Кочубей Семен Васильович

Семен Васильович Кочубей (15 (26) жовтня 1725 — 13 (24) грудня 1779) — генеральний обозний за правління гетьмана Кирила Розумовського (1751—1764 рр.) та Другої Малоросійської колегії (з листопада 1764 до грудня 1779), ніжинський полковник (1746—1751 рр.), бунчуковий товариш (бл.1743), генерал-майор (1764), таємний радник (1776).

Семен Васильович Кочубей

Генеральний обозний

1751 — 1779

Попередник:

Яків Лизогуб

Спадкоємець:

не призначався

Ніжинський полковник

1746 — 1751

Попередник:

Іван Божич (1742–1746 рр.)

Спадкоємець:

Петро Розумовський (1753–1771 рр.)

Народження:

26 (15) жовтня 1725
с. Диканька Полтавського полку (сьогодні — смт Диканька Полтавської області).

Смерть:

24 (13) грудня 1779 (54 роки)
Глухів

Країна:

Гетьманщина

Освіта:

Києво-Могилянська академія

Рід:

Кочубеї

Батько:

Василь Васильович Кочубей (? — 1743)

Мати:

Марфа (Анастасія) Данилівна Апостол

Діти:

Михайло, Надія

Нагороди:

Походження та навчання

Семен Кочубей мав двох видатних дідів. По материній лінії — це гетьман Данило Павлович Апостол (1654—1734), а по батьковій — генеральний писар Василь Леонтійович Кочубей (1640—1708).

Батько Кочубей Василь Васильович (1680—1743) — був полтавським полковником (1727—1743 рр.)

С. Кочубей в 1743 році здобув освіту в Києво-Могилянській академії.

Державна служба

Початок

Починав діяльність близько 1743 року бунчуковим товаришем у Полтавському полку.

29 березня 1746 року був призначений Ніжинським полковником.

Після обрання у лютому 1750 року в Глухові гетьмана Кирила Розумовського делегацію вдячної старшини очолив Семен Кочубей. Разом з ним до Петербурга для подяки імператриці Єлизаветі Петрівні їздили генеральний бунчужний Дем'ян Оболонський, бунчуковий товариш Ілля Журман та генеральний суддя Іван Пиковець.

Урядування в Глухові

З призначенням гетьманом Кирила Розумовського зайняв уряд Генерального обозного 12 жовтня 1751 року. Тобто, став другою людиною в державі.

У царському указі від 15 жовтня 1751 р. вказувалися причини призначення Кочубея:

«за Ево добропорядочную службу, и знатнія також де служби, и особливою верность Предковъ Его к нашему Государю Родителю»

Реформування

В листопаді 1751 р. Семен Кочубей з дозволу гетьмана Війська Запорозького Кирила Розумовського здійснює реформу, що була направлена на централізацію артилерійського відомства. В підпорядкування Генерального обозного надавались всі прибутки полкових артилерій. Крім того, полкові артилерії згодом повністю підпорядковувались Генеральній артилерії. Були також визначені завдання відомства: супровід гетьманського війська, підготовка позицій польової та облогової артилерії.

Зі створенням Другої Малоросійської колегії був перепризначений 10 листопада 1764 року Генеральним обозним. За відсутності генерал-губернатора графа Петра Рум'янцева головував у колегії С.Кочубей. В 1767 р. він отримав Орден святої Анни.

З 1772 і до самої смерті 13 грудня 1779 року паралельно обіймав посаду обозного Канцелярії генеральної артилерії.

Родина

14 січня 1746 р. С.Кочубей одружився з Ксенією Герасимівною Демешко-Стрешенцовою — двоюрідною сестрою Кирила та Олексія Розумовських. На весілля, що проходило в будинку графа Олексія, завітала навіть сама імператриця Єлизавета Петрівна, яка подарувала нареченим обручки.

У подружжя Кочубеїв народилось двоє дітей. Донька Надія в листопаді 1765 р. одружилась з капітаном Потьомкіним. Син Михайло (1751-?) одружився в 1776 році на 15-річній доньці бунчукового товариша Степана Лашкевича — Агафії.

Помер С. Кочубей 13 (24) грудня 1779 р. у Глухові. Похований у кам'яній церкві с. Дубовичі Ніжинського полку (нині с. Дубовичі Кролевецького району Сумської області).

Внук, прем'єр-майор Михайло Семенович Кочубей (1751-?) був власником села Триби.

Тут, у Трибах, народився правнук, Семен Михайлович Кочубей (1769 — 29 квітня (11 травня) 1838) — відомий малоросійський землевласник та благодійник з роду Кочубеїв. Дійсний статський радник, полтавський повітовий і губернський предводитель дворянства.