Груша

Груша — плід дерева груша звичайна (лат. Pyrus communis). Достигає в помірних широтах восени, рідше наприкінці літа. У тепліших широтах достигає швидше. Плід містить багато соку. Найчастіше форма нагадує яблуко із конусом зверху.

Груша
Колір	жовтий і зелений
Вуглецевий слід	0,3 кілограм еквівалента вуглекислого газу на кілограм^[1]
Водний слід	922 кубічний метр на тонну
Енергетична цінність	243 джоуль^[3]
Виробляється з	P. communis і груша
Груша у Вікісховищі

Груша багата на прості цукри, особливо фруктозу. Поширеність калію робить її придатною для гіподичної дієти (тобто дієти з низьким вмістом натрію).

Плоди з'являються з кінця липня та зберігаються ще 3-4 місяці в холодильнику. Отже, груша доступна протягом більшої частини року. Її споживають сирою або готують у цукровому сиропі. У промисловості використовують насамперед для виробництва соків та сиропів.

Сорти

• Абат
• Лісова красуня
• Анджу
• Бона-Луїза
• Вільямс
• Гійот
• Дюрандо
• Китайський сорт
• Коміс
• Конференц
• Лимонка — стародавній український сорт
• Неші
• Пакхам
• Польський сорт
• Роша
• Тріумф
• Улюблениця Клаппа

Цікаві особливості та факти

Спостереження садівників показують, що груша і ялівець погано уживаються в саду у випадку, якщо знаходяться поряд. Ялівець і груша є носіями одного і того ж виду грибка (лат. Gymnosporangium sabinae), що спричиняє захворювання на іржу груші та ялівцю. В певному сенсі їхнє сусідство має алелопатичні ознаки — насадження ялівцю у грушевому саду можуть призвести до поширення іржі груші, втрати продуктивності грушевого саду і навіть його поступової загибелі.

До ХІХ ст. в Україні солодощі виготовляли з грушок та інших фруктів, це вплинуло на те, що грушки добре відображені у народному фольклорі, наприклад, дитячі ігри «Грушка» ще зараз практикують в Україні. Груша символізує дівоцтво та з любов'ю оспівана у народних українських піснях: «На городі грушка та грушка», «У саду розкішна груша», «Ой піду я попід сад, чи не впаде грушка», прислів'ях та приказках.