Директива Болкенштайна або Директи́ва про послу́ги на вну́трішньому ри́нку — нормативно-правовий акт Європейського Союзу, спрямований на створення єдиного ринку послуг у Європейській Унії (ЄУ). Розроблена під керівництвом колишнього європейського комісара з питань внутрішнього ринку Фріца Болкенштайна[en], вона отримала широку популярність завдяки його імені. Її розглядали як важливий поштовх для Лісабонської стратегії, яка, започаткована у 2000 році, була узгодженою стратегією, спрямованою на перетворення ЄУ на «найдинамічнішу та найконкурентнішу економіку світу» до 2010 року.
| Директива Європейського Союзу | |
| Назва | Директива № 2006/123/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 12 грудня 2006 року про послуги на внутрішньому ринку |
|---|---|
| Ким прийнято | Європейський парламент і Рада |
| Прийнято під | ст. 47(2) та 55 |
| Офіційний вісник ЄС | OJ L 376, 27.12.2006, ст. 36–68 |
| Історія | |
| Дата створення | 12 грудня 2006 |
| Дата набрання чинности | 28 грудня 2006 |
| Дата імплементації | 28 грудня 2009 |
| Чинне законодавство | |
Директива зазнала жорсткої критики з боку лівих європейських політиків, профспілок та громадян, які заявили, що вона призведе до конкуренції між працівниками в різних частинах Європи — звідси й вираз «польський сантехнік» — що призведе до соціального демпінгу[en]. Після того, як початковий проєкт 2004 року був суттєво змінений, пропозицію було схвалено 12 грудня 2006 року Європейським парламентом та Радою і прийнято як директиву № 2006/123/ЄС. Директива зазнала критики з боку правих політиків у деяких державах-членах, оскільки, на їхню думку, вона призвела до неконтрольованої міграції до їхніх держав.
Історія
Початковий проєкт 2004 року: три стовпи
Розроблений Європейською комісією у березні 2004 року, перший проєкт директиви про послуги пропонував кілька важливих змін на ринку послуг ЄУ. Вважаючи кожен нормативний акт обтяжливим за замовчуванням, директива вимагала від держав-членів обґрунтувати все чинне законодавство на тій підставі, що воно є недискримінаційним, необхідним та пропорційним.
Однак, запропоновані в директиві зміни не вплинули б на професії, до яких, згідно з директивою про визнання дипломів, продовжували б застосовуватися правила країни, де надаються послуги. Також, всупереч поширеній думці, що, наприклад, польський сантехнік може працювати у Франції згідно з польським трудовим законодавством, зміни не вплинули б на соціальне законодавство чи охорону праці (HSW). У цих соціальних сферах Директива про відрядження працівників вимагає, щоб короткостроковий соціальний захист, такий як мінімальна заробітна плата та HSW, регулювався правилами країни, де надаються послуги (країни перебування), тоді як довгострокові виплати, такі як пенсійні внески та внески до фонду допомоги по безробіттю, залишалися б у країни походження (до якої відряджені працівники повертаються після завершення служби).
Плюси та мінуси
Аргументи на користь оригінальної версії
З юридичної точки зору, директива не внесла до законодавства ЄС нічого, чого б не було в Договорі про заснування ЄС, як це тлумачить Суд. Принцип «країни походження» був поступово впроваджений до законодавства ЄУ щодо свободи переміщення товарів у справі Cassis de Dijon (1979) та невдовзі після цього в інші сфери, зокрема послуги та підприємницьку діяльність. Вторинне законодавство не може запроваджувати права та обов'язки, які ще не мають основи в Договорі. У цьому відношенні початковий проєкт Директиви про послуги не був новинкою, а уточненням прецедентного права Європейського Суду Справедливости та продовженням принципу «країни походження», який вже застосовувався в директиві «ТБ без кордонів», Другій банківській директиві, Третій директиві про страхування, Директиві про електронну комерцію та інших.
Критика раннього проєкту
Перша версія Директиви Болкенштайна викликала жваві дебати та масові протести в різних країнах ЄУ, включаючи Францію, Бельгію, Швецію та Данію. 21 березня 2005 року майже 100 000 людей пройшли маршем у Брюсселі на знак протесту проти директиви. Критики стверджували, що директива підірве багато нормативних актів держав-членів, що регулюють промисловість та довкілля, і призведе до конкуренції між працівниками в різних частинах Європи, що призведе до зниження рівня доходів. Вираз «польський сантехнік» став відомим під час французьких дебатів щодо директиви, маючи на увазі побоювання, що згідно з директивою польський сантехнік зможе працювати у Франції за польським трудовим законодавством. Критики також звинувачували директиву в тому, що вона є ознакою того, що «англосаксонська» економічна політика панує в ЄУ, і стверджували, що директива неминуче призведе до «соціального демпінгу[en]», оскільки компанії та робочі місця будуть переміщені до економік Східної Європи з нижчими витратами та менш регульованими економіками. Вони також хибно стверджували, що директива матиме негативний вплив на соціальне законодавство та охорону здоров'я та безпеки праці (хоча, як згадувалося вище, вона не матиме жодного впливу ні на одне з них).
Події протягом 2005 року
22 березня 2005 року лідери ЄУ домовилися про «далекосяжний» перегляд Директиви для збереження європейської соціальної моделі[en]. Президент Франції Жак Ширак заявив на саміті ЄС у Брюсселі, що зміни, заплановані Директивою, є «неприйнятними». Жан-Клод Юнкер з Люксембургу заявив: «Якщо Франція бажає усунути ризик соціального демпінгу, це питання буде розглянуто в рамках законодавчої процедури та спільного рішення, які було ініційовано». Зміни до директиви були внесені на пізнішому етапі, у звичайному ході законодавчого процесу ЄУ.
1 липня 2005 року Сполучене Королівство, яке підтримувала директиву, посіла посаду голови Ради Європейської Унії. У своїй промові перед Європейським парламентом 23 червня Тоні Блер зобов'язав головуючу державу Сполучене Королівство спробувати «вирішити деякі складні досьє», одним із яких була директива про послуги. Однак під час головування згоди досягнуто не було.
Парламентські поправки до початкової версії
З 14 по 16 лютого 2006 року на пленарному засіданні Європейського парламенту в Страсбурзі відбулося перше читання директиви. 16 лютого 2006 року депутати Європарламенту (члени Європейського парламенту) проголосували 391 проти 213 за запропонований перегляд Директиви, хоча він вже був «розбавлений» порівняно з початковою версією, зачитаною Європейському парламенту 14 лютого, настільки, що депутатка Європарламенту від Соціалістичної партії Евелін Ґебгардт[en] заявила, що директива була «перевернута з ніг на голову», що заперечувалося профспілковими організаціями. Більшість членів двох найбільших груп у Парламенті, консервативної Європейської народної партії (ЄНП) та лівоцентристської Партії європейських соціалістів (ПЕС), проголосували за переглянутий проєкт. Партія європейських лівих, Європейська партія зелених та Французька соціалістична партія проголосували проти нового перегляду. Тим часом близько 50 000 людей продемонстрували проти «принципу країни походження» у Страсбурзі.
Рекомендовані включення
Запропонована директива охоплювала б:
- Послуги «загального суспільного інтересу» (державні послуги), включаючи, але не обмежуючись, водопостачання, водовідведення та управління відходами.
- Послуги, що надаються підприємствам, такі як управлінський консалтинг, сертифікація та тестування, управління об'єктами та реклама,
- Послуги, що надаються як підприємствам, так і споживачам, таким як агентства нерухомості, будівельні послуги, архітектори, дистриб'юторські служби, прокат автомобілів та туристичні агентства.
- Послуги для споживчого дозвілля, такі як туризм, спортивні центри та парки розваг.
Запропоновані винятки
Однак, наступне було б виключено:
- Мовлення,
- Азартні ігри
- Агентства тимчасового працевлаштування,
- Юридичні та соціальні послуги,
- Поштові та авдіовізуальні послуги[en],
- Державна охорона здоров'я[en] (але не приватна),
- Громадський транспорт
Спірний принцип «країни походження» був прямо виключений, але принципу «країни призначення», який би його замінив, не було. Тому Суд Справедливости мав би вирішити, на ґрунті своєї практики, трудове законодавство якої країни застосовуватиметься в кожному випадку.
Коментарі щодо зміненого проєкту
Прихильники лібералізації
Бізнес-групи заявили, що нова директива обмежить переваги, які могла б забезпечити попередня версія директиви.
Європейська комісія підрахувала, що ця запропонована версія директиви створила б додаткові 600 000 робочих місць у ЄУ, стимулювала б економічне зростання та підвищила б якість продукції та вибір для споживачів.
Wall Street Journal оцінила, що переглянута директива не досягла б своєї мети: лібералізації послуг у центрі ЄУ.
Д. Ґодефріді з Інституту Гаєка писав у le Figaro: «Послуги становлять 70 % європейської економіки. Не лібералізуючи їх, ЄУ залишається нижче мети установчих договорів 1957 року: немає спільного європейського ринку. Протягом десяти років європейський економічний проєкт рухався назад. 30 травня 2006 року європейська політична еліта поховала саму суть європейського проєкту».
Противники лібералізації
Ліві та профспілкові організації стверджували, що нова версія Директиви не є настільки сприятливою для працівників, як її представляють. Також висловлювали занепокоєння, що принцип «країни походження», найімовірніше, все ще застосовуватиметься Європейським Судом, як, здається, свідчила попередня судова практика. Зокрема, було зазначено, що державам-членам буде заборонено застосовувати будь-які обмежені дозволи до підприємств у сферах, що охоплюються директивою, що, на їхню думку, зробить застосування трудового законодавства майже неможливим.
Остаточна редакція
5 квітня 2006 року Європейська комісія представила Раді Міністрів нову версію директиви, включаючи більшість змін, за які проголосували депутати Європарламенту, відповідно до процедури спільного ухвалення рішень. 29 травня 2006 року Рада схвалила переглянутий текст, який згодом був повторно поданий до Парламенту на друге та остаточне читання.
Затвердження й імплементація
Директива, після внесення суттєвих змін порівняно з початковою пропозицією, була прийнята 12 грудня 2006 року Радою та Європейським парламентом і опублікована в Офіційному віснику Європейської Унії 27 грудня 2006 року як директива № 2006/123/ЄС. Таким чином, директива про послуги на внутрішньому ринку мала бути повністю імплементована державами-членами до 28 грудня 2009 року.
Хоча остаточна версія не включала принцип «країни походження», директива натомість нагадала державам-членам про принцип вільного пересування, водночас допускаючи втручання, коли вільне пересування суперечить іншим суспільним інтересам. Однак, перш ніж здійснювати такі втручання, органи влади повинні перевірити та визнати будь-який захист, який вже надається в країні походження — згідно з принципом взаємного визнання, вони повинні враховувати те, що відбувається в інших країнах, перш ніж продовжувати.
Імплементація
Директива про послуги, яка набула чинности 28 грудня 2009 року, вимагає від усіх держав-членів ЄУ створити вебпортали, щоб кожен, хто надає послуги, мав «єдиний контактний пункт», де він міг би дізнатися, які правові вимоги йому потрібно виконати для діяльності у відповідній державі. Постачальники послуг також можуть використовувати веб-портали для подання заявки на отримання будь-якої необхідної їм ліцензії чи дозволу.
Директива мала на меті полегшити діяльність постачальників послуг з ЄУ у будь-якій іншій державі-члені ЄУ. Міністерство підприємництва, інновацій та ремесел[en] (команда з впровадження директиви про послуги) у співпраці з маркетинговими консультантами створило бренд EUGO для використання на порталах єдиного контакту по всій Європі.
17 листопада 2016 року Європейська комісія визначила дев'ять держав-членів, які, за її твердженням, зберегли обмежувальну професійну практику, що не відповідає директиві.
Див. також
- Чотири свободи
- Лісабонська стратегія
- Європейське трудове право
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Директива про послуги, Що таке Директива про послуги? Що означає Директива про послуги?