Довгань Володимир Захарович

Володи́мир Заха́рович Довгань (22 липня 1929, Сміла, УСРР — помер 1 червня 2006 року, Москва, Росія) — радянський, український кінорежисер, сценарист. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1967). Нагороджений медалями, значком «Відмінник кінематографії СРСР», Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Довгань Володимир Захаровичрос. Владимир Захарович Довгань Дата народження22 липня 1929Місце народженням. Сміла, Черкаська округа, УСРР, СРСРДата смерті1 червня 2006 (76 років)Місце смертіМосква, Росія Громадянство СРСР → РосіяНаціональністьукраїнецьAlma materВсеросійський державний інститут кінематографії Професіякінорежисер, сценаристНагороди

IMDbID 0235572

Біографія

Народився 22 липня 1929 р. в м. Сміла Черкаської округи. в родині залізничника. Служив у Радянській Армії (1949—1952). Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1959). З 1956 р. працював асистентом режисера на Ялтинській кіностудії художніх фільмів, а з 1962 р. — режисером-постановником на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка.

У 1960—1992 рр. був членом Спілки кінематографістів України.

Викладав у Київському державному інституті театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.

Від 1990 р. мешкав і працював у Москві. Помер 24 вересня 2006 року.

Фільмографія

Режисер-постановник

На Ялтинській кіностудії:

«Випереджаюча вітер» (1959, у співавт.)
«Грізні ночі» (1960, у співавт.)
«Серце не прощає» (1961, у співавт. з І. Кобозєвим)

На Київській кіностудії ім. О. Довженка:

«Три доби після безсмертя» (1963)
«Загибель ескадри» (1965)
«А тепер суди...» (1966)
«Гольфстрим» (1968)
«Назвіть ураган „Марією“» (1970)
«Сімнадцятий трансатлантичний» (1972)
«Особисте життя» (1974)
«Талант» (1977,т/ф, 4 а)
«Незручна людина» (1978, 2 а)
«Сімейне коло» (1979)
«Танкодром» (1981)
«Три гільзи від англійського карабіна» (1983)
«І ніхто на світі...» (1985)
«Моя люба» (1987), Телевізійні стрічки:
«Дай нам Боже довгий вік» (1990—1992)

Сценарист

«Грізні ночі» (1960)
«Особисте життя» (1974, у співавт.)
«Назвіть ураган „Марією“» (1970, т/ф)
«Золоті литаври» (т/ф)
«Дніпровський вітер» (1976, новела «На косі», т/ф)
«І ніхто на світі...» (1985, у співавт., т/ф)