Лев Сапіга (біл. Леў Сапега, Leŭ Sapieha, лит. Leonas Sapiega, пол. Lew Sapieha; 4 квітня 1557, Островно, нині Бешенковицький район Вітебської області Республіки Білорусь — 7 липня 1633, Вільно (нині Вільнюс), Литва) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського і всієї Речі Посполитої, великий канцлер литовський, великий гетьман литовський (1625—1633), дипломат і політичний мислитель.
Лев Сапіга | |
|---|---|
| Народився | 1557 Островно |
| Помер | 7 липня 1633 Вільно |
| Поховання | костел святого Михаїла (Вільнюс)d[1] |
| Підданство | Велике Князівство Литовське |
| Національність | русин |
| Діяльність | дипломат, політик, військовослужбовець |
| Знання мов | польська |
| Титул | шляхтич |
| Посада | дипломат, великий канцлер литовський, великий гетьман литовський |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Сапіги |
| Батько | Іван Сапігаd[1] |
| Мати | Богдана Друцька-Конопляd[1][2] |
| Брати, сестри | Григорій Сапіга, Андрій Сапіга[d] і Ганна Сапігаd |
| У шлюбі з | Дорота Фірлей-Збаразька, Гальшка (Єлизавета) Радзивілл |
| Діти | Ян Станіслав Сапіга[3], Хриштоф Михайло Сапігаd[4], Казимир Лев Сапега[4], Ганна Сапігаd[4], Катерина Сапігаd[3], Криштоф Сапігаd[3], Андрій Сапіга[d][3] і Микола Сапіга[d][4] |
| На картині — Лев Сапега (невідомий художник — 1617 р.) | |
герб «Сапегів» | |
Державні посади
Син Івана Сапеги та його дружини — княжни Ганни Сангушко. Службу починав писарем у міській канцелярії міста Орші (його батько був Оршанським старостою). На посаді міського писаря прослужив до особистого знайомства з королем і великим князем Стефаном Баторієм. У 1581 році став писарем Великого князівства Литовського. Спільно з тодішніми канцлером і підканцлером він брав участь у створенні Головного Трибуналу ВКЛ. З 1581 року став королівським писарем при Стефані Баторії, потім маршалком Сейму (1582) та підканцлером литовським (з 1585 по 1589-й) і великим канцлером Великого князівства Литовського (з 1589 по 1623 роки). Добровільно відмовився від цієї посади, щоб посилити свій вплив і вплив клану Сапіг у Великому князівстві Литовському і всій Речі Посполитій.
Разом з Остафієм Воловичем брав участь у підготовці найважливішого юридичного документа ВКЛ — Статут Великого князівства Литовського 1588 р.
З 1621 року — воєвода віленський, з 1625 — великий гетьман Великого князівства Литовського. Проявив себе як військовий діяч і дипломат на прикінцевому етапі Лівонської війни (1558–1583). Сформований ним на власні кошти гусарський полк успішно діяв в битві при Великих Луках і облозі Пскова.
Пізніше очолював посольства Великого князівства Литовського, що укладали мирні договори з Федором I Іоановичем і Борисом Годуновим (1600). У смутні часи брав участь у підготовці інтервенції військ Речі Посполитої в Московське князівство, підтримував Лжедмитрія I і Лжедмитрія II. В його Слонімському маєтку виховувався Лжеівашка I — Ян Фаустін Луба, який нібито був сином Марини Мнішек від Лжедмитрія II.
Двоюрідний брат Лева Сапіги, Іван (Ян) Петро Сапіга, в 1608–1611 роках очолював військо Речі Посполитої під час інтервенції до Московії.
Сім'я
Був двічі одружений. Перша дружина — Дорота Фірлей-Збаразька, вдова князя Стефана Збаразького, син Іван Станіслав. Друга дружина — Гальшка (Єлизавета) Радзивілл, донька Христофора Миколи Радзивілла (Перуна). Брат Григорій Сапега.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Лев Сапіга, Що таке Лев Сапіга? Що означає Лев Сапіга?