Ерьзя Степан Дмитрович

Степа́н Е́рьзя (ерз. Степан Эрьзя; справжнє Степан Дмитрович Нефьодов, ерз. Нефёдовонь Митреень Стёпук; * (8 листопада) 1876, село Баєво Алатирського повіту Симбірської губернії, тепер Ардатовський район Республіки Мордовія,— † 24 листопада 1959, Москва) — ерзянський скульптор, представник стилю модерн; один із найвідоміших митців у світі, що працював із деревом. Працював у Ерзянії, Татарстані, Франції, Азербайджані та Аргентині. Псевдонім декларує належність митця до фіно-волзького народу ерзя.

Ерьзя Степан Дмитрович
Ім'я при народженні	рос. Степан Дмитриевич Нефёдов
Народився	27 жовтня (8 листопада) 1876^[1]  Баєво, Алатирський повіт, Симбірська губернія, Російська імперія^[1]
Помер	24 листопада 1959(1959-11-24)^[1](83 роки)  Москва, СРСР^[1]
Поховання	Саранськ^[1]
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	скульптор, художник, візуальний митець, митець
Галузь	образотворче мистецтво^[2] і скульптура^[2]
Alma mater	Московське училище живопису, скульптури та зодчества
Відомі учні	Грицюк Михайло Якимович
Знання мов	російська^[3]
Нагороди

Біографія

Степан Нефьодов народився 27 жовтня (8 жовтня) 1876 року в ерзянському селі Баєво в сім'ї селянина. Перші уроки образотворчого мистецтва отримав в іконописних майстернях Алатира (Мордовія) і Казані (Татарстан).

З 1902 по 1906 рік вчився в Московському училищі живопису, творення і зодчества у Сергія Волнухіна і Павла Трубецького.

З 1906 по 1914 рік скульптор жив в Італії та Франції.

З 1918 по 1920 рік жив на Уралі, в селі Мраморське і Єкатеринбурзі.

З 1920 по 1926 рік переважно жив на Кавказі, Азербайджані, де познайомився з Володимиром Маяковським. 1926 виїхав із виставкою у Францію, після чого вирішив остаточно емігрувати з Європи.

З 1927 по 1950 рік скульптор працює в Аргентині. Тут, між іншим, стає наставником молодого українського скульптора Михайла Грицюка, емігранта з Закарпаття.

1950 році посольство СРСР умовило його емігрувати до Москви. 1951 він прибув до України, міста Одеса, а звідти поїхав до Росії — у Москву. Привіз величезну колекцію своїх робіт (180 скульптур з дерева, гіпсу, бронзи, мармуру — загальною вагою 175 тонн).

Художник помер у Москві 24 листопада 1959 року. Похований у рідній країні, місті Саранськ.

Пам'ять

У Мордовії діє Мордовський республіканський музей образотворчих мистецтв ім. С. Д. Ерьзя, який є великим власником його робіт, та Дім-музей С. Д. Ерьзі. Його творчість була гідно оцінена на світовому рівні. Художник є одним із найвідоміших людей Ерзянської землі.

Твори

«Норвезька жінка» (1910)	Портрет балерини Федорової (1915)
«Ерзянка» (1915)	«Каліпсо» (1917)
«Іоанн Хреститель» (1919)	«Мрія» (1919)
«Спокій» (1919)	«Єва» (1919, мармур)
«Спокій» (1919, мармур)	«Голова Карла Маркса» (1919, мармур)
«Пам'ятник уральським комунарам» (1920; гіпс, залізо)	«Пам'ятник великому ковалю світу» (1920, гіпс)
«Пам'ятник звільненій праці» (1920, мармур)	«Мордовка» (1917)
«Народний трибун» (1920)	«Актриса» (1922)
«Шепіт» (1922)	Людвиг ван Бетховен (1929)
Мати з дитиною (1929)	«Оголена» (1930)
«Ассирійка» (1931)	Жінка з Індокитаю (1931)
Портрет секретаря Рабіндраната Тагора (1931)	«Олена» (1934)
«Болівієць» (1933)	Аргентинець (1934)
Полум'яний (1934)	Аргентинка (1935)
Спляча мати (1937)	Портрет мордовки (1938)
Француженка (1938)	Портрет матері (1940)
Чорниця (1941)	Козак (1942)
Парагвайка (1941)	Іспанка (1942)
Чилійка (1943)	Старий-мордвин (1943)
Тоска (1944)	Болівієць (1945)
Портрет російської жінки (1948)	Жіночий портрет (1949)
Москвичка (1953)	Любов (1955)
«Портрет студентки» (1954)

Галерея

Бібліографія

• Сутеев Г. О. Биографические заметки и воспоминания. Саранск, 1968;
• Баранова М. Н. Степан Дмитриевич Эрьзя (Нефедов). Саранск: Мордовское издательство, 1981;
• С. Д. Эрьзя. Альбом. Автор-составитель М. Н. Баранова. Изд. 2-е. Саранск, 1989;
• Блинов В. А. Недорисованный портрет. Саранск, 1991.
• Скульптор Эрьзя. Биографические заметки и воспоминания. Саранск, 1995