Дуглас Гофстедтер

Дуглас Ричард Гофстедтер (англ. Douglas Richard Hofstadter; нар. 15 лютого 1945, Нью-Йорк) — американський фізик та інформатик; син лауреата Нобелівської премії з фізики Роберта Гофстедтера. Здобув всесвітню популярність завдяки книзі «Гедель, Ешер, Бах: ця нескінченна гірлянда», що була опублікована 1979 року, а 1980 року отримала Пулітцерівську премію в категорії «Нехудожня література».

Дуглас Гофстедтер
англ. Douglas Richard Hofstadter
Народження	15 лютого 1945(1945-02-15)^[1]^[2]^[…](80 років)  Нью-Йорк, Нью-Йорк, США^[1]
Громадянство (підданство)	США
Знання мов	англійська^[4]^[5], французька, німецька, італійська, польська, іспанська, нідерландська, російська, путунхуа, мандаринська мова і гінді
Діяльність	письменник, викладач університету, інформатик, фізик
Викладав	Університет Мічигану і Університет Індіани^[6]
Член	Американська академія мистецтв і наук
Науковий ступінь	доктор філософії
Alma mater	Стенфордський університет, Орегонський університет (1976), Palo Alto High School^d і University of Oregon College of Arts and Sciences^d
Визначний твір	Ґедель, Ешер, Бах^[7]
Батько	Роберт Гофстедтер
Нагороди	грант Гуггенгайма Пулітцерівська премія за нехудожню літературу^d (1980) Національна книжкова премія^d (1980) CSS Fellow^d почесний член Комітету скептичних розслідувань^d Член Американської академії мистецтв і наук Barwise Prize^d (2011) Професура Альберта Великого^d (2018) honorary doctor of the Cergy-Pontoise University^d (6 жовтня 2011)
Дуглас Гофстедтер у Вікісховищі

Біографія

Студіював математику в Стенфордському університеті до 1965 року та в Університеті Орегону до 1972 року. В Університеті Орегону 1975 року захистив дисертацію з фізики. Його подальша наукова діяльність пов'язана з Регенсбурзьким університетом, Індіанським університетом в Блумінгтоні, Массачусетським технологічним інститутом та Університетом Мічигану.

Гофстедтер є членом Американської асоціації кібернетики та Товариства когнітивістики. Лауреат премії Товариства Літературних критиків, Пулітцерівської премії та Американської Літературної премії.

Наразі професор Індіанського університету, керівник Центру з вивчення творчих можливостей людського мозку.

Наукові зацікавлення

Головною темою Гофстедтера є питання про природу людського інтелекту, пізнання та самоусвідомлення. До цих фундаментальних питань Гофстедтер підходить з погляду фізики, інформатики, формальної логіки та меншою мірою фізіології. У 1980 роки він був представником наукового напрямку, який покладав великі надії на дослідження в галузі штучного інтелекту. У дослідженнях інтелекту Гофстедтер закликав уникати надмірних спрощень, на його думку, рішення проблем інтелекту лежить через синтез холізму й редукціонізму.

Погляди

Гофстедтер висловлював скепсис щодо широко відомих проєктів та підходів у галузі штучного інтелекту. Наприклад, з приводу поразки Гаррі Каспарова від суперкомп'ютера Deep Blue він сказав, що ця подія є поворотним моментом, але при цьому не має нічого спільного з розвитком у комп'ютерів розуму.

Гофстедтер був як учасником, так і організатором дискусій на тему прогнозів технологічної сингулярності. 1999 року він організував симпозіум при Індіанському університеті, а у квітні 2000 року інший симпозіум при Стенфордському університеті, де став головою експертної групи, що складається з Реймонда Курцвейла, Ганса Моравека, Ральфа Меркле, Білла Джоя та інших. Гофстедтер висловлював сумнів у можливості технологічної сингулярності в близькому майбутньому.

Закон Гофстедтера

Жартівливий рекурсивний закон, який говорить, наскільки складно планувати щось.

Будь-яка справа завжди триває довше, ніж очікується, навіть якщо врахувати закон Гофстедтера.

Згадується в книзі «Гедель, Ешер, Бах: ця нескінченна гірлянда».

Див. також

• Послідовність Гофстедтера