Крвавич Адам Петрович

Адам Петрович Крва́вич (31 липня 1938, Княжпіль — 2021) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1977 року. Брат скульптора Дмитра Крвавича, чоловік графіка Людмили Голоти.

Крвавич Адам Петрович

Народження	31 липня 1938(1938-07-31) Княжпіль, Добромильський повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка
Смерть	2021
Країна	Польська Республіка СРСР Україна
Навчання	Київський державний художній інститут (1967)
Вчитель	Касіян Василь Ілліч і Чебаник Василь Якович
Діяльність	художник, викладач університету
Працівник	Видавничо-поліграфічний інститут НТУУ «КПІ»
Член	Спілка радянських художників України
Брати, сестри	Крвавич Дмитро Петрович

Біографія

Народився 31 липня 1938 року в селі Княжполі (нині — Самбірський район Львівської області, Україна). 1967 року закінчив Київський художній інститут, де навчався, зокрема, у Василя Касіяна, Василя Чебаника.

Після здобуття фахової освіти працював у Києві: художником комбінату «Укрторгреклами»; із 1970 року обіймав посаду художнього редактора експериментальної редакції при видавництві «Дніпро»; у 1974—1991 роках — художник творчо-виробничого комбінату «Художник».

Протягом 1994—2011 років — старший викладач кафедри графіки Видавничо-поліграфічного інституту Національного технічного університету України. Жив у Києві, в будинку на вулиці Майорова, № 3, квартира № 142.

Помер у 2021 році.

Творчість

Працював у галузях станкової і книжкової графіки, станкового живопису. Серед робіт:

ілюстрації до книг

повість «Повій, вітре» Івана Пільгука (1968);
роман «Григорій Сковорода» Василя Шевчука (1968);
роман «Забіліли сніги» Миколи Сиротюка (1969);
збірка «Золоті меди» Максима Рильського (1974);
«Кобзар» Тараса Шевченка (1975);
«Твори» Левка Боровиковського (1981);
«Твори» Юрія Федьковича (1982, томи 1–2).

станкова графіка

ліногравюри: «Гуцулка» (1968), «Казка про Кирила Кожум'яку» (1970), «Григорій Сковорода» (1973), «Ремонт дороги» (1975), «Пилип та Ярина» (1991); серія «Євангелісти» (2002);
літографії: «Соломія Крушельницька», «А. Петрицький», «Іван Франко», «Марія Заньковецька» (обидва — 1982), «Тарас Шевченко» (1985), цикли «Народні герої України» (1986), «Українські народні думи» (1982), до драм «Украдене щастя» Івана Франка (1988), «Лісова пісня» Лесі Українки (1995);
акварельний поліптих «Лісова пісня» (1994);

живопис

«Різдвяний вертеп», «Емігранти» (обидва — 1998), «Спалена ікона» (2002), «Жива вода», «Літній день» (обидва — 2010).

Із 1966 року брав участь у різних мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися у Києві у 1983, 1999, 2003 роках.

Окремі твори зберігаються в Національному художньому музеї України у Києві, Національному музеї у Львові.

Мистецтвознавчий доробок

Автор статей:

«Літографія у розвитку мистецтва» // «Друкарство», 2004, № 4;
«Деякі проблеми проектування видань навчальної літератури» // «Друкарство», 2006, № 5;
«Шукати дорогу до себе» // «Україна. Наука і культура», 2004, випуск 32;
«Техніка літографії» // «Країна знань», 2005, № 10.

Також автор навчального посібника «Техніка літографії» (Київ, 2010).