о. Михайло Зубрицький гербу Помян (22 жовтня 1856, Кіндратів, Королівство Галичини та Володимирії (нині Львівська область, Україна), Австро-Угорщина — 8 квітня 1919, Береги Долішні, Західноукраїнська Народна Республіка (нині Польща) — греко-католицький священник, український етнограф, фольклорист, історик, громадський діяч (в тому числі місцевого самоврядування Західноукраїнської Народної Республіки), публіцист, дійсний член НТШ (з 29.07.1904, єдиний сільський священник, що мав такий ступінь).
| Зубрицький Михайло Іванович | |||
|---|---|---|---|
О. Михайло Зубрицький | |||
| Народився | 22 жовтня 1856 Кіндратів | ||
| Помер | 8 квітня 1919 (62 роки) Береги Долішні | ||
| Поховання | Береги Долішні | ||
| Підданство | Австроугорська імперія → ЗУНР → Третя Річ Посполита | ||
| Національність | українець | ||
| Місце проживання | Мшанець | ||
| Діяльність | священик, етнограф, фольклорист, публіцист, громадський діяч, політик | ||
| Галузь | етнографія[1], фольклористика[1], історія[1], церковне служінняd[1], освіта[d][1] і політична діяльність[1] | ||
| Відомий завдяки | Етнографічні праці про Бойків та Бойківщину; засновник усної історії як наукової течії; українізація гірської Бойківщини | ||
| Знання мов | Українська, польська, латина | ||
| Суспільний стан | Дрібний шляхтич | ||
| Титул | Єгомосць | ||
| Посада | Священик | ||
| Попередник | о. Антін Назаревич | ||
| Наступник | о. Михайло Вільчанський | ||
| Конфесія | УГКЦ | ||
| Батько | Іван Зубрицький | ||
| Мати | Анастасія Зубрицька (Нанівська) | ||
| У шлюбі з | Ольга Борисевич | ||
| Діти | Анастасія Левицька, Зиновія Долинська, Володимир Зубрицький, Петро Зубрицький | ||
Герб роду Помян (Pomian) | |||
Політична діяльністьУміло використовував приклади національно-визвольних рухів в інших країнах для політичного освідомлення своїх близьких і далеких співвітчизників. Влучно висміював абсурдність «доказів» польських анексіоністів про їхнє «право» на панування на українських землях. Брав активну участь у політичних процесах в бойківських повітах, використовував різні можливості свого часу для залучення інтелігенції і хліборобів до організованої політичної боротьби. Неодноразово брав участь у виборах. Кандидував до місцевих повітових рад і Галицького сейму. Залишив багато (в основному анонімних) публіцистичних праць про хід виборчого процесу. Протягом усього життя рішуче, послідовно і невтомно вів боротьбу проти москвофільства, доводячи абсурдність їхніх політичних постулатів і практичних дій: «Розвій руського народу, єго піднесенє не прийде ані від півночи, ані від заходу, але довершиться власними силами русинів». Уважно придивлявся до роботи Радикальної партії, але її орієнтація на марксизм була для нього неприйнятною. Категорично осуджував ренегатство москвофілів. Себе із повною впевненістю вважав народовцем, а в березні 1901 р. відкрито заявляв, що він і його однодумці є націоналами. Докладав усіх зусиль, щоб вічевий рух розгортався у Західній Бойківщині, не зважаючи на протидію проавстрійської та польської бюрократії, які не видавали дозволів на проведення віч, або ж вишукували найменші казуїстичні зачіпки для їх заборони. Цікавий і показовий випадок стався після виборів 17 грудня 1900 р. До того часу жителі Білич біля Старого Самбора, йдучи на ярмарок до Лютовиська (продавали сукно з овечої вовни, цибулі, закуповували вівці і перепродували), зупинялися на ніч у Мшанці. Місцеві ґазди давали їм вечеряти, стелили постіль, зранку готували сніданок. Коли ж 17 грудня 1900 р. виборці з Білич проголосували за Ґіжовського (очевидно, конкурента о. Зубрицького), продаючи свій голос по 1-4 корони, то з того часу мшанчани не приймали на ніч жодного жителя з Білич і виразно їм сказали чому: через хрунівство їх виборців (загального голосування на той час не було, тому більшість селян не були виборцями). Антипияцька кампаніяВсіма способами боровся за тверезість, розкривав шкідливість пияцтва й алкоголізму, популяризував організовану протидію пропінаторам. Першою справою о. Зубрицький заборонив, як не дивно, церковний вертеп. Переписавши перед тим усі колядки. Причина полягала у п'янках вертепників. Другим кроком заборонив кликати на хрестини 15-20 кумів. Тільки двоє-четверо. Наступний крок - заборонив частувати породіль горілкою і т.д. Окрім заборон, священик активно працював над тим, щоб створити для людей альтернативу. Відкрив у Мшанці у 1892 році найпершу «Просвіту» в цьому краї, про що детальніше див. у пп. "Просвітницька діяльність" та "Душпастирська діяльність". У 1894 р. Зубрицький константував, що люди перестали продавати поля (і навпаки, хто мав кошти — старався докупити), перестали ходити по коляді і гоститися як раніше, брали лише 2-4 кумів (а раніше вели до церкви й двадцять і, очевидно, всіх гостили горілкою), при обідах, весіллях і похоронах і половини не випивають стільки горілки, як давніше. Антилихварська кампаніяВін протистояв поширенню в селах лихварства. Найдієвішим стало заснування «за складові гроші» крамниці при читальні «Просвіти». На відміну від євреїв, які торгували нелегально і не сплачували податків, всі товари у крамниці були ліцензованими (тоді це називали «отримати трафіку» на продаж певних видів товарів). Це було дуже складно через бюрократичні перешкоди. Арешт та заслання (1914—1916)Напередодні першої світової війни невтомний дослідник Бойківщини вирішив перейти на нове місце роботи. Десь 25 чи 26 квітня 1914 р. він уже був у Берегах Долішніх біля Устриків (тепер у Польщі). За симпатії до українського народу і працю над піднесенням його національної свідомості зазнавав цькування окупаційної влади та її польських прислужників. Заарештований 7 вересня 1914 австрійською поліцією за звинуваченням в москвофільських поглядах, відбував заслання у Талергофі та Словенії (1914—1916). Тільки щасливий випадок допоміг йому уникнути сумної долі засланців у цьому таборі. 14 вересня того ж року його відправляють до Крайни, власне, на заслання. Живучи між словенцями, він жваво цікавився їхньою мовою, літературою, вивчав історію та етнографію. Серед діячів словенської культури, з якими активно співпрацював тоді М. Зубрицький, чи не найвідоміший у нас Леопольд Ленард (1879—1962) —публіцист, критик, літературознавець, перекладач творів О. Кобилянської, В. Стефаника, І. Франка. Дуже важливі свідчення, вміщені в щоденнику М. Зубрицького зі Словенії, про погляди Л. Ленарда. Увагу українського дослідника привертала творчість і таких діячів словенської культури, як Йосип Абрам, Валентин Водник, Фран-Ксавер Мешко, Фран Фінжгар, Йосип Юрчич та інші. У вченого виникає задум підготувати обширну працю про словенців. Воєнне лихоліття, а потім і хвороба не дали змоги здійснити цей намір. Далеко не все з особистого архіву М. Зубрицького збереглося. Частину паперів знищено під час арештів. Отже, могли зникнути й матеріали про словенців, як це сталося з його працею про ткацтво на Бойківщині. Діяльність у с. Береги Долішні (1916—1919)Син вченого Володимир Зубрицький твердив, що батько повернувся зі Словенії восени 1916 р. Жив у Берегах Долішніх, де зустрів події, пов'язані з утворенням у листопаді 1918 ЗУНР. Удруге заарештований польською поліцією 25 листопада 1918, захворів. Достовірно відомо, що священик Михайло Зубрицький, котрий у 1914 році прийняв парафію Береги Долішні (з дочірною церквою с. Лодини), організував допомогу українським військовим з'єднанням значним числом своїх парафіян. Він також радо зустрів утворення ЗУНР і щиро вітав злуку ЗУНР і УНР, активно включився у роботу по зміцненню молодої української держави. Аркуш неопублікованих щоденникових нотаток за 1918 p., що зберігся між “автографами вченого, день за днем лаконічно інформує про перебіг подій у цій частині споконвічних українських земель «Дня 6.11.1918 р. відбулися в Ліську збори відпоручників громад, там установили пов [ітовим] комісаром о. Василя Мисика, пароха Ванькови; коло ратуша промовляли бесідники і вибрали депутацію до староства і суду, щоби відобрати від них приречення, що будуть на будуче урядувати в імені Української Народної Ради у Львові». Жваво цікавився M. Зубрицький також подіями в сусідніх повітах, сприяв утвердженню в них влади свого народу, фіксував відомості про ці процеси в щоденнику. «10.11.1918 р. відправили священики торжественну Службу Божу в церкві в Устріках, проповідав о. Петро Чавс з Чорної і війти зложили приречення перед п. Свистуном, судією, якого установлено комісаром на Устріцький повіт». Відразу після приходу польських окупаційних військ, тобто 25 листопада 1918 p., вченого було заарештовано. Кілька днів протримали його разом з іншими в неопалюваних вагонах у Старяві, Хирові, Перемишлі, а там уже легіонери передали арештованих польській жандармерії. Після допитів, З0 листопада 1918 p., їх відпустили. Додому між рідних після звільнення зміг добитися аж на п’ятий день. Невдача із спробою відновити українську державність в Галичині, заміна австрійської окупаційної влади ще важчою польською різко погіршили стан здоров’я М. Зубрицького. Син Володимир оповідав: «Батько хворий приїхав з мамою до Устрік на станцію. Там був якийсь лікар з Перемишля. Оглянув разом із устріцьким лікарем тата і сказали мамі, щоб верталася додому, бо батько до Перемишля не доїде. Така ситуація вже була: казали, що й поїзда скоро не буде. Сіли на фіру й верталися додому. На нещастя, коли вертали, все-таки поїзд над’їхав (а говорили, що не буде) до Перемишля. Батька це дуже схвилювало. Він ліг і під вечір помер». Помер 8 квітня 1919 року в Берегах Долішніх, похований на місцевому кладовищі біля церкви (нині костьол). Могила видатного українського вченого, громадського діяча, дійсного члена Наукового Товариства ім. Т. Шевченка пароха Михайла Зубрицького (1856—1919) нині у занедбаному напівзруйнованому стані на території Польщі. Сьогодні культурна громадськість Львівщини створює фонд на спорудження у Берегах Долішніх надгробка, проект якого виготовив відомий скульптор, народний художник України професор Еммануїл Мисько родом із Устрік Долішніх. Цікаві факти про о. Зубрицького
СпадщинаО. Михайло Зубрицький протягом життя вивчав історію та фольклор свого краю. Його творча спадщина налічує понад 360 праць, в яких вчений досліджує життя та побут селян Бойківщини у XVIII—XIX століттях. Серед них 220 газетних дописів, що сьогодні є неоцінимим джерелом для дослідників минулого. Його цікавило все — господарські справи мешканців навколишніх сіл, складна соціальна структура, що різнилася від села до села, земельна власність — отець зібрав 220 документів, найстаріші з яких сягають XVII століття. Писав він і про поточні події, як то епідемію холери, чи розповсюдження тютюну. Надзвичайно цінував він усну та матеріальну культуру селян: збирав народні пісні, залишив чудові рисунки будов, одягу. Також займався історією духовенства та збирав апокрифи XVII—XVIII століть. Отець Зубрицький був членом НТШ, і вступав у творчу полеміку з Франком щодо мети та напрямку роботи Товариства. Завдяки йому була організована до Мшанця етнографічна експедиція НТШ, де було записано безліч матеріалів та зроблено коло 400 знимок. Отець Зубрицький також докладав немало зусиль, щоб зберегти та показати світові шедеври народного мистецтва. Так, експонати з Мшанця є в музеях Базеля і Відня, а у Львівському Національному Музеї зберігається картина «Страшного Суду» з Мшанецької церкви, що датується кінцем XV— початком XVI століття. М. Зубрицький також збирав українські народні пісні, оповідання, легенди, приказки, прислів'я. Він автор розвідок з етнографії, фольклору, історії:
Активний захисник національно-культурних прав українців Закарпатської України, вміщував статті в «Ділі», «Батьківщині», «Зорі», «Записках Наукового товариства імені Шевченка».. Понад тридцятирічна праця священика і вченого у Мшанці дуже сильно позначилася на піднесенні національної свідомості мешканців цього села. Парафіяни-вихованці Михайла Зубрицького, їхні діти і онуки майже всім селом поділяли ідеї УВО і ОУН у 1920—1930-х роках. Тут діяв один із найвпливовіших осередків Організації Степана Бандери у 1940—1950-х роках. Коли ж виникла УПА, Мшанець післав до її лав своїх найкращих людей. Не менше 60 з них загинули в боротьбі проти польських, німецьких та російських окупантів у 1940—1960-х роках. Проф. Канадійського Університету Альберти Франк Сисин видав збірку творів о. Михайла Зубрицького у 3-х томах: "Михайло Зубрицький. ЗІБРАНІ ТВОРИ І МАТЕРІАЛИ". Наукові праці про о. Михайла Зубрицького
Джерела та література
ПосиланняВікіцитати містять висловлювання від або про: Зубрицький Михайло Іванович
| |||
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Зубрицький Михайло Іванович, Що таке Зубрицький Михайло Іванович? Що означає Зубрицький Михайло Іванович?