Берна́рд (Аро́н-Бер Шимо́н) Миха́йлович Кратко́ (29 січня 1884, Варшава — 1 серпня 1960, Київ) — український радянський скульптор і педагог. Чоловік скульпторки Жозефіни Діндо з 1926 року.
| Кратко Бернард Михайлович |
|---|
|
| Народився | 17 (29) січня 1884
Варшава, Російська імперія |
|---|
| Помер | 11 серпня 1960(1960-08-11) (76 років)
Київ, Українська РСР, СРСР |
|---|
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
|---|
| Країна | Російська імперія
УНР
Українська РСР
СРСР |
|---|
| Діяльність | скульптор, педагог |
|---|
| Alma mater | Академія образотворчих мистецтв у Варшаві (1906) |
|---|
| Вчителі | Ксаверій Дуніковський і Ігнатіус Ташнер |
|---|
| Відомі учні | [⇨] |
|---|
| Заклад | Всеукраїнський художній інститут |
|---|
| Членство | Асоціація революційного мистецтва України |
|---|
| У шлюбі з | Діндо Жозефіна Костянтинівна |
|---|
- Волькензон Олександр Йосипович;
- Гаврилюк Юхим Семенович;
- Гайчук-Раздорська Таїсія Іванівна;
- Гевеке Павло Павлович;
- Гергін Тетяна Григорівна;
- Гріншпун Мойсей Гершкович;
- Давид Марія Олександрівна;
- Дараган Андрій Іванович;
- Діндо Жозефіна Костянтинівна;
- Івковська Людмила Семенівна;
- Ковальов Олександр Олександрович;
- Морозова Ганна Никифорівна;
- Орендовська Лідія Василівна;
- Петрашевич Галина Львівна;
- Пивоваров Григорій Леонтійович;
- Писаренко Анастасія Митрофанівна;
- Ражба Яків Самійлович;
- Федченко Василь Харлампійович;
- Фрідкін Борис Маркович;
- Футерман Арон Якович.
Творчість Працював у галузях станкової і монументальної скульптури, створював погруддя, портрети, композиції, пам'ятники. Серед робіт: - погруддя: «Червоноармієць» (1919, Національний художній музей України; 1924), Тараса Шевченка (1919, гіпс, Київ; 1921, гіпс, Харків), Карла Маркса (1920, не збережено), Григорія Сковороди (1923);
- композиції: «Біженці» (1920-ті), «Коваль» (1925), «Шахтарі» (1946);
- портрети: «Василь Седляр» (1920-ті), «Марія Заньковецька» (1928), «Павло Волокидін» (1934, Національний художній музей України), «Михайло Бойчук» (1934), «Петро Столярський» (1936), «Володимир Дранишников»;
- меморіальна дошка з барельєфом страчених декабристів у Києві на вулиці Михайла Грушевського, № 14 (1925);
- серія горельєфів та барельєфів для Палацу Культури у Щербинівці на Донеччині (1932—1935);
- пам'ятники: Якову Свердлову у Єнакієвому (1951), Володимиру Леніну на шахті імені Челюскінців у Сталіно (1953), Жозефіні Діндо (1955), Миколі Щорсу в Житомирі (у співавторстві з Петром Ульяновим та Максом Гельманом).
Разом із дружиною прикрасив портал будинку Селянського санаторію в Одесі. Брав участь у конкурсах на проєкт пам'ятника Тарасові Шевченкові на його могилі в Каневі (1926, 1933). Виноски - Було встановлене на місці пам'ятника Олександру II, біля колишнього Купецького саду (тепер Національна філармонія України); знищене денікінцями.
- Перша премія Товариства заохочення мистецтв.
|
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Кратко Бернард Михайлович, Що таке Кратко Бернард Михайлович? Що означає Кратко Бернард Михайлович?