Панас Кочура

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проєкту.

Панас Кочу́ра (справжні ім'я і прізвище Кочур Панас Федорович; нар. (18 липня) 1905, Кролевець — пом. 5 листопада 1976, Київ) — український радянський письменник, прозаїк; член Спілки письменників України з 1954 року. Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора (1975).

Панас Кочура

Народився	18 липня 1905(1905-07-18) Кролевець, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер	5 листопада 1976(1976-11-05) (71 рік) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Берковецьке кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	письменник
Сфера роботи	творче та професійне письмо^d^[1]
Знання мов	українська^[1]
Членство	Національна спілка письменників України
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився 5 [18] липня 1905(19050718) року у місті Кролевці (тепер Сумська область, Україна) в сім'ї робітника. З 1913 року навчався в трирічній школі, потім у реальному училищі, яке пізніше реорганізоване у семирічну школу, яку він закінчив 1921 року.

Працював на Кролевецькому механічному заводі, у мандрівній театральній трупі Чернігівської губернської політпросвіти. Впродовж 1924–1927 років — секретар, голова Чапаєвської сільської ради Кролевецького району. В 1927 році покликаний до Червоної армії, два роки навчався в артилерійському училищі. Під час служби в 1929 році потрапив в аварію і тяжко захворів. З того часу був прикутий до ліжка. Член КПРС з 1956 року.

Помер 5 листопада 1976 року. Похований в Києві на Міському кладовищі «Берківцях» (ділянка № 74).

Творчість

«Родина Сокорин» (журнал «Українська література», 1945, № 12; окремо — Київ, 1962; повість про боротьбу українського народу проти німецьких окупантів);
«Остання подорож» (журнал «Вітчизна», 1951, № 3; оповідання присвячене Тарасу Шевченку);
«Окрилені» (1953, у співавтостві із Миколою Ятком; повість про колгоспне життя повоєнних років);
«Світлий ранок» (1954; роман про Визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького);
«Вогні юності» (1957; повість про колгоспне життя повоєнних років);
«Золота грамота» (1960, роман про події Франко-російської війни 1812 року, революційну діяльність декабристів);
«Апостоли правди» (1969, роман про події Франко-російської війни 1812 року, революційну діяльність декабристів);
«Із іскри — полум'я» (1972, роман про події Франко-російської війни 1812 року, революційну діяльність декабристів);
«Сичі на дзвіниці» (1974, про підпільні гурти в Україні напередодні революційних подій 1905—1907 років);
«Початок вічного» (1977, про підпільні гурти в Україні напередодні революційних подій 1905—1907 років);
«Блакитна мрія. Довга ніч» (1987).

Пам'ять

Ім'ям письменика названо одну з вулиць Кролевця і середню загально-освітню школу № 1.

[1]