Коваль Олександр Іванович

Коваль Олександр Іванович (7 травня 1945(19450507) — 26 вересня 2018) — український, радянський кінорежисер-документаліст та кінооператор. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1991). Народний артист України (1993). Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (1997). Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка 2006 року — за видатний внесок у розвиток вітчизняного кіномистецтва.

Коваль Олександр ІвановичДата народження7 травня 1945Місце народженняс. Жердова, Броварський район, Київська область, УРСРДата смерті26 вересня 2018 (73 роки)Місце смертіКиїв, Україна Громадянство СРСР → УкраїнаAlma materВсеросійський державний інститут кінематографії Професіякінорежисер-документаліст, кінооператорНапрямдокументалістикаЧленствоНаціональна спілка кінематографістів України Нагороди

IMDbID 13207124

Біографія

Народ. 7 травня 1945 р. в с. Жердова Київської обл. в родині селянина.

Працював слюсарем на заводі (1961—1963), освітлювачем на студії «Укркінохроніка» (1963—1966), на Західно-Сибірській та Далекосхідній студіях хроніки (1968—1969).

З 1969 р. — оператор і режисер Української студії хронікально-документальних фільмів.

Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1971).

Викладав у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого.

Був членом Національної спілки кінематографістів України.

Помер 26 вересня 2018 року.

Фільмографія

Створив документальні фільми:

«Сектор мовчання» (1970, Приз II Республікнаського кінофестивалю «Молоді — молодим», Дніпропетровськ, 1971; Срібна медаль Міжнародного кінофестивалю «Кіномарина-73», Одеса, 1973)
«Леся Українка» (1971, у співавт.)
«Мій давній друг» (1972)
«Відкрий себе» (1972, оператор)
«Крила Перемоги», «Майбутнє починається сьогодні» (1973)
«9 травня і на все життя» (1974, Приз IV Республіканського кінофестивалю дитячих та юнацьких фільмів, Суми, 1975)
«Три тренери», «Про друзів-товаришів»,
«Шлях до тунелю» (1975, Диплом Республіканського кінофестивалю в Жданові, 1975, Приз «Срібний голуб» Міжнародного кінофестивалю, Лейпциг, 1976)
«Кононови» (1975, Головний Приз IV Республіканського кінофестивалю «Молоді — молодим», Харків, 1976)
«Після уроків», «У відповіді кожний» (1976)
«Григорій Іванович Петровський», «Рейс дружби», «Хліб України ювілейного року» (1977)
«Україна сьогодні» (1978. Диплом журі IV Республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Кременчук, 1978)
«Маланчине весілля» (1979. Диплом і приз ЦК ЛКСМУ на X Республіканському кінофестивалі «Молодість», Київ, 1979; Диплом і приз «Срібний голуб» Міжнародного кінофестивалю документальних короткометражних фільмів, Лейпциг, 1979; Головний приз і диплом журі режисеру за плідний авторський пошук V Республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Ворошиловград, 1980)
«Отак і пишу. Остап Вишня» (1982)
«На червоній косі» (1986)
«Як нам майбутнє дається» (1987)
«Поріг» (1988)
«На Різдво» (1988)
«Притулок», «Тарас» (1989)
«Ой горе, це ж гості до мене» (1989, оператор і співавт. сценар.; реж. П. Фаренюк)
«Перед іконою» (1990)
«Дім. Рідна земля» (1991)
«Світ Параски Горицвіт» (1992, реж. П. Фаренюк)
«Грішна Доза з Криворівні» (1993)
«Терновий вінок», «Гряди по мені», «Неофіти»,
«А ще не сьома печатка» (1995, з циклу «Заповіти Йосифа Сліпого»)
«Світ Любомири» (2000, Інтерньюз-Україна; про Л. Бойчишин, вдову М. Бойчишина)
«Гамлет з хеппі-ендом» (2003, Гран-прі «Золотий кадр» на кінофестивалі «Кінолітопис-2004», Київ)
«У село приїхало кіно» (2012, співавт. сценарію) та ін.