Кюї Цезар Антонович

Цезар Антонович Кюї (уроджений Цезарій-Веніамін Кюї, Cesarius-Benjaminus Cui; 6 (18) січня 1835, Вільнюс — 13 березня 1918, Санкт-Петербург) — російський композитор та музичний критик, член «Могутньої купки» і Бєляєвського гуртка, професор військової фортифікації, інженер-генерал.

Кюї Цезар Антонович
фр. César Cui рос. Це́зарь Анто́нович Кюи́
Основна інформація
Дата народження	18 січня 1835(1835-01-18)^[1]^[…]
Місце народження	Вільнюс, Російська імперія^[4]
Дата смерті	24 березня 1918(1918-03-24)^[5](83 роки)
Місце смерті	Петроград, Російська СФРР^[6]^[4]
Причина смерті	інсульт
Поховання	Тихвінське кладовище^d
Громадянство	Російська імперія
Професії	композитор, військовий інженер, письменник, офіцер, піаніст, музичний критик, військовослужбовець, інженер, критик, музикознавець
Освіта	Миколаївське інженерне училище^[d]
Вчителі	Станіслав Монюшко
Інструменти	фортепіано
Жанри	опера
Magnum opus	Mateo Falcone^d, Feast in Time of Plague^d, Mademoiselle Fifi^d, Кавказький бранець^d і Син мандарина^d
Членство	Могутня купка і Бєляєвський гурток
Заклад	Михайлівська військова артилерійська академія
Нагороди
У шлюбі з	невідомо
Брати, сестри	Aleksandr Kyui^d
Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився у Вільні у родині французького, польського й литовського походження. У 1851 році вступив до інженерного училища, 1855 року був проведений в офіцери, а в 1857 році закінчив Миколаївську інженерну академію. Залишений при ній репетитором топографії, потім викладачем фортифікації, з 1878 року — на посаді професора одночасно в трьох військових академіях: генерального штабу, інженерної та артилерійської.

Як композитор Кюї публічно дебютував в концерті імператорського музичного товариства 14 грудня 1860 року, де було виконано його скерцо, присвячене дружині Мальвіні Рафаїлівні Бамберг. Значний вплив на долю Кюї зіграло його знайомство з Балакірєвим (1857) та іншими учасниками майбутньої «могутньої купки» — Мусоргським (1857), Римським-Корсаковим (1861) і Бородіним (1864), а також з Даргомижським (1857). Пізніше Цезар Кюї брав участь у Біляєвському гуртку. У 1896—1904 роках Кюї був головою петербурзького відділення, а 1904 року обраний почесним членом Імператорського Російського Музичного Товариства.

Помер у Санкт-Петербурзі, похований в Олександро-Невській лаврі.

Творчий доробок

Творчій доробок Ц.Кюї як композитора включає:

• 14 опер, зокрема «Син мандарина» (1859), «Вільям Раткліфф» (1869), «Анджело» (1875), «Сарацин» (1898), «Капітанська дочка» (1909),
• 4 дитячі опери («Сніговий богатир» (1904); «Червона Шапочка» (1911); «Кіт у чоботях» (1912); «Іванко-дурник» (1913);
• твори для оркестру, камерних інструментальних ансамблів, фортепіано, скрипки, віолончелі;
• хори, вокальні ансамблі,
• романси (понад 250), серед яких найвідомішими є «Сожжённое письмо», «Царскосельская статуя» (слова О. С. Пушкіна), «Эоловы арфы» (слова А. М. Майкова) та інші.

Окрім того Ц. Кюї є автором ряду статей з музики та фортифікацій.