липня 1921 року у селі Бугруватому (тепер Охтирський район Сумської області, Україна). Учасник німецько-радянської війни. 1954 року закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (викладачі Вітольд Манастирський, Євген Арофікін, Микола Бавструк, Іван Севера, Роман Сельський).
Жив у Києві в будинку на вулиці Академіка Філатова № 10а, квартира № 13. Помер у Києві 27 травня 1996 року.
Творчість
Працював у жанрі декоративного (художнє ткацтво) та монументально-декоративного мистецтва. Серед робіт:
- геральдичні панно на склепінні центрального залу залізничного вокзалу станції Київ-Пасажирський (1955);
- тематичний килим «Україна в сім'ї братніх республік» (1957; Національний музей українського народного декоративного мистецтва);
- панно «Дружба народів» в аванзалі Головного павільйону Виставки передового досвіду в народному господарстві УРСР (1958, у співавторстві з Валерієм Ламахом, Іваном Скобалом та Іваном Тихим);
- оформлення станції метро «Завод Більшовик» (нині — «Шулявська», 1963);
- художнє оздоблення палацу культури «Іскра» в Маріуполі (1970, у співавторстві з Валерієм Ламахом та Ернестом Котковим);
- гобелени (у співавторстві з Марією Литовченко)
- «Радянська Україна» (1960; Національний музей українського народного декоративного мистецтва);
- «Тарас Шевченко і Україна» (1960);
- «Гуцульщина» (1961);
- «Верховино, світку ти наш» (1965);
- «Пробудження» (1968);
- «Коліївщина» (1968);
- «Пісня про козака Вуса» для Палацу одруження в місті Олександрії (1969, у співавторстві з Марією Литовченко і Володимиром Прядкою);
- «Весілля» (1969);
- «Гімн життю» (1970);
- «Леся Українка» (1970);
- «Музами натхненна» (1972);
- «Іван-Побиван» (1976);
- «Народні месники» (1975);
- «Земля квітує» (1978);
- «Світанок» (1979);
- «Світочі науки» (1980-ті);
- «Творчість» (1982);
- «Дружба» (1982);
- «На землі Черкаській» (1984, Черкаський краєзнавчий музей);
- «Героїчна Волинь» (1987);
- «Прометей» (1989);
- «Витоки слов'янської писемності» (1989—1990, триптих);
- «Троїсті музики» (1990);
- «Птах фенікс» (1990);
- «Закохані» (1990);
- «Музика» (1991);
- «Пісня» (1991);
- «Молитва» (1991);
- «Тривога» (1991);
- «Боротьба» (1992);
- «Поет» (1991);
- «Вир» (1993);
- «Двоє» (1993);
- «Дума про Україну» (1995);
- «Реквієм» (1996);
- мозаїки
- на житлових будинках на проспекті Берестейському у Києві (1960—1970-ті, у співавторстві з Марією Литовченко і Володимиром Прядкою);
- в інтер'єрах ресторану «Метро» у Києві (1960, не збереглися);
- в інтер'єрах Київського річкового вокзалу (1961);
- «Ікар» у Бориспільському аеропорту (1965, у співавторстві з Валерієм Ламахом та Ернестом Котковим, не збереглися);
- на житлових та адміністративних будівлях у Прип'яті та на Чорнобильській АЕС (1970—1980-ті).
Брав участь у республіканських виставках з 1957 року, всесоюзних з 1967 року, зарубіжних з 1958 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1994 році та посмертні у 1997, 2001, 2011, 2016 роках.
Відзнаки
- Нагороджений орденами «Знак Пошани», Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985);
- Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1991 року;
- Національна премія України імені Тараса Шевченка (1998, посмертно; разом з Марією Литовченко за гобелен-триптих «Витоки слов'янської писемності» в Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського).
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Литовченко Іван Семенович, Що таке Литовченко Іван Семенович? Що означає Литовченко Іван Семенович?