Карл Ауер фон Вельсбах

Карл Ауер фон Вельсбах (нім. Carl Auer von Welsbach, 1 вересня 1858, Відень; †4 серпня 1929, Мельбінг, Каринтія) — австрійський хімік та підприємець. Засновник Трайбахер Індусрі АҐ (Treibacher Industrie AG) та Товариства Ауера в Берліні.

Карл Ауер фон Вельсбах
нім. Carl Auer von Welsbach
Народився	1 вересня 1858(1858-09-01)^[1]^[2]^[…]  Відень, Австрійська імперія^[4]
Помер	4 серпня 1929(1929-08-04)^[1]^[2]^[…](70 років)  Mölbling^d, Перша австрійська республіка
Поховання	Гітцінзький цвинтар^d
Країна	Австрія
Діяльність	фізик, хімік, винахідник
Галузь	хімія, Фероцерій, gas mantle^d, неодим, дідим і празеодим
Alma mater	Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Науковий керівник	Роберт Вільгельм Бунзен
Вчителі	Adolf Lieben^d
Знання мов	німецька
Заклад	Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Членство	Шведська королівська академія наук і Прусська академія наук
Титул	фрайгер
Батько	Alois Auer^d
Нагороди	каблучка Вернера фон Сіменса (1920) медаль Елліота Крессона (1900) медаль Вільгельма Екснера (1921) Національна зала слави винахідників США^[d] (2011)

Відкривач чотирьох хімічних елементів — Неодиму, Празеодиму, Ітербію та Лютецію. Винахідник кресала в запальничках та нитки розжарювання у лампі розжарювання.

Походження

Його батько був директор державної друкарні у Відні. Завдяки своїм численним винаходам сім'я отримує підвищення до аристократичного статусу і приставку до прізвища фон Вельсбах, що вказує на її походження з міста Вельс у Верхні Австрії. Батько теж швидко розпізнає обдарованість свого сина Карла.

Життя

Хімію вивчав Ауер у Відні та Гайдельберзі. У лабораторії Роберта Вільгельма Бунзена почав досліджувати рідкісноземельні метали. Після захисту дисертації у 1882 році повертається до Відня. Там працює в інституті Роберта фон Лібен. За допомогою фракційної кристалізації у 1885 році розкладає Дідим на елементи: Неодим та Празеодим. До цього вважали Дідим за окремий елемент.
Займається теж оксидами, спостерігаючи при цьому підсилення свічення в газовій горілці при внесенні в неї сітки з оксидів. Оптимізує склад цієї сітки і робить патент, що привело до можливості виготовлення сильних і в той же час малих за розмірами джерел світла.
Експерименти з електричними джерелами світла привели до патентування у 1898 році лампи розжарювання з металевою (осмій) ниткою розжарювання. Розробив процес виготовлення нитки розжарення з осмію (патент 1890).
У 1903 році винайшов кресальний камінь для запальнички на основі сплаву заліза і церію. Організовує виробництво запальничок.
У 1905 відкриває незалежно від Жоржа Урбана — Ітербій та Лютецій.
10 березня 1906 року зареєстровує Карл Ауер фон Вельсбах у Берліні товариство ОСРАМ (ОСмій та ВольфРАМ від елементів Осмій та Вольфрам) (OSRAM) — «Електричні дугові лампи та лампи розжарювання».