Леопольд фон Ранке

Ранке, Леопольд фон (нім. Leopold von Ranke; 21 грудня 1795, Віе, Тюрингія — 23 травня 1886, Берлін) — офіційний історіограф Пруссії (з 1841 р.), який розробив методологію сучасної історіографії, засновану на абсолютизації архівних джерел і прагненні до історизму. Ввів в академічну практику історичні семінари, з яких вийшло багато талановитих істориків.

Леопольд фон Ранке
Leopold von Ranke
Портрет Леопольда фон Ранке, Адольф Йебенс, 1875
Народився	21 грудня 1795(1795-12-21) Віе
Помер	23 травня 1886(1886-05-23) (90 років) Берлін
Поховання	Sophienkirche^d
Країна	Німецька імперія
Національність	Німець
Діяльність	історик, науково-педагогічний працівник, викладач університету, письменник
Alma mater	Лейпцизький університет
Галузь	Історик
Заклад	Берлінський університет
Посада	Історіограф Прусської держави^d
Науковий ступінь	доктор наук
Вчителі	Готфрід Герман
Відомі учні	Albert Hauck^d Adolf Holm^d^[1]
Аспіранти, докторанти	Albert Hauck^d Philipp Jaffé^d Грановський Тимофій Миколайович Heinrich von Sybel^d^[2]
Членство	Сербське вчене товариство^d Society of Serbian Letters^d Німецький археологічний інститут Петербурзька академія наук Угорська академія наук Американська академія мистецтв і наук Російська академія наук Прусська академія наук Нідерландська королівська академія наук Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей Геттінгенська академія наук Баварська академія наук Туринська академія наук^[3]
Рід	Ranke family^d
Батько	Gottlieb Israel Ranke^d
Мати	Friederike Lehmicke^d
Брати, сестри	Friedrich Heinrich Ranke^d Karl Ferdinand Ranke^d Ernst Ranke^d
У шлюбі з	Clarissa Graves^d
Діти	Otto von Ranke^d^[4] Maximiliane von Ranke^d^[4] Fridhelm von Ranke^d^[4] Albrecht von Ranke^d^[4]
Нагороди	Почесний громадянин Берліна^d
Леопольд фон Ранке у Вікісховищі

Біографія

Дитинство Ранке минуло в середовищі суворої лютеранської релігійності та консервативності. Батько Ранке був юристом, всі його нащадки — духовними особами.

Навчався в Дондорфській монастирській школі, потім Шульпфорті та в Лейпцизькому університеті.

Був членом Німецького археологічного інституту, Нідерландської королівської академії наук, членом-кореспондентом Санкт-Петербурзької академії наук.

Праці

• Історія романських і германських народів з 1494 до 1535 р. (1824).
• Державці і народи Південної Європи в XVI—XVII ст.(1834—1836).
• Німецька історія в епоху реформації (1839—1847).
• Дванадцять книг прусської історії (1874).

Учні

• Едуард Вінкельманн