Зарицький Соломон Мойсейович

Соломон Мойсейович Зари́цький (нар. 15 травня 1889, Київ — пом. 24 березня 1975, Київ) — український радянський живописець, художник театру та кіно єврейського походження; член Спілки художників України.

Зарицький Соломон Мойсейович
Народження15 травня 1889(1889-05-15) 
Київ, Російська імперія 
Смерть24 травня 1975(1975-05-24) (86 років) 
 Київ, Українська РСР, СРСР 
Країна СРСР 
НавчанняКиївське художнє училище 
Діяльністьхудожник 
ЧленНаціональна спілка художників України 

Біографія

Народився 15 травня 1889 року у місті Києві в родині закрійника. У 1902—1909 роках навчався у Київському художньому училищі (викладачі: Микола Пимоненко, Олександр Мурашко, Сергій Світославський, Володимир Менк, Харитон Платонов, Григорій Дядченко, Іван Селезньов).

Працював художником-декоратором у театрах Києва, Одеси, Харкова. Викладав малювання у школах, працював у майстернях Реввійськради 12-ї армії, готуючи агітаційні плакати.

У 1950—1952 роках — художник-консультант Телецентру УРСР.

Жив у Києві в будинку на вулиці Саксаганського, 24, квартира 18. Помер у Києві 24 травня 1975 року.

Творчість

У кіно

У 1919 році Києві оформлив українські агітаційно-пропагандистські фільми:

  • «Всеобуч»;
  • «Мир хатам, війна — палацам» (Кіносекція Київського окружного воєнкомату).

На Одеській кіностудії брав участь у творенні стрічок:

  • «Лісовий звір» (1925, у співавторстві з Іваном Суворовим);
  • «Марійка» (1926);
  • «П. К. П.» («Пілсудський купив Петлюру»; 1926, у співавторстві з Сернгієм Худяковим);
  • «Греблю прорвано» (1928);
  • «Джіммі Хіггінс» (1928, у співавторстві з Георгієм Байзенгерцем).

На Ялтинській кіностудії працював у кінокартині «Каламуть» (1927).

На Київській кіностудії художніх фільмів оформив:

  • «Пригоди полтинника» (1928);
  • «Івась та Месник» (1928);
  • «Цибала» (1929);
  • «Сам собі Робінзон» (1929);
  • «Велике життя» (1939, перша серія);
  • «П'ятий океан» (1940, у співавторстві з В. І. Хмельовою);
  • «Міцкевич у Росії» (1944);
  • «Третій удар» (1948);
  • «Народні таланти» (1952).

На «Українфільмі» оформив

  • «Квартали передмістя» (1930);
  • «Хліб» (1930);
  • «Право на жінку» (1930);
  • «Інтриган» (1935);
  • «Одного разу влітку» (1936, у співавторстві з Олексієм Бобровниковим);
  • «Справжній товариш» (1936, у співавторстві з Г. Лівановим);
  • «Якось улітку» (1936, у співавторстві).

В Москві на студії «Схід-кіно» у 1932 році оформив фільм «Народжені знову».

У театрі

Розробив ескізи декорацій і костюмів до вистав:

  • «Ніч на старому ринку» Іцхака Лейбуша Переца (1923, Київський єврейський театр);
  • «Мауґлі» за Редьярдом Кіплінґом (1924, Київський театр юного глядача);
  • «Недоросток» Дениса Фонвізіна (1926, Київський театр юного гдядача);
  • «Вогняний міст» Бориса Ромашова (1928, Харківський театр російської драми);
  • «Шторм» Володимира Білль-Білоцерківського (1928, Харківський театр російської драми).

Працюючи в Телецентрі УРСР, оформив телевиставу «Під золотим орлом» Ярослава Галана (1952).

Окремі ескізи декорацій і костюмів зберігаються у Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України у Києві.

Художня творчість

Серед робіт:

  • «Люди Вітчизняної війни» (серія портретів, 1941–1943);
  • «Кращі люди колгоспів» (серія портретів, 1941–1943);
  • «Окупанти» (1942, олія; Національний музей образотворчого мистецтва Туркменістану);
  • «Києве наш» (1943, акварель);
  • «Осінь у Седневі» (1968, олія);
  • «Портрет хірурга І. Улановського» (1971, пастель).

Виконав низку кіноплакатів до фільмів:

  • «ПКП» (1926);
  • «Крізь сльози» (1928);
  • «Понад кордоном» (1930).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1948 року, персона відбулася у Києві у 1969 році.

вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Зарицький Соломон Мойсейович, Що таке Зарицький Соломон Мойсейович? Що означає Зарицький Соломон Мойсейович?